Позитивна орієнтація «Я-концепції», як фактор, що підвищує соціалізацію хворих на шизофренію

Ніканорова Ю.В., Корнієнко В.В.

Дніпропетровський національний університет ім. О.Гончара

Резюме: У статті розглянуто шляхи розвитку позитивної орієнтації «Я-концепції» осіб зхворих на шизофренію, яка впливає на їх адаптивні можливості та підвищує їх соціалізацію на прикладі аналізу стану досліджень цієї проблеми. Це дає підставу для розробки шляхів, які формуватимуть гармонічну «Я-концепцію» осіб хворих на шизофренію.

Ключові слова: особистість, шизофренія, соціальна адаптація, позитивна«Я-концепція».

Резюме: В статье рассмотрены пути развития позитивной ориентации «Я-концепции» лиц больных шизофренией, которая влияет на их адаптивные возможности на примере анализа состояния исследований этой проблемы. Это дает основание для разработки путей, формирующих гармоничную «Я-концепцию» лиц больных шизофренией.

Ключевые слова: личность, шизофрения, социальная адаптация, позитивная «Я-концепция».

Мета роботи полягає у визначенні структури Я-концепції та деяких особливостей особистісних характеристик осіб хворих на шизофренію, які можуть впливти на їх адаптивні можливості та підвищувати соціалізацію на прикладі аналізу стану досліджень цієї проблеми.

У якості об'єкта дослідження виступили емоційна складова Я-концепції та деякі особистісні характеристики хворих на шизофренію. Це пацієнти Дніпропетровського клінічного психоневрологічного диспансеру, що одержують психофармакологічне лікування, усього 90 людей, серед яких була виділена основна група (70 людей) - хворі, які пройшли психологічну корекцію, і контрольна (40 людей) – ті, які її не пройшли.

Предмет дослідження: особливості емоційної складової Я-концепції хворих на шизофренію та деякі особливості їх особистісних характеристик.

У психологічній літературі прийнято виділяти наступні механізми формування Я – концепції.

По-перше, це присвоєння оцінок інших людей щодо себе. Теорія Я -дзеркального Ч. Лантухи акцентувала увагу на залежність формування образу - Я від думки значущого іншого. У концепції Дж. Міда «Я» з'являється як похідне від групового «Ми», але зміст «Я» обумовлений вже не думками інших людей, а реальними взаєминами з ними, спільною діяльністю.

В.В. Столін також визнає, що роль основного джерела знань про себе відіграють думки значущих інших. Однак, на думку В.В.Століна, людина не залишається пасивною у цьому процесі, її зустрічну активність можуть підсилити, послабити або змістовно змінити ті впливи, яких вона зазнає в спілкуванні (2).

Другим механізмом формування Я-концепції є самоспостереження, усвідомлення свого внутрішнього світу - самопізнання. Спираючись на теоретичні підходи різних дослідників, можна виділити наступні положення:

- У структурі Я-концепції виділяють когнітивний і афективний
компоненти, але таке розділення достатньо умовне, тому що в уявах
людини що до себе ці компоненти становлять нерозривну єдність.

- Сутністю Я-концепції є якесь узагальнене уявлення людини про себе, яке інтегрується із приватних самооцінок і є результатом апробації людиною своїх самооцінок, домагань, соціально-психологічних очікувань і оцінних ставлень оточуючих ( 3 ).

При цьому Я-концепція може переживатися переважно в термінах оцінки себе або емоційної прихильності до себе (людина може любити себе, навіть якщо його самооцінка за яких-небудь умов низька).

- Я-концепція, ставлення до себе, є ядром особистості, центральним системотворчим фактором, що поєднує інші взаємини людини, і відіграє провідну роль у його соціальному функціонуванні. (М’ясищев В.М., 1954, 1995; Ананьєв Б.Г., 1968; Кон І.С., 1978, 1984; Столін В.В., 1983; Пантилеєв С.Р., 1991, 1993; Rogers З, 1951, 1961; Rosenberg M., 1965; Samuels S.C., 1977 і ін.). Більшістю авторів визначається, що шизофренічний процес впливає на формування й розвиток Я-концепції, надаючи їй якісну своєрідність та спотворюючи її ієрархічну структуру (Критська В.П., Мелешко Т.К., 1988; Бурхливо М.С., 1989; Поляков Ю.Ф., 1991; Холмогорова А.Б., 1993; Бурковский Г.В., Кабанов М.М., 1995; Від У.Д, 1995, 2001; Laing R.D., 1995; Klein M., 1997; Rogers C, 1997). Однак наявні дослідження носять розрізнений характер, що не дозволяє впровадити отримані теоретичні дані в широку практику лікування й реабілітацію хворих на шизофренію.

Комплексний підхід до вивчення особливостей емоційної складової Я-концепції хворих на шизофренію та деякі особливості їх особистісних характеристик дозволив нам визначити, що хворим на шизофренію властиві системні порушення Я-концепції по такому її компоненту, як емоційний, а саме порушення цілісності й збалансованості знань і уяв про себе, що визначається дисгармонійністю емоційного ставлення до себе та зниженням мотивації в соціальній поведінці. Тому і психотерапевтичні заходи, на наш погляд, повинні бути направлені саме на визначені в результаті психодіагностики фактори.

Важливим завданням психотерапії шизофренії, на думку більш пізніх психоаналітиків, є подолання страху, що виник у результаті відкидання з боку близьких. Замкнутість хворого, його заглибленість у свій внутрішній світ виявляються зв'язаними зі страхом повторного відкидання ( 1 ).

Американські вчені Г. Бейтсон і Д. Джексон розробили психогенетичну теорію виникнення шизофренії, що розкриває характер взаємин у родинах хворих шизофренією («гіпотеза подвійному зв'язку»). Ці дослідження підвищили інтерес до сімейної психотерапії й залучення родини в процес терапії шизофренії.

На основі моделей біхевіоризму були розроблені такі методи лікування шизофренії як: «техніка видалення», «посилена корекція», «плата за провину», «політика жетонів» і інші. У лікуванні шизофренії також знайшли своє місце терапія творчим самовизначенням, арт-терапія, психодрама, тілесно – орієнтована терапія, інтегративна терапія рухом, танцювальна терапія й інші її екзистенціальні методи.

Дослідження особливостей структури Я-концепції хворих на шизофренію з позицій інтегративного підходу дозволяють виявити розлади її цілісної системної організації, подолати процес дезінтеграції, розщеплення особистості, порушення її функцій, що є характерними для шизофренії, та знайти шляхи відновлення цілісності особистості за допомогою цілеспрямованої психологічної корекції Я-концепції. Розробка й впровадження моделі психологічної корекції, заснованої на проведених дослідженнях структури Я-концепції й динаміки її відновлення під впливом спеціально розробленого комплексу підібраних методів та технік, дозволить вплинути на ефективність лікування й реабілітацію даної групи хворих, підвищити їх соціалізацію та адаптивні можливості (1).

Проведене психологічне дослідження та розробка й впровадження психологічної корекції дозволило констатувати наступне:

- виявлено взаємозв'язок характеристик емоційного компоненту і загальної структури Я-концепції хворих на шизофренію;

- хворим на шизофренію властиві системні порушення Я-концепції по такому її компоненту, як емоційний, а саме — порушення цілісності й збалансованості знань і уяв про себе, що визначається дисгармонійністю емоційного ставлення до себе та зниженням мотивації в соціальній поведінці.

- спрямована психологічна корекція сприяла відновленню порушеної гармонійності Я-концепції, що значно поліпшила соціальну адаптацію та підвищила якості ремісії хворих на шизофренію.

Література

1.Васильева Т.М.Динамика структуры Я-концепции в процессе психологической коррекции у больных шизофренией: Дис….канд.психол.наук: 19.00.04:Санкт-Петербург, 2004 - 209 с.

2. Столин В.В. Познание себя и отношение к себе в структуре самосознания личности: Автореф. дис. д-ра психол. наук: 19.00.01/ Моск. гос.ун-т. - М., 1985.-37 с.

3. Burns R.B. The self-Concept: Theory, measurement, development and behaviour. London, 1979.