Секція «Економічні науки»

3. Фінансові відносини

К.е.н. Глухова В.І., к.е.н. Саловська Л.В.

Кременчуцький державний політехнічний університет імені Михайла Остроградського

БЮДЖЕТНИЙ КОНТРОЛЬ ЗА ВИКОРИСТАННЯМ ДЕРЖАВНИХ ЦЕНТРАЛІЗОВАНИХ ФІНАНСОВИХ РЕСУРСІВ

В умовах дефіцитності централізованих фінансових ресурсів держави питання посилення бюджетного контролю, який здійснюється органами державної влади, управління, спеціалізованими фінансовими службами та забезпечує прозорість і гласність бюджетного процесу, є актуальними як в теоретичному, так практичному плані.

Необхідність розробки дієвих механізмів контролю за формуванням і використанням бюджетних коштів викликана тим, що в бюджетній сфері, як свідчить практика перевірок, правопорушення повторюються з року в рік, набуваючи системного характеру. Так, якщо в результаті контрольно-перевірочних заходів Рахункової палати України в 2002 році встановлено бюджетних правопорушень на суму 5,2 млрд. грн., то у 2006 році відповідно – на 10, 7 млрд. грн.., що у 2,06 рази більше [1].

Узагальнено можна виділити такі групи бюджетних правопорушень:

- наявність завищених асигнувань та зайво одержаних коштів у зв’язку з необґрунтованим складанням кошторисних призначень;

- використання коштів Державного бюджету України з порушеннями Закону України "Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти";

- планування видатків державного бюджету за відсутності правових підстав;

- недотримання принципу пропорційності фінансування (розподілу) бюджетних коштів, особливо при складанні розписів бюджету;

- відволікання коштів державного бюджету у дебіторську заборгованість на тривалий час та оплата бюджетними організаціями невиконаних робіт, неотриманих матеріальних цінностей;

- порушення, пов’язані з використанням бюджетних інвестицій;

- перерозподіл коштів між бюджетними програмами та кодами економічної класифікації;

- нецільове використання коштів бюджету, передбачених на виконання державних програм, а також незаконне виділення коштів із резервного фонду державного бюджету;

- неналежне ведення бухгалтерського обліку; неоприбуткування за обліком вартості товарно-матеріальних цінностей і коштів; заниження в обліку вартості основних засобів;

- бюджетні порушення, пов’язані з використанням коштів міжбюджетних трансфертів, незаконним збільшенням обсягів субвенцій і дотацій, утриманням небюджетних установ за рахунок коштів бюджету, а також із заборгованістю місцевих бюджетів перед державним.

Слід також констатувати, що, виходячи з досвіду проведення контрольно-аналітичних та експертних заходів, склалися і певні системні види неефективного використання бюджетних коштів, зокрема: неефективне використання коштів державного бюджету внаслідок прийняття необґрунтованих управлінських рішень; неефективне управління бюджетними коштами шляхом тривалого їх утримання без використання на реєстраційних рахунках розпорядників бюджетних коштів та на поточних рахунках підвідомчих організацій, а також тривалого невикористання фінансування з державного бюджету; неефективне використання коштів за окремими функціями та предметними ознаками.

З метою недопущення зазначених бюджетних правопорушень в системі фінансового контролю важливого значення набуває превентивна його форма. Так, на виконання положень Бюджетного кодексу України органами Державної контрольно-ревізійної служби запроваджено різновид державного аудиту - аудит ефективності виконання бюджетних програм, який, незважаючи на перші кроки застосування програмно-цільового методу формування бюджету, відсутність чітко налагоджених механізмів фінансування видатків за програмами, повної та об’єктивної інформаційної бази, безперечно, є одним із пріоритетних напрямків фінансового контролю, що забезпечуватиме оцінку ефективності використання бюджетних коштів для реалізації запланованих цілей.

Враховуючи, що бухгалтерський облік і звітність є відправною точкою для здійснення взагалі функції контролю, тому зростає відповідальність і роль Державного казначейства щодо формування бази даних фінансової звітності за операціями з коштами бюджетів, державних цільових фондів, адже ця інформація надає можливість як контролюючим органам, так і розпорядникам коштів попереджати негативні наслідки незаконного використання бюджетних ресурсів, оцінювати ефективність виконання програми не тільки при її завершенні, а й безпосередньо під час реалізації.

Отже, в системі фінансового контролю все більше повинні застосовуватися такі його форми, метою яких є не стільки встановлення порушень під час перевірок, ревізій, скільки запобігання їм та підвищення ефективності господарювання в державному секторі економіки.

Закон про державний фінансовий контроль в Україні, який в даний час розробляється, сприятиме створенню цілісної системи державних органів бюджетного контролю, поліпшенню бюджетної дисципліни та ефективному використанню централізованих грошових фондів держави.

Література:

1. Звіти Рахункової палати України за 2002, 2006 роки //www.ac-rada.gov.ua