Руденко Л.М., Руденко Л.Н.

Rudenko L

Управління статистики у м. Кривому Розі

Управление статистики в г. Кривом Роге

Statistics Directorate in Krivoy Rog

Проблеми функціонування та розвитку ринку праці України

Проблемы функционирования и развития рынка труда Украины

Problems in the functioning and development of the labor market in Ukraine

Розглядається проблема ринку праці України, що потребує регулювання з боку держави через економічні, адміністративні та правові важелі. Ключові слова: ринок праці, безробіття, зайнятість населення, органи державної служби зайнятості, економічно активне населення, соціальних захист.

Рассматривается проблема рынка труда Украины, которая требует регулирования со стороны государства через экономические, административные и правовые рычаги.Ключевые слова: рынок труда, безработица, занятое население, органы государственной службы занятости, экономично активное население, социальная защита.

We consider the problem of the labor market in Ukraine, which requires regulation by the state through economic, administrative and legal leverage. Key words: labor market, unemployment, employment, public employment services, economical active population, social protection.

Актуальність статті. Економічне зростання створює передумови для збільшення зайнятості та доходів населення, підвищення продуктивності його праці. Однак об'єкти в нерівномірності виходу з кризи окремих галузей підприємств, істотні відмінності у співвідношенні інтенсивних та екстенсивних чинників обумовлюють неминучі диспропорції національного ринку праці, різнонаправленість розвитку окремих його сегментів. У поєднанні з прорахунками політики ринку праці це спричинило низку проблем. Йдеться передусім про нестачу робочих місць та високу частку робочих місць з небезпечними умовами праці, що є результатом не лише низьких інвестицій, а насамперед нераціональної їхньої спрямованості, відсутності чіткої програми інвестиційної діяльності.

Якість пропозиції робочої сили часто не відповідає сучасним вимогам щодо її професійно-освітньої підготовки, трудової та виконавчої дисципліни, мобільності та економічної активності в цілому. Наслідком незбалансованості пропозиції робочої сили із попитом на неї є високий рівень безробіття, зокрема прихованого та часткового, та велика частка безробітних, які не мають роботи понад 1 рік.

Мета нашої статті - це виявлення причини безробіття на ринку праці України, визнання недосконалого законодавства щодо відповідної захищеності населення від повного безробіття та пошук шляхів подолання безробіття.

Безробіття – це соціально-економічне явище, при якому частина робочої сили (економічно активне населення) не зайнята у сфері економіки. Тобто у реальному житті безробіття виступає як перевищення пропозиції робочої сили над попитом на неї. Згідно з нашим законодавством, безробітними вважаються люди працездатного віку, які втратили роботу з незалежних від них причин, не мають заробітку, а також ті громадяни, що виходять вперше на ринок праці, зареєстровані в центрах зайнятості, шукають роботу і здатні приступити до праці.

До безробітних, зареєстрованих в органах державної служби зайнятості, відносяться особи, що не мають роботи, шукають роботу і в установленому порядку отримали офіційний статус безробітного в органах державної служби зайнятості.

Щоб пояснити причину безробіття, необхідно передусім проаналізувати наслідки нагромадження капіталу. Вони, як відомо, однозначно позитивні для підприємців тому, що передбачається в майбутньому отримання ще більших прибутків; неоднозначні для трудящого населення тому, що нагромадження капіталу суттєво впливає на рівень його зайнятості.

Нагромадження капіталу завжди супроводжується НТП. А це означає, що в міру розвитку технічного прогресу, відносна потреба в робочій силі зменшується.

Уряд не визнає, що саме через відсутність роботи 7 мільйонів наших співвітчизників виїхали за кордон на заробітки. Він не включає до складу безробітних ні 2 мільйони селян, які живуть лише із присадибного господарства, ні тих, котрі працюють на «чверть ставки», ні тих, що мають тимчасові підробітки. За допомогою статистичного шахрайства демонструється фальшиве благополуччя, яке приховує справжній масштаб безробіття.

Підприємства, збільшуючи обсяги виробництва, поступово зменшують кількість працюючих в умовах вимушеної неповної зайнятості.

Враховуючи демографічну ситуацію, яка склалася в різних регіонах України, можна передбачити, що при нинішньому рівні створення нових робочих місць у західних областях і природному прирості населення рівень безробіття в майбутньому набуде в цьому регіоні ще більшої гостроти.

Впровадження ринкових механізмів господарювання вимагає від держави, регіональних органів управління завчасної розробки та реалізації соціальних гарантій у сфері зайнятості населення працездатного віку. Тим більше, що значна частина населення зараз перебуває в умовах вимушеної неповної зайнятості. Лише чисельність працюючих в режимі неповного робочого тижня (дня) перевищує 2 млн. чоловік.

Впровадження ринкових реформ повинно мати чітке узгодження з розробкою загальнодержавними та місцевими органами влади запобіжних заходів щодо зайнятості населення.

Попередні дослідження, які вивчають становище жінок, свідчать, що навіть в умовах формування нових економічних відносин не вдалося подолати стійкі упередження щодо жінок на ринку праці. Як відомо, більш за 60% жінок мають середню спеціальну та вищу освіту, але рівень жіночого безробіття значно вищій, ніж аналогічний показник у чоловіків, які характеризуються однаковим з жінками рівнем освіти та кваліфікацією; значно вищим є й рівень прихованого безробіття жінок.

Структура незайнятих громадян за причинами незайнятості була схожою впродовж 2002 – 2004 рр. Найпоширенішою причиною безробіття було звільнення за власним бажанням: в 2004 р. звільнені за власним бажанням становили 31% усіх безробітних, вивільнені працівники – 15%, випускники закладів освіти – 6%. Усіх незайнятих становили безробітні– 25 %, що перебували на обліку більше одного року.

Ця структура значно відрізняється від ситуації в сусідніх країнах. Ця різниця пояснюється, в першу чергу тим, що в Україні виникають труднощі при вивільнені працівників, в результаті чого працівників примушують звільнятися за власним бажанням за допомогою вимушених відпусток, заборгованостей із заробітної платні тощо.

Слід окремо виділити проблеми зайнятості інвалідів та заходи соціального захисту цієї категорії.

З метою соціального захисту інвалідів та відповідно до Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" для підприємств (об'єднань), установ і організацій незалежно від форми власності і господарювання встановлюється квота робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів. Ця квота дорівнює 4% від загальної чисельності працюючих. В Україні в 2004р. працевлаштовано на заброньовані місця 1622 особи.

Відсоток працевлаштування інвалідів в Україні із року в рік збільшується. Такий низький відсоток працевлаштування на заброньовані місця державною службою зайнятості пояснюється недосконалістю механізму бронювання відповідних робочих місць.

Особливої уваги потребують проблеми зайнятості та соціальний захист категорії громадян, які потребують соціального захисту. Це працездатні громадяни працездатного віку, до яких відносять:

а) жінок, які мають дітей віком до 6 років;

б) самотніх матерів, які мають дітей віком до 14 років або дітей-інвалідів;

в) молодь, яка закінчила або припинила навчання у середніх загальноосвітніх школах, професійно-технічних навчальних закладах, звільнилася зі строкової військової або альтернативної (невійськової) служби і якій надається перше робоче місце, дітей (сиріт), які залишилися без піклування батьків, а також осіб, яким виповнилося 15 років і які за згодою одного з батьків або особи, яка їх замінює, можуть, як виняток, прийматися на роботу;

г) осіб передпенсійного віку (чоловіків по досягненні 58 років, жінок - 53 років);

д) осіб, звільнених після відбуття покарання або примусового лікування.

З метою забезпечення додаткових гарантій щодо працевлаштування зазначених вище категорій громадян, органи місцевої влади за поданням державних центрів зайнятості бронюють на підприємствах з чисельністю понад 20 чоловік до 5 % загальної кількості робочих місць за робітничими професіями, в тому числі з гнучкими формами зайнятості.

За інформацією державної служби зайнятості низький рівень використання заброньованих місць пов’язаний з тим, що підприємства, на яких здійснювалося бронювання, у багатьох випадках перебували у стані простоїв, мали заборгованість по заробітній платні. Крім того, бронювання місць здійснюється за робітничими професіями (це закріплено в законодавчих актах), що не завжди відповідає умовам підходящої роботи для людей з вищою освітою. При вирішенні питання зайнятості осіб, звільнених після відбуття покарання, на додаток, виникає проблема відсутності у них будь-якої освіти і професійного досвіду або повної втрати кваліфікації.

В інших перехідних економіках квотування місць для осіб, що потребують додаткового соціального захисту, майже не застосовується, зате там існує низка інших заходів для працевлаштування молоді та осіб передпенсійного віку.

Існують значні проблеми зайнятості громадян передпенсійного віку. Для них в деяких країнах існують заходи швидшого виходу на пенсію. В Угорщині та Словенії швидший вихід на пенсію можливий для осіб передпенсійного віку, які мають необхідний для одержання пенсійних виплат стаж. В Україні також існує такий захід, однак тільки для вивільнених працівників, яким до пенсії залишилося півтора року (у Словенії та Угорщині цим заходом можуть скористатися особи, яким до пенсії залишилося 5 років). В Україні витрати, пов’язані із швидшим виходом на пенсію, фінансуються виключно за рахунок коштів державного фонду зайнятості. В 2004 р. в Україні, пенсіонерів, що одержували дострокову пенсію, налічувалося 238 тис. чоловік.

Розглядаючи дану проблему, не можна не затронути молодіжний сегмент ринку праці. Особливо гостро постає проблема формування та вдосконалення законодавчої та нормативно-правової бази регулювання ринку праці молоді України. Так, наприклад, держава гарантує молоді право на працю, але через відсутність достатнього практичного досвіду, соціально – правових та професійних знань, а часом моральної не підготовленості до конкуренції на ринку праці, реалізувати своє право на працю молодим громадянам досить складно.

Чиним законодавством передбачена значна кількість гарантій для молоді, що прагне працювати. Проте часто ми зіштовхуємося з відсутністю зацікавленості роботодавців забезпечувати роботою молодь, особливо недостаньо освічену й без досвіду роботи.

Для вирішення даних проблем необхідно усувати не наслідки, а причини їх виникнення та існування.

Безумовною проблемою ринку праці, наслідки якої виходять далеко за його межі, є низький середній рівень заробітків і відповідно низька питома вага витрат на робочу силу у собівартості виробництва та оплати праці найманих працівників у ВВП, надмірна міжгалузева і низька міжпосадова диференціація заробітної плати, передусім у бюджетній сфері. Низький рівень трудових доходів та їх невиправдана диференціація неминуче призводять до кризи мотивації трудової діяльності, наслідком якої стає низька трудова активність, неповне використання трудового потенціалу, зниження ролі праці та її повне чи часткове виключення з основних життєвих цінностей

Ще одним негативним явищем ринку праці України є трудові міграції. При обмежених можливостях працевлаштування і низькій заробітній платі чимало економічно активних громадян України, передусім у віці 20 - 49 років, стають трудовими мігрантами. Понад 80% учасників трудових міграцій не мали постійної роботи в Україні і ще 7% перебували в неоплачуваних відпустках.

Тривалість перебування наших громадян на роботі за кордоном становить у середньому близько 6 місяців. Оскільки в трудових міграціях бере участь майже 10% економічно активного населення, то пропозиція робочої сили громадян України за межами нашої держави складає 5% від загальної пропозиції робочої сили. Таким чином, сучасна трудова міграція не тільки зменшує масштаби пропозиції робочої сили на українському ринку праці, а й знижує їі якість.

Таким чином, можна сказати, що основними проблемами у сфері пропозиції робочої сили є: невідповідність потребам економіки за професійно-кваліфікаційними ознаками; високий рівень старіння, насамперед у сільській місцевості; «вимивання» через трудову міграцію прошарку населення із середнім рівнем кваліфікації, але високою економічною активністю.

Однією з основних причин вищеперерахованих проблем є недосконалість законодавства щодо регулювання питань ринку праці України. Формування правового поля функціонування ринку праці протягом тривалого періоду, частково на базі законів, успадкованих від принципово іншої системи, призвело до низки ускладнень. Норми законів, орієнтованих на ринкову систему (зокрема Закону України "Про зайнятість населення"), суперечать нормам законодавчих актів, розроблених ще за радянських часів та відповідно орієнтованих на стандарти та норми адміністративно-планової економічної системи (передусім Кодексу законів про працю). Крім того, не всі реалії сьогодення враховують навіть закони, прийняті вже у незалежній Україні. Наприклад, правова колізія, пов'язана із набуттям статусу безробітного особами, які володіють засобами виробництва (передусім землею), але не можуть бути працевлаштовані у секторі найманої праці, призводить до проблем соціального захисту численної категорії населення і порушує принципи соціальної справедливості. Підвищення якості робочої сили насамперед пов'язується з відновленням та вдосконаленням системи професійної підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації зайнятого населення. Для цього, зокрема, необхідно прийняти Закон України "Про професійний розвиток персоналу на виробництві".

Отже, можна зробити висновок, що на ринку праці України все ще залишається багато проблем, більшість з яких потребує вирішення на державному рівні. Таким чином, наступним етапом роботи стане зазначення напрямків вирішення проблем функціонування та розвитку ринку праці України.

Пріоритетними напрямками реформування ринку праці України є мереження існуючих робочих місць в умовах приватизації та створення нових робочих місць шляхом залучення інвестицій в економіку міста, детінізація соціально-трудових відносин у сфері підприємництва та малого бізнесу, стабілізація основних показників ринку праці, становлення зв’язку між ринком освітніх послуг і ринком праці, розвиток соціального партнерства. Також, одним із заходів, спрямованих на зниження безробіття повинно бути поліпшення виховання громадян України.

Одним з напрямків зниження (ліквідації) безробіття є гуманізація виробництва. Вона являє собою одну з найважливіших і складних проблем соціально-економічного розвитку. Гуманізація виробництва передбачає створення нормальних умов праці на виробництві. Напрямком гуманізації виробництва повинна служити зміна праці. Одна з її форм - ротація, при якій працівникові надається можливість періодично міняти робоче місце.

Література

1. Закон України «Про загальнообов’язкове соціальне страхування на випадок безробіття» від 2 березня 2000 року № 1533-ІІІ з наступними змінами і доповненнями

2. Закон України «Про затвердження державної програми зайнятості населення на 2001 – 2004 роки» // Голос України. – 2002. - № 76. – 23 квітня

3. Кодекс законів про працю України від 10.12.1971 № 322-VIII з наступними змінами і доповненнями

4. Закон України «Про зайнятість населення» // Закони України. – К.: Ін-т законодавства, 1996.- Т.1. – С. 252 – 268

5. Державна програма зайнятості населення на 2001-2004 роки

6. Єсінова Н.І. Економіка праці та соціально – трудові відносини: Навч. посібник. – К.: Кондор, 2004. – 432 с.

7. Загальнодержавна програма підтримки молоді на 2004-2008 роки // Голос України. - 16 грудня 2003 року. – c. 14

8. Колот А.М. Соціально – трудові відносини: теорія і практика регулювання: Монографія. – К.: КНЕУ, 2003. – 230 с.

9. Праця України: Стат. зб. - К.: Держкомстат України, 2005. - с. 101

10. http://mlsp.gov.ua/ - Офіційний сайт Міністерства праці та соціальної політики України

11. http://www.rada.gov.ua/ - Офіційний сайт Верховної Ради України

12. http://www.dcz.gov.ua/ - Офіційний сайт Державної служби зайнятості