Токовенко О.С.,

Дніпропетровський національний

університет імені Олеся Гончара,

декан соціально-гуманітарного

факультету, д. філос. н.,

проф. каф. політології

ТРАНСФОРМАЦІЙНІ ОСОБЛИВОСТІ ФОРМУВАННЯ ІНФОРМАЦІЙНОГО СУСПІЛЬСТВА В УКРАЇНІ

Досліджуються пріоритетні напрями формування інформаційного суспільства в Україні з урахуванням впливу транзитивних факторів, характерних для сучасного етапу розвитку соціально-політичних процесів в країні. Ключові слова: інформаційне суспільство, транзитивні фактори, соціально-політичні процеси.

Исследуются приоритетные направления формирования информационного общества в Украине с учетом влияния транзитивных факторов, характерных для современного этапа развития социально-политических процессов в стране. Ключевые слова: информационное общество, транзитивные факторы, социально-политические процессы.

The main trends of information society formation in Ukraine including determination of transitive factors which are particular for modern period of sociopolitical processes development in the state are researched. Key words: information society, transitive factors, sociopolitical processes.

Сучасний етап розвитку цивілізації характеризується становленням інформаційного суспільства, в якому головними продуктами виробництва є інформація і знання. Інформаційне суспільство характеризується збільшенням ролі інформації і знань в житті суспільства; зростанням кількості людей, зайнятих інформаційними комунікаціями і виробництвом інформаційних продуктів і послуг у валовому внутрішньому продукті; наростанням інформатизації суспільства з використанням телефонії, радіо, телебачення, Мережі Інтернет, а також традиційних і електронних ЗМІ; створенням глобального інформаційного простору, що забезпечує ефективну інформаційну взаємодію людей, доступ до світових інформаційних ресурсів та задоволення потреб в інформаційних продуктах і послугах.

У сучасних дослідженнях виділяють основні характеристики інформаційного суспільства за наступними критеріями. По-перше, технологічний критерій, відповідно до якого ключовим чинником розвитку суспільства є інформаційні технології, що широко застосовуються у виробництві, установах, системі освіти та в побуті. По-друге, соціальний критерій, який вказує на те, що інформація виступає в якості важливого стимулятора зміни якості життя, а також констатує формування такого унікального явище в житті суспільства, як «інформаційна свідомість». По-третє, економічний критерій, за яким інформація постає у вигляді ключового економічного фактора; в економічному сенсі інформація – ресурс, послуга, товар, джерело доданої вартості та зайнятості. По-четверте, політичний критерій, відповідно до якого акцент ставиться на інформаційній свободі, що веде до політичного процесу, котрий характеризується зростаючою участю і консенсусом між різними класами і соціальними верствами населення. По-п'яте, культурний критерій, тобто визнання культурної цінності інформації за допомогою сприяння установі інформаційних цінностей в інтересах розвитку окремого індивіда і суспільства в цілому [1, 115 – 123].

Для України, яка вступила на шлях демократичних перетворень, пріоритетним є побудова орієнтованого на інтереси людей, відкритого для всіх і спрямованого на розвиток інформаційного суспільства, в якому кожен громадянин міг би створювати і накопичувати інформацію та знання, мати до них вільний доступ, користуватися і обмінюватися ними з тим, щоб мати можливість повною мірою реалізувати свій потенціал, сприяючи тим самим суспільному розвитку і підвищенню якості життя.

Основними стратегічними цілями розвитку інформаційного суспільства в України є: прискорення розробки та впровадження новітніх конкурентоспроможних інформаційно-комунікативних технологій в усі сфери суспільного життя, забезпечення комп'ютерної та інформаційної грамотності населення, насамперед шляхом створення системи освіти, орієнтованої на використання новітніх інформаційно-комунікативних технологій у формуванні всебічно розвиненої особистості; розвиток національної інформаційної інфраструктури та її інтеграція зі світовою інфраструктурою; державна підтримка нових «електронних» секторів економіки (торгівлі, надання фінансових і банківських послуг тощо); створення загальнодержавних інформаційних систем, насамперед у сферах охорони здоров'я, освіти, науки, культури, охорони навколишнього середовища; збереження культурної спадщини України шляхом її електронного документування; державна підтримка використання новітніх інформаційно-комунікативних технологій засобами масової інформації; використання інформаційно-комунікативних технологій для вдосконалення державного управління, відносин між державою і громадянами, становлення електронних форм взаємодії між органами державної влади та органами місцевого самоврядування, фізичними і юридичними особами; досягнення ефективної участі всіх регіонів у процесах становлення інформаційного суспільства шляхом децентралізації та підтримки регіональних і місцевих ініціатив; захист інформаційних прав громадян, насамперед щодо доступності інформації, захисту інформації про особу, підтримці демократичних інститутів та мінімізації ризику «інформаційної нерівності»; вдосконалення законодавства з регулювання інформаційних відносин; поліпшення стану інформаційної безпеки в умовах використання новітніх інформаційно-комунікативних технологій [2, 3].

Сьогодні в Україні розроблена і впроваджується національна політика розвитку інформаційного суспільства, яка передбачає перехід до пріоритетного науково-технічного та інноваційного розвитку, законодавче забезпечення розвитку інформаційного суспільства, формування сприятливих економічних умов розвитку інформаційного суспільства, розвиток загальнодоступної інформаційної інфраструктури, забезпечення повсюдного доступу до телекомунікаційних послуг та інформаційних ресурсів, сприяння збільшенню різноманітності й кількості електронних послуг, забезпечення створення загальнодоступних електронних інформаційних ресурсів, підготовку людини для роботи в інформаційному суспільстві, створення системи мотивацій щодо впровадження і використання інформаційно-комунікативних технологій.

Відзначимо, що в Україні прийнятий Закон «Про основні засади розвитку інформаційного суспільства в Україні на 2007 – 2015 роки» від 9 січня 2007 р., який визначає такі основні напрямки розвитку інформаційного суспільства, як: формування та розвиток правових, організаційних, науково-технічних, економічних, фінансових, технологічних, методичних умов розвитку інформаційного суспільства в Україні з урахуванням світових тенденцій; всебічний розвиток загальнодоступної інформаційної інфраструктури на основі сприяння вітчизняному виробництву; забезпечення вільного доступу населення до телекомунікаційних послуг; збільшення різноманітності та кількості послуг населенню й бізнесу, що надаються за допомогою інформаційно-комунікативних технологій; створення загальнодоступних електронних інформаційних ресурсів на основі врахування національних, світоглядних, політичних, економічних, культурних та інших аспектів розвитку України; надання кожній людині можливості для отримання знань, умінь і навичок використання інформаційно-комунікативних технологій під час навчання, виховання та професійної підготовки [2, 3 – 4].

У той же час необхідно вказати і на те, що процеси формування інформаційного суспільства в Україні несуть на собі відбиток особливостей перехідного періоду, який переживає країна в останні півтора десятиліття. У відповідності до виділених вище базових рівнів розгляду інформаційного суспільства (технологічного, соціального, економічного, політичного, культурного) розглянемо нижче вплив транзитологічнних чинників на процеси формування інформаційного суспільства в України.

На технологічному рівні найбільш істотною загрозою перехідного періоду до інформаційного суспільства в України є поділ людей на тих, що мають інформацію, уміють поводитися з інформаційними і телекомунікаційними технологіями, і тих, що не володіють такими можливостями та навичками. Відповідно, технологічний рівень вирішення цієї проблеми повинен бути доповнений економічними та соціальними аспектами. У цьому сенсі перед сучасним українським суспільством стоять дві найважливіші проблеми: по-перше, чи зможуть люди адаптуватися до технологічних змін, чи породжують інформаційні та телекомунікаційні технології нові робочі місця, чи руйнують вже сформовані, по-друге, чи збільшить складна і висока вартість сучасних технологій розрив з передовими у технологічному сенсі країнами, а всередині країни – між соціальними групами, наприклад, що проживають у сільській місцевості та великих індустріальних центрах або між молодим і літнім поколінням.

Не менш важливою в економічному сенсі для українського суспільства є проблема концентрації ринку інформаційних та телекомунікаційних технологій. Якщо для зарубіжної інформаційної індустрії сьогодні на порядку денному стоїть питання про дерегуляцію ринку телекомунікації з метою підвищення конкуренції кабельних, телефонних, стільникових, супутникових компаній, то для вітчизняного ринку інформаційних послуг актуальними є наступні задачі: по-перше, насичення ринку телекомунікаційних послуг, по-друге, боротьба з монополізмом на цьому ринку, концентрацією власності у цій сфері в обмеженого кола осіб. Перспективи формування інформаційного суспільства в Україні зумовлені процесами концентрації власності вітчизняних засобів масової інформації, злиття газет, об'єднання їх з телеканалами, інформаційними агентствами, фінансовими групами.

Інформаційний сектор у сьогоднішній українській економіці – динамічна індустрія, що швидко розвивається і є джерелом нових робочих місць. Однак, внаслідок відомої закономірності, відповідно до якої вплив інформаційних і телекомунікаційних технологій на економічну ефективність залежить від структури ринку, специфіки індустрії, українські реалії такі, що економіка, орієнтована на енергозатратні та матеріаломісткі технології, не може гнучко і адекватно реагувати на виклики інформаційного суспільства. Ефективність впливу інформаційних і телекомунікаційних технологій на українську економіку буде залежати від тих структурних та інституціональних змін, які повинні бути зроблені для повної реалізації потенціалу цих технологій, перш за все реорганізації бізнесу, переосмислення взаємовідносин держави та приватного сектору, нових механізмів регулювання.

У соціальному і політичному контекстах для формування інформаційного суспільства в Україні актуальним є захист національної культурної спадщини, мови, протистояння культурній експансії інших країн. У той же час, враховуючи поліетнічний склад сучасного українського суспільства, діяльність державних органів влади повинна поєднувати, з одного боку, дії, орієнтовані на забезпечення інформаційної безпеки країни, а з іншого – захист інтересів національних меншин у сфері інформаційної політики.

Ще одним актуальним соціально-економічним аспектом формування інформаційного суспільства в України є охорона інтелектуальної власності, боротьба з піратством у сфері інформаційних технологій. У зв'язку з цим підвищується роль і значення держави у галузі регулювання інформаційної сфери суспільства. Оптимальне адміністративне і законодавче регулювання процесів формування інформаційного суспільства в Україні має визначати цілі і завдання, які повинні регулюватися законом, включаючи забезпечення конкуренції; бути достатньо гнучким, щоб дозволяти впроваджувати нові послуги та технології без внесення додаткових поправок до законодавства; делегувати широкі повноваження органу регулювання, незалежному від національного оператора; встановлювати відкритий процес участі зацікавлених сторін у написанні правил регулювання; направляти створення вільного ринкового доступу, заснованого на недискримінаційних засадах [3, 9].

З вищесказаного випливає, що сучасне українське суспільство, котре знаходиться в умовах глибоких трансформаційних змін і вступило на шлях демократичних перетворень, зробило в останні роки істотні кроки на шляху формування інформаційного суспільства в технологічному, економічному, соціальному, політичному і культурному своїх аспектах.

Література:

1. Мартин У. Дж. Информационное общество (Реферат) // Теория и практика общественно-научной информации. Ежеквартальник / АН СССР. ИНИОН; Редкол.: Виноградов В.А. (гл. ред.) и др. – М., 1990. – №3. – С.115 – 123.

2. Закон Украины «Об основных принципах развития информационного общества в Украине на 2007 – 2015 годы (http: // www.medialaw/1/ua/inf-s.htm).

3. Мелюхин И.С. Информационное общество и государство (http://www.relcom.ru/Archive/1997/ComputerLaw/State.htm).

4. Чернов А. Становление глобального информационного общества: проблемы и перспективы (http://www.isn./ru/public/Book/zip).