Політология/1. Современные избирательные технологи

Бочарова К. І.

доц. Бичков М. М.

Вінницький торговельно-економічний інститут Київського національного торговельно-економічного університету, Україна

Роль політичного міфу в формуванні громадянської активності молоді

Актуальність теми дослідження обумовлена тим, що на сучасному етапі ідеологічного виробництва міфотворчість, особливо політична, використовується як засіб маніпуляції, консолідації суспільної свідомості та легітимної обумовленості владних структур. Сучасний політичний міф – один з найважливіших механізмів впливу на свідомість суспільства, і тому він стає важливим фактором не тільки національної політики, ідеології, але людського буття взагалі.

Проблемами політичного міфу, міфологізації сучасної політичної свідомості різною мірою займались такі дослідники як О. Бабкіна, О. Безаров, І. Кравченко, Ю. Левенець, С. Лебедев, Я. Любивий, О. Мішучков, Т. Ніколаєва, А. Орлов, Ю. Осаченко, Г. Почепцов, О. Рафальський, Т. Скачкова, А. Цуладзе.

Біологи часто відзначають, що, коли організм стикається з чимось незрозумілим, то він починає відчувати неприємні відчуття – і відчуває їх до тих пір, поки пояснення не буде знайдено. Але так як сильно напружуватися йому теж не дуже хочеться, то він задовольняється найпростішим поясненням.

Так, наприклад, древні народи пояснюючи складні атмосферні явища, приписували їх діям певних богів. Це ми і називаємо міфом.

І точно так само люди дають собі відповідь на питання, чому сталася та чи інша політична подія. Тільки діють тут не боги, а інші – не менш таємничі і могутні сили: політики, спецслужби, шпигуни, масони і т.д. Не бажаючи серйозно задуматися над складними соціальними протиріччями, масова свідомість списує все на діяльність «ворогів». І це вже політичний міф.

Зовсім не обов'язково, щоб маси самі вигадували пояснення. У більшості випадків, вони цілеспрямовано розробляються людьми, зацікавленими у тій чи іншій реакції народу.

Вся політична історія - це історія вміло створюваних міфів – міфів про божественне походження правителя, про прийдешнє світле майбутнє і про ворогів, які хочуть перешкодити його настанню.

Стародавні перекази переплітаються з сучасними політичними технологіями і утворюють таку мозаїку образів і символів, що розібратися в них, здається, неможливо. [2]

Російський учений А. Цуладзе виокремив два види політичного міфу: технологічні та архетипні. Технологічні міфи створюються для реалізації конкретних політичних завдань. Це «міфи на один день» або псевдоміфи, оскільки не мають укорінення в архетипах. Натомість архетипні або «вічні» міфи глибоко укорінені в ментальності народу – архетипах, які виступають енергетичним зарядом міфу.

Особливе місце у процесі із маніпуляцією людською свідомістю посідають засоби масової інформації (ЗМІ), які є потужним інструментом у цій сфері, і які, на думку А. Цуладзе, тоталітарні за своїм змістом, оскільки прагнуть контролювати волю людей, їхні думки й почуття, і в такий спосіб обмежують свободу особистості, пригноблюючи її. ЗМІ не здатні трансформувати саму реальність, але вони цілком спроможні змінити про неї уявлення. Якщо це вдається, то в дійсності відбуваються зміни, які викликані інформаційним впливом. Метою інформаційного впливу є змінення поведінки об’єкта впливу завдяки трансформації «картини світу», що існує в його свідомості. Якщо для свідомості характерний стереотип, що у минулому – усе погано, а майбутнє – невизначене, то такою свідомістю краще маніпулювати. [1]

Як показує практика, некритичне сприйняття соціальної дійсності – одна з рис сучасної молоді. Вона постійно занурена у світ ілюзій, що є надзвичайно небезпечним з точки зору вирішення соціальних проблем, які постійно виникають у суспільстві.

Очевидним є той факт, що людина не досить добре орієнтована, стає легкою здобиччю найрізноманітніших екстремістів, демагогів, корисливих політиків. Здатність до маніпулювання позначається і на соціально-економічному розвитку країни.

Молодь найбільше знаходиться під впливом політичних міфів. У неї простежується відсутність чіткого уявлення про реальну дійсність. Свідомість цієї частини молоді невизначена, у них немає чіткої політичної позиції.

Встановлено, що міфи не представляють собою стійку систему, і не є константами, що існують у масовій свідомості спочатку. Одні міфи зникають, інші з'являються, а деякі вкорінюються і мають різний рівень сприйняття. Вони не зникають, а навпаки, стають частиною регулятивного механізму діяльності особистості, формують ціннісні орієнтації, створюють певне уявлення про минуле і впливають на сприйняття навколишньої дійсності.

Залежно від рівня сприйняття, міфи володіють різною силою впливу. Тобто, людина, яка дійсно хоче розібратись в складних політичних подіях, яка аналізує та думає, а не вірить у все, що їй нав’язує масова свідомість, може розібратись де реальність, а де міф. [3]

Але, на жаль, міфотворчість нерідко переважає над здоровим глуздом. Більшість студентської молоді живе сьогодні в міфологізованому світі, який дуже далекий від реальності. Вони не віддають собі повний звіт у тому, що міфи виступають основними механізмами, що регулюють та напрямляють їх діяльність в різних сферах суспільного життя, і, перш за все, у сфері політики.

Література:

1. Безаров О.Т. Політичний міф як інструмент сучасних виборчих технологій // О.Т. Безаров. – [Електрон. ресурс]. – Режим доступу: http://www.rusnauka.com/ESPR_2006/Politologia/1_bezarov.doc.htm

2. Лебедев С. Что такое политические мифы? // С. Лебедев. – [Електрон. ресурс]. – Режим доступу:  http://www.viche.info/journal/25/

3. Скачкова Т.А. Мифологизация массового сознания молодежи // Т.А. Скачкова. – [Електрон. ресурс]. – Режим доступу: www.isras.ru