Психология и соціологія/12. Социальная психология

Присяжнюк А.В.

Науковий керівник доцент, к.істр.н. Слободиська О.А

Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ, Україна

Жіноче підприємництво : гендерний аспект

Жіноче підприємництво в Україні розвивається суперечливо. Саме тому актуальність теми жіночого підприємництва, з точки зору гендерних стереотипів, пояснюється складнощами економічного і соціального характеру, пережитими українськими підприємствами, що сприяють стійкості міфів, згідно з якими жіночий менеджмент не може бути ефективний в умовах кризової економіки.

Мета: аналіз соціокультурних чинників, які зумовлюють низьку активність жіночого населення у сфері розвитку підприємництва. Простежити вплив соціокультурних стереотипів, зокрема, ґендерних на суспільну свідомість і поведінку жінок на ринку праці.

Для українського суспільства підприємництво, бізнес, зокрема малий, як породження ринкових реформ, є явищем порівняно новим, тому його розвиток та досягнення економічної стабільності, формування середнього класу та подолання низки інших соціально-економічних проблем є головним напрямком для здійснення реформ. Проте предметом аналізу в даній статті будуть не економічні, а соціокультурні чинники, які зумовлюють сьогодні низьку активність населення, зокрема жіночого, у сфері розвитку підприємництва. Без сумніву, і чоловіки, і жінки, обираючи шлях підприємництва, стикаються не тільки з проблемами, що носять гендерний характер, але й в першу чергу недоліками законодавства, особливостями фінансової системи, корупцією, недобросовісною конкуренцією, необґрунтованим втручанням держави в підприємницьку діяльність тощо. В той же час сфера приватного бізнесу в Україні була і залишається переважно чоловічою, оскільки існує багато чинників економічного, соціального, культурного і навіть психологічного характеру, які стримують активне входження жінок у цю сферу [10, с.158].

В роботах українських дослідників Т.В. Орлова, В. Суковата, О. Кісь, Т. Ю. Журженко активно аналізуються представлені проблеми, особлива увага приділяється гендерному аспекту в роботах О.Апатенко, Н.В. Лаврененко, Н.Ісакової, О.Красовської, Л.Кавуненко.

Зокрема в роботах Н.Ісакової, О.Красовської, Л.Кавуненко, зазначаються особливості мотивації жінок, що приходять у бізнес, особливості цього бізнесу і навіть його типи [8, с. 150]. Так, зокрема, зазначається, що переважна більшість українських жінок, які зараз мають власний бізнес, раніше мали досвід роботи або в державних підприємствах близького профілю (70%), або ж працювали на іншого власника в приватному секторі (23%). Більшість із них мають вищу освіту (73%) [9].

Для подальшого аналізу гендерного аспекту жіночого підприємства потрібно дати чітке визначення що таке гендер. Отже, поняття «гендер» (gender) означає соціальне очікування від представників кожної статі. Але, на відміну від поняття «стать», воно стосується не біологічних особливостей, за якими різняться чоловіки та жінки, а соціально сформованих рис.   Тобто з гендером пов'язані — психологічні, соціальні, культурні відмінності між чоловіками та жінками.

Гендерна рівність є однією з ознак правової держави. Держава зобов'язана забезпечувати дотримання прав людини, передбачених міжнародним законодавством.

На сьогоднішній день основною проблемою українського жіноцтва є декларативний характер гендерної рівності та формальність прав жінок. Реальна ситуація багато в чому є прямо протилежною правовим нормам. Основними жіночими проблемами є домашнє насильство, проституція та торгівля жінками, наркоманія, безробіття, відсутність послідовної державної політики в цій сфері. Чинне законодавство гарантує чоловікам та жінкам України рiвнi права та можливості, але наскільки вони реально допомагають жінкам відчути себе вільними та рівними в політичній, культурній, соціальній, економічній сфері, у працевлаштуванні та в повсякденному житті потрібно ще з’ясувати.

З розвитком в країні ринкових відносин жінки, як i всі громадяни отримали можливість для відкриття власної справи. Доля жінок в загальній кількості підприємців складає близько 30%. В основному вони зайняті в малому та середньому бізнесі. У великому бізнесі жінки – рідкість. Становлення жіночого бізнесу в основному відбувається за рахунок ініціативи жінок, а не як результат дії спеціальних державних програм. Жіночий бізнес орієнтований в основному на роздрібну торгівлю, медицину, культуру та науку [8, c.148]

Соціологи стверджують, що жінки у бізнесі демонструють більшу схильність до компромісів у взаємодії з партнерами, більше враховують моральні та етичні принципи. Але жiнки - пiдприємцi – лише незначна частка працюючих жінок. Серед найманих працівників показником дискримінації є рівень заробітної плати. В цілому рівень жіночої заробітної плати складає 2/3 чоловічої. Гендерна нерівність в оплаті праці є прямим порушенням принципу рівної оплати за рівну працю. Майже в усіх галузях народного господарства жінки займають низькооплачувані посади. Всі ці роки на ринку праці простежується ще одна закономірність: чоловіки витісняють жінок з перспективних і добре оплачуваних посад. Традиційні стереотипи масової свідомості суттєво обмежують можливості кар'єрного росту для жінок та негативно впливають на їх сімейні відносини як тільки вони добиваються перших успіхів. Під час працевлаштуванні у жінок менше шансів, ніж у чоловіків, отримати вакантне місце. До того ж нерідко роботодавець зазначає, що конкурс оголошується виключно для чоловіків. Очевидна нерівність позицій жінок та чоловіків на ринку праці призвела до фемiнiзацiї бідності.

Сьогодні кожна третя жінка має рівень доходів, що дорівнює прожитковому мінімуму. Жінки складають більшість у найбільш соціально незахищених категоріях громадян: пенсіонери, безробітні, працюючих у бюджетній сфері. Скрутне матеріальне становище нерідко штовхає жінок на заробітчанство, вони їдуть, в основному нелегально, залишаючи малолітніх дітей на своїх родичів, що нерідко означає на призволяще. [7, с. 15].

Аналізуючи тенденції зміни становища жіноцтва України соціологи, історики, філософи, економісти, психологи стверджують, що воно все далі відходить від радянської гендерної системи.

Із праць сучасних соціологів випливає, що значною мірою зберігся радянський лад при якому жінка мала поєднувати повну зайнятість на виробництві із виконанням ролі матері і домогосподарки. Проте модель сім’ї з двома годувальниками – чоловіком і дружиною – збереглася через економічну необхідність, а також небажання жіноцтва залишати роботу і повністю замикатися у межах сімейних обов’язків. З іншого боку, як вказує провідна дослідниця гендерної соціології Наталія Лавриненко, успішність реформування економіки України – у прямій залежності від трудової активності жінок, які вже декілька десятиріч складають понад половину усієї сукупної робочої сили у вітчизняній господарській системі [1, с. 143] (один з найвищих в світі рівнів зайнятості жінок у суспільному виробництві [1, с. 148]). Чотири п’ятих чисельності жіноцтва працездатного віку в Україні належать до економічно активного населення – працюють у державному або недержавному секторі, навчаються або активно шукають роботу.

Мотиви жіночого підприємництва дослідники поділяють на вимушені (безробіття) та добровільні (гнучка зайнятість, самореалізація), зазначаючи, що «добровільність для України є більш характерною». Самі жінки в якості визначальних мотивів приходу в бізнес зазначають бажання бути незалежною – не тільки від чоловіка, а від коливань на ринку праці, від роботодавця (25%). Ще 18% посилаються на безробіття. Проте бути повністю незалежними жінкам-підприємцям вдається не завжди – біля 25% отримують фінансову допомогу від чоловіків. До того ж у них частіше існують проблеми зі стартовим капіталом (у 51% жінок і лише у 37% чоловіків). Жінки частіше бояться брати кредити (38% і 20% – чоловіки). Наведені цифри свідчать про певні особливості жіночого підприємництва, зокрема з точки зору як мотивів, так і засобів їх реалізації [5, с. 30].

Отже, аналізуючи мотивацію трудової активності, соціологи приходять до висновку, що на першому місці у жінок – можливість заробітку, одержання додаткового прибутку для родини, тобто матеріальна зацікавленість. Бажання самореалізуватися в роботі – на останньому місці майже у половини опитаних жінок (45%), хоча цей показник перевищує аналогічний у чоловіків (36%) [2, с. 160].

Особливу увагу більшість авторів звертають на перешкоди жіночому підприємництву культурно-ідеологічного характеру, що мають місце на усьому пострадянському просторі. Насамперед, це відсутність сформованого позитивного образу "ділової жінки" як варіанта гендерної ідентичності. Суспільство здебільшого стоїть на патріархальних позиціях і переконане, що бізнес є справою суто чоловічою, тому упереджено ставиться до намагань окремих жінок займатися нею. Через це поширеним є комплекс антифеміністичних міфів стосовно ділових жінок (величезна роль у тому належить засобам масової інформації та сучасному мистецтву). Їх виявляють і аналізують Тетяна Журженко [3], Оксана Кісь [4], Вікторія Суковата та інші. У цьому комплексі на першому місці стоїть міф "бізнес – не жіноча справа", справа брудна, тому "нормальна" жінка не може воліти нею займатися. Далі йдуть міфи "медико-біологічний" (занурюючись у конкурентну боротьбу жінка змушена йти проти свого "природного призначення", внаслідок чого її здоров’я і можливість мати дітей погіршується); "художньо-публіцистичний" (творення кар’єри позбавляє "жіночності" та сексуальної привабливості); "психологічний" (через патріархатний страх перед тим, що "ділова жінка", ставши економічно незалежною, має підвищити вимоги до обранця, її характеризують виключно як марнославну егоїстку); міф про протистояння сфер сім’ї і роботи і необхідність однозначного вибору між ними; міф "евристичний", який принижує жінку в інтелектуальному плані через її "нездатність приймати швидкі рішення в екстремальних умовах". Головною об’єднуючою ідеєю виступає переконання, що ділова жінка вдалася до підприємницької діяльності через несприятливі обставини, виступаючи заробітчанкою і годувальницею, мріючи за сприятливих умов повернутися до домашнього вогнища.

Парадокс полягає у тому, що подібні стереотипи об’єктивно погіршують загальну економічну ситуацію в країні. Найповніше використання економічного потенціалу жінок-підприємців могло б сприяти поліпшенню стану господарських справ, в цілому, сприяти модернізації країни. Але суспільство не може вибачити культурної трансгресії жінок-підприємців, які своєю діяльністю, самою моделлю життя порушують сталі гендерні стереотипи. Таким чином, питання, як бачимо, є набагато ширшим, оскільки торкає проблеми модернізації у напрямі справді демократичного і громадянського, що конче необхідно Україні на сучасному етапі, чим також зумовлюється перспективність досліджень у зазначені проблематиці і реалізації досягнутих результатів в соціальній практиці [6].

Отже, за останнє десятиліття в результаті зростаючого участі жінок в економічному і політичному житті вони володіють більш ніж однією третиною українського бізнесу. А 25% жінок заробляють більше за своїх чоловіків.
Жінка стає затребуваною суспільством в силу своїх природних якостей: через здатність викликати довіру, розвиненою інтуїції.

Одним з успішних видів економічної активності жінок стало мале і середнє підприємництво. Згідно вибіркової регіональної статистики і оцінки експертів, участь жінок в організації бізнесу, на відміну від участі чоловіків, дозволяє збільшити зростання виробництва в півтора рази.

Незважаючи на позитивні тенденції, поле бізнесу, і всі його гравці знаходяться сьогодні у полоні соціокультурних стереотипів, які відображають як певний консерватизм ґендерного укладу соціально-трудових відносин, так і відповідні психологічні установки, що впливають на поведінку чоловіків та жінок на ринку праці та визначають види їх професійної діяльності і рівень активності в ній. Зокрема ґендерні стереотипи впливають на суспільну свідомість і поведінку, характер спілкування чоловіків та жінок, не тільки встановлюючи певну нерівність, але й підтримуючи та виправдовуючи її. При цьому збереженню стереотипів досить часто сприяють самі жінки. Вони сприймають існуючий дисбаланс у суспільстві як цілком закономірне явище, і досить скептично оцінюють власні можливості, в тому числі у напрямку започаткування власного бізнесу. Така песимістична оцінка власних можливостей та панування гендерних стереотипів обмежують жінок у виборі сфер бізнесової діяльності, зменшують масштаби бізнесу, роблять жінок більш обережними «гравцями», знижуючи їх конкурентоздатність.

Література:

1. Лавриненко Н. В. Женщина и труд // Лавриненко Н. В. Женщина: самореализация в семье и обществе (гендерный аспект) / Наталия Васильевна Лавриненко. – К.: ВИПОЛ, 1999. – С. 143-166.

2. Лавриненко Н.В. Гендерні відносини в українській родині / Наталія Лаврененко // Соціологія: теорія, методи, маркетинг . – 2010. - №1. – С. 138-162

3. Журженко Т. Ю. Дискурс рынка и проблема гендера в экономике [Электронный ресурс] / Татьяна Юрьевна Журженко. – Режим доступа: http://ons/gfns.net/1999/5/16.htm

4. Кісь О. Моделі конструювання гендерної ідентичності жінки в сучасній Україні / Оксана Кісь // Незалежний культурологічний часопис "Ї". – 2003. – № 27. – С. 76-84.

5. Силласте Г.Г. Изменение социальной мобильности и экономического поведения женщин // Социс.- 2007.- № 5.- С.25-34.

6. Орлова Т.В. Українська жінка в реаліях ринкової економіки: історіографічні студії / Тетяна Володимирівна Орлова // Вісник Державної академії керівних кадрів культури і мистецтв. – 2009 . - №4 . - Режим доступа: http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Vdakk/2009_4/24.pdf

7.  Апатенко О. Гендерна політика в Україні / О.Апатенко // Банківська справа. - 2001. - № 4. - С. 13-17

8. Ісакова Н. Предприниматели-женщины в Украине: путь в бізнес / Н. Ісакова, Л. Кавуненко, Ф. Велтер, Д. Смоллбоун // Социология: теория, методы, маркетинг.- 2004.- №2. - С. 146 - 155

9. Босак И. Женское предпринимательство в Украине / И. Босак // Теория и практика управления. – 2005. - №8. – Режим доступа: http://www.liga.net/smi/show.html

10. Костенко А.М., Світайло Н.Д. Соціокультурні аспекти реалізації жіночого потенціалу в бізнесі / А.М. Костенко, Н.Д. Світайло // Філософія науки: традиції та інновації. -2010. - №1(2).- С. 158- 167