К.е.н. Акентьєва О.Б., Плахута І. Ю.

Донецький державний університет управління

СИСТЕМА ЕКОНОМІЧНОЇ БЕЗПЕКИ ПІДПРИЄМСТВА: ТЕОРЕТИКО-МЕТОДИЧНІ ЗАСАДИ ПОБУДОВИ І ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ

Реалізація стратегічного курсу України на побудову соціально орієнтованої економіки європейського типу і забезпечення її сталого розвитку потребує суттєвого підвищення ефективності механізму управління підприємствами і одного з його важливих елементів – системи економічної безпеки (далі – СЕБ). Це зумовлено тим, що підприємства, як правило, не мають достатнього досвіду розробки і реалізації СЕБ та організують свою діяльність в умовах невизначеності, непередбаченості, що породжує різного роду непередбачені небезпеки і загрози ще незміцнілому підприємництву. Особливе місце у складі сучасного економічного механізму підприємства посідає СЕБ. У залежності від етапу розвитку і типу господарства, його інституційних особливостей підходи до побудови СЕБ, що включають комплекс внутрішніх правил та процедур контролю, можуть суттєво відрізнятися. Окремі питання означеної проблеми розглядалися у наукових працях учених-економістів. Так, побудові механізмів системи національної, у тому числі економічної безпеки в Україні, присвячено дослідження О. Баранівського, О. Власюка, В. Горбуліна, С. Ильяшенко, Г. Козаченко, Г. Клебанова, О. Ляшенко, Г. Пастернак-Таранушенко, С. Пирожкова, В. Пономарьов, В. Пономаренко, О. Судакова, А. Сухорукова, Н. Чернової, В. Шлемка та ін. Також слід зазначити, що у наукових працях вітчизняних та зарубіжних учених (наприклад, С. Бєляєва, І. Бланка, А. Градова, Л. Лігоненко, Е. Мінаєва, Р. Качалова, Г. Клейнера, М. Титова) досліджуються основні аспекти антикризового управління підприємством. Основний акцент у їхніх роботах зроблено на антикризове управління та особливості функціонування підприємства вже при наростанні кризового стану чи при загрозі банкрутства. Проте ряд аспектів проблеми потребують подальшого поглибленого дослідження СЕБ з урахуванням специфіки функціонування підприємств України в умовах ринкової трансформації господарств та переходу до сталого економічного зростання.

Мета роботи – це наукове обґрунтування теоретико-методичних засад процесу побудови СЕБ та визначення основних шляхів її розвитку в умовах ринкової економіки в Україні. Слід зазначити, що економічна безпека являє собою універсальну категорію, що відбиває захищеність суб'єктів соціально-економічних відношень на всіх рівнях, починаючи з держави і закінчуючи кожним її громадянином. Під економічною безпекою підприємства (далі – ЕБП) розуміють захищеність його діяльності від негативних впливів зовнішнього середовища, а також спроможність швидко усунути різноманітні погрози або пристосуватися до існуючих умов, що не позначаються негативно на його діяльності. Необхідність забезпечення високого рівня ЕБП викликана зростанням кількості проблемних підприємств і пов’язана не лише із загальною макроекономічною нестабільністю економічної безпеки держави, регіону і дією негативних явищ соціальної природи (наприклад, несумлінна конкуренція, надмірне втручання контролюючих органів, залежність економіки від політичних процесів, незаконний перерозподіл власності, поширення організованої економічної злочинності та корупції), а також із дією негативних факторів, що виникають внаслідок ризикованої економічної політики, некваліфікованого управління, низької ефективності системи внутрішнього контролю та ін. Аналіз показав, що, у цілому, значний вплив на СЕБ справляє ступінь досконалості чинної законодавчої бази, рівень оподаткування, досвід до світових ринків збуту, інвестиційна привабливість регіону та держави загалом.

Серед проблем формування надійної та ефективної СЕБ, що підлягають вирішенню, у першу чергу, варто згадати: відсутність цілісної концепції з питань стратегічного формування СЕБ, здатної забезпечити використання наявного потенціалу, протидіяти загрозам, підтримувати стан ЕБ; відсутність загальновизнаних методик оцінки рівня складових СЕБ; існуючі труднощі з визначенням їх градації для різних рівнів безпеки та ін.

Інтерес до терміну “безпека” ніколи не вщухає. Термін “безпека” використовується у багатьох науках, наприклад, у біології, економіці, психології і соціології. Існує різноманіття підходів у зарубіжній та вітчизняній літературі щодо трактування сутності терміну “економічна безпека підприємства”. Кількість наукових робіт щодо проблем економічної безпеки постійно зростає. Підвищений інтерес до цієї проблеми простежується у працях російських вчених, наприклад [1-2]. Особливий інтерес викликає підхід російських вчених Я. Вишнякова і С. Харченко щодо трактування терміну “безпека підприємства” як ефективного використання ресурсів, яке забезпечує стійке функціонування підприємства та сталий розвиток у майбутньому [3, с.73]. Цікаво, що цю інтерпретацію терміну “безпека підприємства” у подальшому розвиває український науковець Г. Пастернак-Таранушенко і зазначає, що під терміном “економічна безпека підприємства” слід розуміти стан ефективного використання його ресурсів і існуючих ринкових можливостей, який дозволяє запобігати внутрішнім і зовнішнім загрозам і забезпечує його тривале виживання та стійкий розвиток на ринку відповідно до обраної місії [4, с.17]. У цілому вищенаведені підходи також поділяють такі науковці як, наприклад, Н. Жидченко і В. Жидченко. До елементів внутрішньої структури ЕБП слід віднести такі як: економічна незалежність; ефективність функціонування; здатність до розвитку [5, с.14].

Слід зазначити, що для побудови надійної СЕБ підприємства потрібний ефективний механізм визначення загроз у цій сфері. Ефективний механізм визначення загроз у сфері економічної безпеки підприємства, на нашу думку, повинен включати такі елементи як: наявність статистичної і аналітичної інформації; сукупність індикаторів, що характеризують функціонування цієї сфери; підсистему моніторингу індикаторів; підсистему виявлення загроз та прогнозування їх впливу на стан фінансової безпеки. Слід зазначити, що найважливішим етапом забезпечення ЕБП є стратегічне формування його економічної безпеки для підприємств, фінансові показники яких перебувають у межах нормативних і вони спроможні розробляти та реалізовувати стратегічні плани забезпечення ЕБП. Однак, не менш важливим етапом ЕБП є визначення стійкості як основи його стабільного стану.

Фінансова безпека є однією з найважливіших складових СЕБ і характеризує фінансову стійкість підприємства. Існує п’ять рівнів фінансової безпеки: абсолютна безпека; нормальний рівень безпеки; нестабільний рівень безпеки; критичний рівень безпеки; кризовий рівень безпеки [6, с.19]. У процесі дослідження виявлені такі основні ознаки можливого ослаблення фінансової складової СЕБ підприємства в умовах невизначеності, непередбаченості як: зниження ліквідності; підвищення кредиторської і дебіторської заборгованості; зниження фінансової стійкості та ін. З цього випливає необхідність визначення і прогнозування можливих загроз і небезпек як основи для обґрунтування, вибору і реалізації адекватних заходів протидії. Особливий інтерес викликає методика адаптації підприємства до зовнішнього середовища, яка запропонована О. Судаковою. Котра полягає у визначенні ключових показників ЕБП як одиниці планування в той чи інший період життєдіяльності підприємства, розрахованих на основі регресійного аналізу [7, с.21]. Слід зазначити, що в умовах сьогодення одним із основних компонентів забезпечення ЕБП є комп’ютерні системи. Доречним у цьому плані може стати програма конкретних дій, спрямованих на створення надійної і ефективної СЕБ підприємства європейського рівня в умовах комп’ютерного середовища.

Узагальнюючи результати дослідження можна визначити основні шляхи розвитку СЕБ підприємства: удосконалення чинного законодавчо-нормативного регулювання безпеки підприємницької діяльності; удосконалення регуляторної і контрольної політики; активна участь у міжнародних виставках, семінарах; розробка ефективних заходів органами місцевого самоврядування щодо зміцнення ЕБП, зокрема посилення рівня фінансової безпеки підприємства; розробка стратегії ЕБП на основі сучасних наукових розробок; запровадження передових методик адаптації підприємства до зовнішнього середовища (наприклад, робота [7]); формування і навчання антикризових груп; підвищення кваліфікації робітників служб ЕБП; наближення рівня оплати праці робітників служб ЕБП до показників країн з розвиненою економікою та ін.

Результати проведеного дослідження дозволяють зробити наступні висновки: 1. Економічна безпека підприємства з огляду інформаційних технологій – це сукупність умов і чинників, що забезпечують захищеність, стабільність і стійкість інформаційно-економічного поля виробничо-господарської діяльності підприємства. 2. Поняття “економічної безпеки підприємства” включає фінансову, інтелектуальну, кадрову, технологічну, правову, екологічну, інформаційну і силову складові. Серед функціональних складових ЕБП фінансова складова вважається головною. 3. Основою побудови надійної СЕБ підприємства має стати визначення площин і розташування чинників небезпеки.

Література

1. Бурков В.Н., Щепкин А. В. Моделирование экономических механизмов обеспечения безопасности //Проблемы безопасности при чрезвычайных ситуациях. – 2000. – №6. – С. 55-68.

2. Гуськов Н.С., Зенякин В.Е., Крюков В. В. Экономическая безопасность регионов России. – М.: Алгоритм, 2000. – 288 с.

3. Вишняков Я. Д., Харченко С. А. Управление обеспечение безопасности предприятий: экономические подходы // Менеджмент в России и за рубежом. – 2001. – №5. – C. 72-79.

4. Пастернак-Таранушенко Г. Економічна безпека держави. Статика процесу забезпечення – К.: Кондор, 2002. – 302 с.

5. Васильцев Т. Заходи щодо зміцнення економічної безпеки підприємництва регіону // Вісник КНТЕУ. – 2007. – №5. – С.9-15.

6. Судакова О. Фінансова складова економічної безпеки підприємства // Схід. – 2007. – №6(84). – С. 17-22.

7. Судакова О. Стратегічне формування економічної безпеки підприємств в умовах ринкової економіки // Схід. – 2008. – №2(86) – С. 19-22.