Лозовик Д.Б.

Кременчуцький національний університет ім. Михайла Остроградського

ОЦІНКА ІННОВАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ В ПРОМИСЛОВОСТІ УКРАЇНИ

Оцінка науково-практичних аспектів інноваційного розвитку промислових підприємств обумовлюється, в першу чергу, запитами практиків і представляє неабиякий практичний і науковий інтерес. Цьому сприяють протиріччя у нових реаліях господарювання вітчизняної промисловості, розв’язання яких дасть змогу визначити напрями розвитку, сформулювати принципи, методичні основи вдосконалення інноваційного управління.

Завдяки цілеспрямованій інноваційній діяльності суб’єкти господарювання мають змогу створювати і освоювати ті новації, які можуть принести їм суттєву користь, підвищити їхню конкурентоспроможність.

Метою дослідження є визначення конкретних проблем у сфері інноваційного розвитку та обґрунтування необхідності активізації регулюючих функцій держави.

Промисловість є могутнім сектором української економіки, що забезпечує практично всі галузі господарства і всі шари населення, сприяє розвитку зовнішньоекономічних зв'язків і якості життя населення. Міністерство промислової політики України шляхом реалізації цілісної системи економічної, інвестиційної, науково-технічної і соціальної політики сформувало єдину Державну програму розвитку промисловості на 2003-2011 роки [5], яка базується на Концепції державної промислової політики, схваленій Указом Президента України.

Протягом останнього десятиріччя інноваційна активність вітчизняних промислових підприємств балансує в межах 8-15% (табл.1). При цьому низка політичних, законодавчих, економічних, енергетичних проблем в державі зумовила різке падіння інноваційної активності промислових підприємств у 2005 році. І хоча в 2006–2010 рр. відбувалося деяке покращення інноваційної діяльності завдяки впровадженню нових технологічних процесів та освоєнню нових видів техніки, однак стан інноваційної активності залишався доволі низьким.

Таблиця 1. Впровадження інновацій на промислових підприємствах

Показник	2000	2004	2005	2006	2007	2008	2009	2010
Питома вага підприємств, що впроваджували інновації. %	14,8	10	8,2	10	11,5	10,8	10,7	11,5
Впроваджено нових технологічних процесів, процесів	1403	1727	1808	1145	1419	1647	1893	2043
у т.ч. маловідходні, ресурсозберігаючі	430	645	690	424	634	680	753	479
Освоєно виробництво інноваційних видів продукції, найменувань	15323	3978	3152	2408	2526	2446	2685	2408
з них нові види техніки	631	769	657	786	881	758	641	663
Питома вага реалізованої інноваційної продукції в обсязі промислової, %	-	5,8	6,5	6,7	6,7	5,9	4,8	3,8

При цьому, основним видом інновацій, які здійснювались на українських підприємствах, було освоєння виробництва нових видів продукції. У той же час, найбільш прибутковими у довгостроковій перспективі є не продуктові, а технологічні інновації, які сприяють економічному зростанню не лише у теперішній час, а дозволяють підвищити конкурентоспроможність підприємства на значно більший період у порівняні з виробництвом лише нових видів продукції.

Кількість інноваційних підприємств не може в повному обсязі відобразити рівень інноваційної активності, так як зростає обсяг реалізації продукції. Ця величина є найхарактернішим показником ефективності інноваційної діяльності, що водночас характеризує і конкурентоспроможність продукції.

На відміну від розвинутих країн, які до 85 – 90% приросту ВВП забезпечують через виробництво та експорт наукомісткої продукції, Україна поки що недостатньо використовує результати наукових досліджень. Частка вітчизняної наукомісткої продукції становить близько 0,1% на світовому ринку високотехнологічної продукції.

За офіційними даними Державного комітету статистики ВВП в Україні упродовж 2006-2010 pp. зріс майже на 68%, обсяги промислового виробництва збільшилися на 41,2%. Однак, темпи зростання ВВП не мали достатнього інноваційного підґрунтя, бо в економіці України експлуатуються переважно попередні технологічні досягнення.

В українській промисловості інноваційна діяльність здебільшого фінансується за рахунок власних коштів підприємств. В той же час, обсяги фінансування коштами держбюджету порівняно невеликі. Це пов’язано з моделлю розвитку економіки – орієнтація на внутрішнє споживання, нераціональний розподіл потенціальних інвестицій.

Наявність загальноекономічних (хиткий, невизначений стан економіки) та загальносуспільних проблем (демографічні, соціальні, екологічні), свідчить про відсутність належних умов для подальшого зростання та стабільності економіки.

Приймаючи до уваги вказані вище проблеми, визначимо, що інноваційна стратегія, яка включає в себе три основні напрямки – промисловий, науковий і регіональний, могла б стати однією з основних складових національної програми розвитку, яка визначає майбутнє не лише інноваційного розвитку підприємств, а й нашої держави в цілому. Сама по собі інновація – це реальний прорив у способі мислення. Аналізуючи ситуацію в країні, яка склалася на сьогодні навколо вітчизняного інноваційного процесу, можемо зазначити, що для повноцінного розвитку інновацій в Україні необхідно: створення урядом досконалої інноваційної програми, яка б забезпечила розвиток і втілення в життя новітніх відкриттів, залучення іноземних досягнень у вітчизняну промисловість, покращення умов для підприємств у податковій сфері (на даний момент в Україні відсутня ефективна система пільгового оподаткування) та вдосконалення нормативно-правової бази для забезпечення розвитку інноваційної системи України.