Дядів Інна

Буковинська державна фінансова академія

ПЕРСПЕКТИВИ УКЛАДАННЯ ШЛЮБНОГО КОНТРАКТУ

За усі роки незалежності, Україна зазнала докорінних змін. З’явилися позитивні результати розвитку ринкових реформ, спрямованих на покращення нових форм господарювання, на подолання важкого економічного становища та на соціальний захист населення, продовжується утверджуватися приватна власність та багато іншого. Активно продовжують свій розвиток процеси щодо завершення створення докорінно нової, хоч і не позбавленої вад і прогалин, правової системи. Не оминули ці тенденції і сімейні відносини.

Як свідчать статистичні дані сімейні суперечки призводять до розлучення подружжя, що є на даному етапі розвитку людства однією з найбільш актуальніших питань. У зв'язку з цим, найбільш ефективнішим способом захисту інтересів сторін є укладання шлюбного договору (контракту).

Значення шлюбного договору на сьогодні різко зросла з прийняттям Верховною Радою України 10 січня 2002 р. нового Сімейного Кодексу України, який набрав чинності 1 січня 2004 року. Новий Сімейний Кодекс має низку суттєвих змін та доповнень, що вимагає глибого вивчення та аналізу його змісту.

Метою даного дослідження є комплексний аналіз інституту шлюбного контракту за новим сімейним законодавством України, визначивши важливість та необхідність його укладання, а також зробити висновки щодо вдосконалення механізму регулювання шлюбним договором майнових та немайнових відносин подружжя.

Об’єктом виступають майнові правовідносини подружжя, що регулюються як законодавчими актами, так і шлюбним договором.

За українським законодавством, шлюбний договір — це договір, який заключається між чоловіком та дружиною до чи після реєстрації шлюбу, передбачає врегулювання майнових відносин, що підтверджується в письмовій формі і вимагає обов'язкове нотаріальне посвідчення. За своїм змістом шлюбний договір, як правило, не є однорідним (унітарним), а може містити елементи різних договорів і вважатиметься змішаним договором, що відповідає вимогам ч. 2 ст. 628 ЦК України [1]. А в житті - це досить реальний спосіб захистити своє майно, свої інтереси, майбутнє своїх дітей [2].

Найнеобхіднішим шлюбний контракт є серед подружжя віком від 35-40 років і вище. Це та категорія громадян, які на момент вступу в шлюб достатньо забезпечені і намагаються убезпечити себе від різного роду несподіванок з боку кожного з подружжя.

Якщо шлюбний договір складений до реєстрації шлюбу, то він вступає в силу в день реєстрації шлюбу, а якщо він був укладений подружжям, то він вступає в силу в день його нотаріального посвідчення.

У шлюбному контракті також можуть передбачатись майнові, немайнові, моральні чи особисті зобов'язання.

У шлюбному договорі встановлюється: загальний строк його дії, а також строки тривалості окремих прав та обов'язків; чинність договору або окремих його умов ( прав та обов'язків) і після припинення шлюбу; порядок зміни умов договору.

Однак, існують певні умови, які не можна застосовувати при укладанні шлюбного контракту :

ü зобов'язати одного з членів подружжя заповідати належне йому майно особі чи кільком особам, на яких вкаже інший член подружжя;

ü обмежувати право чоловіка (жінки) на звертання до суду по захист своїх прав;

ü ставити одного з членів подружжя у вкрай несприятливе чи протизаконне становище (наприклад, не можна вносити в шлюбний договір пункт про відмову одного з членів подружжя від аліментів);

ü не припускається одностороння відмова від виконання шлюбного договору чи одностороння його зміна.

Послуги зі складання шлюбного договору може надати будь-яка юри-

дична контора. Клієнтам надають необхідні консультації на запитання, що виникають у сторін і навіть нададуть шаблони. Для укладання шлюбного договору необхідно надати наступні документи:

- паспорти подружжя, копії;

- свідоцтво про укладення шлюбу, копія;

- свідоцтво про народження дитини (дітей), копії;

- документи, що підтверджують право власності на рухоме і нерухоме майно, яке належить кожному з подружжя до шлюбу або придбане ними протягом шлюбу, копії [2].

Шлюбний договір у будь-який момент можна доповнити або змінити, за згодою сторін. Проте одностороння зміна умов договору не допускається. На вимогу одного з подружжя шлюбний договір може бути розірваний за рішенням суду [4].

Виникає ряд проблем, пов’язаних з тим, що в ряді випадків зміст шлюбного договору (зокрема приналежність подружжю майна та об’єму їх прав на таке майно) торкає інтереси третіх осіб і тому для останніх не повинно це становити таємниці. В зв’язку з чим в законодавстві деяких країн містяться суттєві обмеження стосовно ступеню таємності договору [3].

Порядок укладання шлюбного контракту, згідно діючого законодавства, полягає в наступному:

1) шлюбний контракт повинен укладатись до або після реєстрації шлюбу;

2) шлюбний контракт вступає в силу з моменту реєстрації шлюбу або його нотаріального посвідчення;

3) шлюбний контракт повинен обов’язково реєструватись у нотаріуса;

4) шлюбний контракт за участю неповнолітніх укладається тільки за згодою їх законних представників;

5) шлюбний контракт укладається за місцем проживання однієї з сторін або за місцем реєстрації шлюбу.

Законодавство містить позитивне положення щодо пріоритетності шлюбного контракту в разі звернення стягнення на майно подружжя.

Отож, за допомогою укладання шлюбного договору існує висока імовірність зменшення кількості шлюбів по розрахунку. Таким чином, в сучасних умовах суспільного розвитку складання шлюбного договору, є ефективним способом захисту майнових прав подружжя. Сприяє зниженню можливості незаконного заволодіння чужим майном шляхом вступу в шлюб, і в той же час, справедливому розподілу майна подружжя при розірванні шлюбу.

Шлюбний договір є гарантією того, що подружжю не доведеться стикатися з матеріальними конфліктами при розірванні шлюбу.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ :

1. Сімейний Кодекс України N 2947-III від 1 січня 2004 року (редакція від 04.06.2009 року);

2. Постанова КМУ від 16 червня 1993 р. "Порядок укладання шлюбного контракту";

3. Л. К. Радзієвська, С.Г. Пасічник - НОТАРІАТ В УКРАЇНІ, 2007;

4. Основи правознавства: Навч. посіб. - 3-є вид., Доп. і перероб. О. В. Негодченко. - К.: Центр Навчальної Літератури, 2008. - 416 с.