Ватаманюк І.В.

студентка кафедри правосуддя

Київського національного університету імені Тараса Шевченка

Значення об'єктивної сторони

для розмежування злочинів та інших правопорушень

Правильне встановлення ознак об'єктивної сторони важливе для розмежування злочину від інших правопорушень. Це розмежування, в першу чергу, проводиться по ступеню суспільної небезпеки. Злочин відрізняється від інших правопорушень (адміністративних, дисциплінарних та ін.) вищим ступенем суспільної небезпеки. Отже, розкриття кримінально-правового значення об'єктивної сторони злочину, в першу чергу, припускає визначення її ролі в процесі формування діяння як злочинного.

Виникає питання про співвідношення суспільної небезпеки й об'єктивної сторони злочину. Або, інакше кажучи, чи здатна об'єктивна сторона яким-небудь чином впливати на суспільну небезпеку, а, отже, і на злочинність діяння.

Об'єктивна сторона злочину може свідчити про відсутність суспільної небезпеки через малозначність. Відсутність суспільної небезпеки з цієї причини може свідчити про відсутність ознак злочину. Дане положення закріплене в ч. 2 ст. 11 ККУ. Малозначність може визначатися виходячи з різних ознак злочину, але, в першу чергу, про неї можуть свідчити наслідки скоєння злочину.

Вплив об'єктивної сторони злочину на суспільну небезпеку скоєного діяння з погляду підстав кримінальної відповідальності характеризується двома важливими обставинами. По-перше, цей процес приводить до істотної зміни якості діяння, що, по-друге, може протікати в двох протилежних напрямах: або діяння стає суспільно небезпечним і, отже, злочинним, тобто об'єктивна сторона в даному випадку виступає криміналізуючим чинником, або вона призводить до декриміналізації, тобто втрату ним властивості суспільної небезпеки. Причому на це може вплинути будь-яка ознака, об'єктивної сторони - від діяння до обстановки скоєння злочину.

Нерідко підставою криміналізації може виявитися істотна і раптова зміна соціальної, економічної або політичної обстановки в результаті війни, стихійного лиха, неврожаю і інших событий.

Таким чином, взаємозв'язок суспільної небезпеки діяння й об'єктивної сторони злочину є очевидним, хоча її і не можна визнати загальною. «Діяння є суспільно небезпечним не поза часом і простором, а в конкретних умовах місця, часу і обстановки його здійснення. Ця обставина отримує визначальне значення в окремих злочинах, де не тільки ступінь тяжкості злочину, але і нерідко і само буття злочину залежить від місця, часу і обстановки здійснення діяння (театр військових дій, мирний час, бойова обстановка)» [2, с. 162].

Перше, що потрібно встановити в об'єктивній стороні - діяння. Якщо не буде діяння (дії або бездіяльності) - не буде і самого злочину.

Так само просто розмежувати злочини від інших правопорушень по наслідках. Відсутність наслідків при здійсненні суспільно небезпечного діяння означає або відсутність стадії закінченого злочину або складу злочину взагалі.

Так, в ст. 115 ККУ як суспільний небезпечний наслідок передбачена смерть людини. Оскільки законодавець прямо указує характер шкідливих наслідків, для того, щоб констатувати наявність закінченого складу злочину, потрібно лише встановити, що потерпілий помер.

Але якщо між суспільно небезпечним діянням і наслідком немає причинного зв'язку - немає і закінченого злочину. У практиці це загальновизнано. Злочинні дії не є закінченим злочином, якщо шкідливі наслідки, що наступили, не знаходилися в причинному зв'язку з цими діями.

Як правило, місце, час, обстановка та інші факультативні ознаки характеризують індивідуальні об'єктивні особливості складу злочину. Проте ці обставини можуть мати істотніше значення: впливати на ступінь суспільно небезпеки всіх злочинів одного вигляду. Саме у таких випадках законодавець відносить їх до обов'язкових ознак простого або кваліфікованого складу злочину.

Перш за все, місце скоєння злочину, вказане в законі повинно неодмінно виявлено і встановлено в процесі розслідування і судового розгляду кожної кримінальної справи. Встановлення даної обставини (і інших) по суті означає встановлення події злочину.

Місце скоєння злочину безпосередньо впливає і на ступінь суспільної небезпеки злочину. Суспільна небезпека скоєної дії (бездіяльності) визначається тим, що воно здатне викликати в даних конкретних умовах місця шкідливий для інтересів особи і суспільства результат. З цієї причини місце здійснення дії (бездіяльності) у ряді випадків є ознакою складу злочину і, отже, служить критерієм для розмежування злочину і іншого правопорушення. З іншого боку, не можна абсолютизувати значення місця скоєння злочину, і необхідно враховувати ряд інших чинників, перш за все наслідку діяння, хоча і зменшувати значення місця скоєння злочину не слід.

Місце скоєння злочину може бути включене як конструктивна ознака складу злочину. Іноді воно визначається такими географічними назвами, як «море», «відкрите море», «внутрішнє море», «річка», «озеро» і так далі. Здійснення передбачених дій в інших місцях передбачає не кримінальну, а тільки адміністративну відповідальність.

Час скоєння злочину є обставиною, що робить певний вплив на характер і ступінь суспільної небезпеки злочину.

Досліджуючи чинники, що криміналізують здійснювані в екологічній сфері діяння, Т.А. Бушуєва в їх числі виділяє і «ситуацію, тобто час, місце, обстановку здійснення даних посягань» [1, с. 143]. Саме по цих ознаках можна розмежувати злочин і адміністративну вину, яка по своєму характеру також представляє суспільно небезпечне діяння. Відповідно до Кодексу України про адміністративні правопорушення порушення правил рибальства і охорони рибних запасів призводить до різних стягнень. Проте суспільна небезпека адміністративної вини значно нижча, ніж злочини.

При розмежуванні злочину і незлочинних дій необхідно брати до уваги не просто суспільну небезпеку як таку, а її зміст. Суспільна небезпека незаконних дій залежить, звичайно, від обставин конкретної справи, від такого чинника, наприклад, як час протиправного вилову риби. Кримінально караний незаконний вилов риби повинен характеризуватися грубим і злісним порушенням правил рибальства в порівнянні з адміністративною провиною. Однією з ознак, що визначають великий ступінь суспільної небезпеки, вважається, як правило, вилов риби в період нересту.

Механізм набуття діянням суспільної небезпеки у зв'язку з часом його здійснення може бути різноманітним і залежати, зокрема, від тривалості діяння, що здійснюється винним (ст. 157 ККУ - злісне ухилення від сплати коштів на утримання дітей або непрацездатних батьків).

Спосіб як конструктивна ознака складу злочину також може відмежовувати його від інших правопорушень або аморальних вчинків, що не володіють властивістю кримінальної протиправності. Наприклад, вказівка на те, що способом скоєння злочину з'явилося застосування насильства або загроза його застосування, шантаж, знищення або пошкодження майна або обман явно недостатньо для встановлення ознак об'єктивної сторони такого складу, як залучення до заняття проституцією (ч. 2 ст. 303 ККУ). Вказівку цих складових (ознак) способу відмежовує злочин від аморальної провини, направленої до тієї ж мети і скоєної, наприклад, шляхом домовленостей. Якщо в законі указується на вичерпний перелік способів скоєння злочинів, то здійснення таких дій іншим способом не передбачає кримінальну відповідальність.

Також знаряддя і засоби посягання, застосування яких надає істотний вплив на формування суспільної небезпеки злочину або встановлення її наявності, мають кримінально-правове значення. Науково-технічний прогрес змінює знаряддя, засоби і способи діяльності. На жаль, оборотною стороною медалі є використання цих досягнень в злочинній діяльності, а також можливість спричинення тяжких наслідків в результаті діянь, пов'язаних з процесом управління складними технічними системами по необережності.

Обстановка скоєння злочину також впливає на наявність і ступінь суспільної небезпеки, і, відповідно, на визнання діяння злочином. Кримінально-правове значення обстановки скоєння злочину обумовлюється тим впливом, який вона надає на суспільну небезпеку діяння або особи, що його зробила. Проте необхідно пам'ятати, що подібні зв'язки є не у всіх випадках скоєння злочину, тому її значення носить факультативний характер. Цією обставиною пояснюється, зокрема, те, що обстановка як ознака об'єктивної сторони складу злочину міститься в диспозиції лише окремих статей Особливої частини кримінального кодексу. Тим часом факультативність взаємозв'язку обстановки і злочину не повинні применшувати значення для правильного вирішення найважливіших кримінально-правових питань: про підстави кримінальної відповідальності, про кваліфікацію злочину, про призначення покарання, оскільки це може привести до істотного порушення, що охороняються законом прав та інтересів громадян.

Суспільна небезпека скоєної дії (бездіяльності) визначається тим, що воно здатне в даних конкретних умовах місця і часу викликати шкідливий результат. Але ця здатність залежить не тільки від властивостей самої дії, а й від навколишнього оточення, в якому воно відбувається. Наприклад, як писав В.Н.Кудрявцев постріл з мисливської рушниці в безлюдному лісі і в умовах міста через різну обстановку має абсолютно різний ступінь суспільної небезпеки [5, с25]. З цієї причини обстановка здійснення дії (бездіяльності) у ряді випадків є ознакою складу злочину і, отже, служить критерієм для розмежування злочину і іншого правопорушення або антигромадської провини.

Список літератури:

1. Бушуева. ТА. Уголовная политика в области охраны окружающей среды // Проблемы уголовной политики. - 1985. – С. 143.

2. Дурманов Н.Д. Понятие преступления.– М.-Л.: Изд-во АН СССР, 1948. – 311 с.

3. Кримінальне право України: Заг. частина: Підручник / Відп. ред. Кондратєв Я.Ю.; Наук. ред. Клименко В.А. та Мельник М.І. – К.: Правові джерела, 2002. – 432 с.

4. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України. – 3-тє вид., переробл. та доповн. / За ред. М.І.Мельника, М.І. Хавронюка. – К.: Атіка, 2003. – 1056 с.

5. Кудрявцев В.Н. Объективная сторона преступления.– М.:Госюриздат, 1960. – 240 с.