DMITRIENKO JU.N. (Дмитрієнко Ю.М., член-кореспондент Міжнародної академії наук екології та безпеки життєдіяльності, канд. філос. наук, здобувач наукового ступеня доктора юридичних наук Київського національного університета імені Тараса Шевченка)
THE NEWEST IDEAS ABOUT FORMATION AND DEVELOPMENT OF
THE UKRAINIAN LEGAL CONSCIOUSNESS (НОВЕЙШИЕ
ИДЕИ О СТАНОВЛЕНИИ И РАЗВИТИИ УКРАИНСКОГО ПРАВОВОГО СОЗНАНИЯ)
Які ж існують найоптимальніші показники становлення та розвитку
української правової свідомості [1].
Артефакт (від лат. Artefactum - штучно витворений) – це «процес
новоутворення, невластивий будь-якому організму в нормі, що викликається самим
методом його дослідження. У нашому контексті – це
витвори мистецтва, продукти матеріальної та духовної культури, так або інше пов’язані з відношенням до колишньої або теперішньої влади та
відбиті у правовій свідомості та культурі як їх артефакти.
Великий енциклопедичний словник так визначає та пролонгативно інтерпретує
правове понтяття «архетип»: «Архтип – (від грец. – початковий образ). 1) У
давньоантичній філософії (Філон
Олександійський) – праобраз, ідея. В системній психології К Г. Юнга – початкові
психічні структури, образи, що формують зміст так званого «колективного» неусвідомленого, котрі є основою
загальнолюдської символістиці, міфів, казок, інших утворень фантазій, у тому
числі художньої [2, с. 78]. До останніх, за проведеними дослідженнями,
відносимо матеріальні пам’ятки становлення та розвитку українського права як
типового змісту правової свідомості: давні збірки нормативно-правових актів,
філософсько-правові твори, предмети давньоісторичного побуту, археологічні
пам’ятки історичного становлення, розвитку України як держави, суспільства та
соціуму, як цивілізації та об’єкта, суб’єкта вітчизняної та світової правової культури та ін. Архетип
історичної та сучасної української правової свідомості – це гасла, тексти
давніх нормативних актів, філософсько-правових творів, давні та сучасні правові
ідеї, ідіоми, традиції, давні пісні, художні твори, які висловлюють, формують
та стверджують правові ідеї в художніх творах, картинах, віршіх, нормативних
актах та ін. У вузькому значенні вони
більш конкретизують артефакти, надають їм конкретно-історичну юридичну
фактуальність, пунктуальність, лінгвоісторичну, мас-медійну та пропагандистську
наповненість, довершеність та детальність. Матеріальний, духовний артефакт та архетип
правової свідомості презентується у різнофункціональних взаємовідношеннях
симетрії, асиметрії, опозиції. Так, наприклад, за різним правовим станом
симетрії, асиметрії та опозиції первинних і вторинних суб’єктів правосвідомості
(фізичних і юридиних осіб), масовим,
специфічним, особливим правовим станом їх правової свідомості, реалізованої або
як типова правосвідомість (традиційні суспільства, некризовий цикл соціальної
активності, відносна самостійність правосвідомості), переважають процеси
симетричних взаємовідносин між суб’єктами, об’єктами та предметами
правосвідомості, що реалізовані у домінанті артефактів, залежності її архетипів
від останніх), або як нетипова правосвідомість (нетрадиційні суспільства,
кризовий цикл соціальної активності – девіантна правосвідомість, абсолютна
самостійність правосвідомості), переважають процеси асиметричних, опозиційних візаємовідносин між суб’єктами,
об’єктами та предметами правосвідомості, що реалізоване у домінанті архетипів,
залежності її артефактів від останніх, можна здійснити різнотривалі
прогнозування сучасного становленні та розвитку української правової
свідомості. Коли у процесах формування української правової свідомості
переважають мінімально необхідні її властивості, то маємо мінімальні показники
щільності україноментальної складової пропорції у формулі норми правової
ідіоми-правосвідомості-норми права, котрі з часом повинні збільшуватися, - то
це ми маємо природний шлях прогресивного становлення української правової
свідомості, коли показники щільності україноментальної складової пропорції з
часом ще більше зменшується, або є перманентними за певного
конкретно-історичного хронологічного періоду, дати котрого найбільш оптимально
визначати за початком рубіжних віх цього періоду (початок війни, реформи та ін.
– їх закінчення та ін..), - то ми маємо
неприродний, або штучний шлях
регресивного становлення української правової свідомості.
Коли
у процесах формування української правової свідомості переважають максимально
необхідні її якості, але ми маємо мінімальні показники щільності
україноментальної складової пропорції у формулі норми правової
ідіоми-правосвідомості-норми права, котрі з часом повинні збільшуватися, - то
це ми маємо природний шлях прогресивного розвитку української правової
свідомості, коли показники щільності україноментальної складової пропорції з
часом непрогнозовано збільшуються, або є перманентними за певного
конкретно-історичного хронологічного періоду, дати котрого найбільш оптимально
визначати за закінченням рубіжних віх цього періоду (закінчення війни, реформи
та ін. – їх новий початок та ін.), - то
ми маємо неприродний, або штучний шлях
регресивного розвитку української правової свідомості. Тобто за
конкретно-історичних хронологічних періодів становлення української правової
свідомості відбувається формування
мінімальних, необхідних, але нестійких її властивостей, характеристик та
функцій, коли правова свідомість має відносну соціальну активність, некризового
ґатунку. На той час за конкретно-історичних хронологічних періодів розвитку
української правової свідомості відбувається
формування максимальних, радикальних, антагоністичних, достатніх, але
стійких ї якостей, характеристик та функцій, коли правова свідомість має
абсолютну соціальну активність,
кризового ґатунку, під час чого змінюються форми, цикли соціальної активності,
хронологічні періоди її становлення та розвитку. Коли у кінці певного
конкретно-історичного хронологічного періоду національно-ментальна щільність
україноцентричної складової в формулі української правової
ідіоми-правосвідомості-норми права є меншою, ніж на початку, то новий
конкретно-історичний період є також
періодом становлення, коли навпаки, то наступний період розпочинається як
період розвитку української правової свідомості та й так далі.
Список використаних джерел:
1. Большая
советская энциклопедия / Под ред. А.М. Прохорова. 2. Третье издание. – М.: Советская энциклопедия, 1970. – 632 с.
2. Большой энциклопедический словарь. Т. 1. / Под ред.
А.М. Прохорова. - М.: Советская энциклопедия,
1991. – 864 с.