Біологічні науки /
8.Фізіологія людини і тварин
Григорова Н.В.
Запорізький національний університет
Порівняльні дослідження міді в гранулоцитах крові та
цинку в В-інсулоцитах
Мідь впливає на вуглеводний обмін в організмі [1]. Для вивчення впливу цього
металу на функціональний стан інсулярного апарату підшлункової залози нами були
проведені порівняльні дослідження
вмісту міді в гранулоцитах крові та цинку
в панкреатичних клітинах В при різному функціональному стані інсулярного
апарату. Пригнічення інкреторної функції В-клітин викликали голодуванням
тварин, активацію цієї функції – навантаженням глюкозою. Виключення функції
інсулярного апарату спостерігали у випадку введення тваринам алоксану.
Функціональний стан цього апарату оцінювали за допомогою високоселективної
цитохімічної реакції 8 - (п - толуолсульфоніламіно) - хіноліну (8 - ТСХ) [2,
3].
У дослідах
було використано 175 тварин (миші, щури, золотисті хом’ячки). Голодували
тварини протягом 12 – 24 год, глюкозу вводили внутрішньоочеревинно в дозі 10 г/кг,
ін’єкції алоксану робили підшкірно в кількості 200 – 400 мг/кг.
По закінченні
терміну голодування, через 2 год після ін’єкції глюкози, а також через 5 діб
після введення алоксану у тварин брали кров і їх забивали. Глікемію визначали
модифікованим методом Хаггедорна-Йенсена. Проби крові також використовували для
приготування мазків.
Для цитохімічного визначення міді мазки фіксують
впродовж 5 хвилин у парах
формаліну, а забарвлення проводять протягом 3 год при 70 ºС у суміші, яка містить 1 об’ємну частину насиченого
спиртового розчину дитіооксаміду, 19 об’ємних частин 2 % - водного розчину
ацетату натрію, 0,02 об’ємні частини 25 % водного розчину гідроксиду амонію.
Присутність міді в гранулоцитах крові визначали за темно-зеленим забарвленням
цитоплазми.
Для цитохімічного визначення цинку шматочки підшлункової залози
фіксували протягом 12 год у холодному ацетоні, потім витримували в двох
ксилолах (по 15 хв у кожнім), суміші 50 % ксилолу та 50 % парафіну (протягом 30
хв при 40 ºС), двох рідких парафінах (по 1,5 год у кожнім при 56 °С) та
заливали в парафін.
Зрізи 5 – 10
мкм завтовшки депарафінували витримуванням їх у двох ксилолах і ацетонах (по 3
хв у кожнім). Потім зрізи флуорохромували ацетоновим розчином 8-ТСХ, промивали
дистильованою водою, замикали в гліцерин і розглядали під люмінесцентним
мікроскопом. Світлофільтр ФС-1 застосовували для збудження люмінесценції, а світлофільтр ЖС-18 – в якості окулярного. Цинк на препаратах визначали по жовто-зеленій
люмінесценції панкреатичних клітин.
Оцінювали інтенсивність цитохімічних реакцій
дитіооксамиду та 8-ТСХ за трибальною
системою, запропонованою Соколовським В.В., Хейхоу Ф. і Квагліно Д. [4, 5]. На
підставі підрахунку на 100 клітинах виводили середню величину вмісту металу.
Обчислювали похибку (m) та показник вірогідності (р) по Ст’юденту.
При голодуванні у мишей спостерігалось падіння глікемії на
34 % (р < 0,001) і вмісту міді в
гранулоцитах крові на 20 % (р < 0,01). У щурів отримані дані відповідно 30 %
(р < 0,001) і 40 % (р < 0,001), хом’ячків - 34 % (р < 0,001) і 33 % (р < 0,01).
Глюкоза викликала збільшення у мишей глікемії на 27 % (р < 0,001) і
міді – на 60 % (р < 0,001). У дослідах на щурах отримані дані
відповідно 84 % (р < 0,001) і 40 %
(р < 0,001), на хом’ячках – 81 % (р < 0,001) і 17 % (р < 0,001).
При введенні алоксану мишам спостерігалось зростання
глікемії на 150 % (р < 0,001) і вмісту міді на 60 % (р
< 0,01). У щурів отримані дані відповідно 151 % (р < 0,001) і 40 % (р
< 0,001), у хом’ячків - 167 %
(р < 0,001) і 17 % (р < 0,001).
Концентрація цинку в В-інсулоцитах при голодуванні
підвищувалась на 30 % (р < 0,01) у мишей, 40 % (р <
0,001) – у щурів, 31 % (р < 0,001) – у хом’ячків. При навантаженні глюкозою,
навпаки, знижувався вміст цього металу на 25 % (р < 0,05) у мишей, 20 % (р
< 0,01) – у щурів, 19 %
(р < 0,01) – у хом’ячків. Алоксан викликав падіння
концентрації цинку в В-клітинах на 65 % (р < 0,001) у мишей,
60 % (р < 0,001) – у щурів, 81 %
(р < 0,001) – у хом’ячків.
Отже, вміст цинку та міді в клітинах змінювався в протилежних напрямках.
Ці дані вказують на протилежні взаємовідносини двох металів: підвищення рівня
міді в клітинах знижує вміст у них цинку та навпаки.
1. Авцын А.П., Жаворонков А.А., Риш М.А., Строчкова Л.С. Микроэлементозы
человека (этиология, класификация, органопатология). – М.: Медицина, 1991. -
496с.
2. Берегова Т.В., Єщенко Ю.В. Зміни вмісту цинку в клітинах при різних функціональних
станах інсулярного апарата підшлункової залози // Вісник ЗДУ. – 2003. - №1. – С.11-15.
3. Ещенко В.А. Гистохимическое
исследование цинка // Цитология. – 1978. – Т.20, №9. – С.927
– 933.
4. Соколовский В.В. Гистохимические
исследования в токсикологии. – Л.: Медицина, 1971. - 172c.
5. Хейхоу Ф., Кваглино Д. Гематологическая
цитохимия. - М.: Медицина, 1983. - 320с.