Економічні науки/6. Маркетинг та менеджмент

Шапошникова О.М., к.держ.упр., доцент

Губіна С.Г.

Сємєхіна А.Ю.,

Донбаська національна академія будівництва і архітектури

Антикризове управління підприємствами регіону

Постановка проблеми. Нові економічні умови становлення ринкового механізму в перехідний період дозволили отримати не лише позитивні результати, але і призвели до того, що більше половини всіх машинобудівельних підприємств України внаслідок загальноекономічної кризи виявилися неспроможними в економічному відношенні та постали перед необхідністю примусової санації. Сприятливим грунтом виникнення такої ситуації частіше за все стають прорахунки в стратегічних планах і в наборі тактичних заходів, які не повною мірою дозволяють підприємству знайти успішний вихід з кризової ситуації.

Аналіз статті. У статті наведено результати аналізу проблем антикризового управління промисловим підприємством, які мають безпосереднє відношення до політики його оздоровлення та розвитку.

Мета статті. Аналіз проблем антикризового управління підприємством машинобудівного профілю, які безпосередньо стосуються санації та суттєво впливають на відновлення його платоспроможності.

Виклад основного матеріалу. Економічна перспектива підприємства може бути визначена за набором зовнішніх і внутрішніх показників. До зовнішніх показників відносяться: ємність ринку збуту продукції, можливість забезпечення підприємства сировиною для припущених об’ємів і можливість застосування необхідних для цього фінансових ресурсів. До внутрішніх показників необхідно віднести: оцінка вкладень для відновлення або придбання обладнання, оцінка вкладень для монтажу нового обладнання і переоснащення, оцінка вкладень для укомплектування підприємства персоналом, оцінка тривалості етапу підготовки виробництва до випуску плануємих об’ємів. З цих показників можуть бути отримані критерії економічної перспективності, також – рентабельність при прогнозуючих об’ємах випуску.

Існують зовнішні в внутрішні проблеми підприємства. Стан підприємств, які пережили період спаду, характеризується приблизно однаковими проблемами, які відносяться як до зовнішньої, так і внутрішньої сторони справи. До зовнішніх проблем можна віднести втрату позиції на ринку збуту продукції, і як наслідок – скорочення об’ємів випускаємої продукції; втрата традиційних комерційних і ділових зв’язків, скорочення або зникнення джерел надійного постачання, систематичне нездійснення обов’язків перед покупцями і кредиторами, труднощі в формалізації відношень між власниками підприємства. До внутрішніх проблем треба віднести втрату висококваліфіційного персоналу, і як наслідок – втрата можливості використовувати складні технології і вирішувати відповідні задачі. Ця обставина, в свою чергу, приводить до скорочення асортименту продукції і погіршенню її якості. Систематична нестача фінансування приводить до накопичувальних поломок обладнання, скороченню парку працездатного обладнання, систематичному дефіциту інструмента і оснастки.

Необхідно мати на увазі, що на кожному підприємстві є кризові явища. Кризи бувають двох типів. Нормативні – ситуації, які ніхто не може передбачити (аварії, стихійні лиха і т.п.). Ненормативні – прогнозуючі неприємності і випадки, ймовірність і час виникнення яких невідомі (до таких криз відносяться як політичні і макроекономічні зміни, так і деякі конфліктні ситуації у фірмі, виникнення яких зв’язано з визначеним періодом розвитку компанії або з помилками в керівництві).

Прикладами криз такого типу можуть бути:

- негативні наслідки економічних і політичних процесів і тенденцій;

- несподівані зміни в законодавчій і нормативній базах (наприклад, введення нових норм регулювання зовнішньоекономічної діяльності, ціноутворення або оподаткування).

- помилки в діяльності менеджерів, керівників і спеціалістів фірми через їх недостатню компетентність чи відсутність чіткої системи керівництва.

- відкритий прояв незадоволення співробітників фірми внаслідок погіршення психологічного клімату в колективі і неуваги керівництва до прохань і інтересів визначених груп співробітників.

Особливість антикризового управління організацією полягає в підвищеній складності управлінських процесів. Фінансова криза з’являється через нестачу грошових ресурсів, зросту простроченої кредиторської заборгованості, спаду продаж, в незадоволенні персоналу та інших несприятливих факторів. Рівень вимог до керівників, приймаючих найбільш важливі стратегічні рішення, збільшується в геометричній прогресії. Організація, яка витримала фінансову кризу, може припинити своє існування, а може і відродитися знову, після проведення кардинальних змін, наприклад, реорганізації, реструктуризації компанії. Успіх подолання кризи залежить від вміння провідних менеджерів своєчасно здійснити адекватні дії. Статистичні дані свідчать про те, що 36% підприємств України зазнали збитків у першому півріччі 2007 року. 34,6% підприємств машинобудування закінчили 2006 рік зі збитками, а за січень-вересень 2007 року частка збиткових підприємств становила 55%.

Висновок. Управління організацією в умовах фінансової кризи – це сукупність методів, націлених з одного боку, на зменшення всіх статей витрат, збільшення надходжень грошових ресурсів в організацію, необхідних для погашення боргів, а з другого боку – на зріст об’єму продаж і отримання прибутку. Значимим є використання нових прийомів керівництва, які можуть кардинально змінити існуючу систему після реорганізації. До таких прийомів відносять: використання ноу-хау, позиціонування торгівельної марки, оптимізація кадрової праці, боротьба за якість, цінова політика.

В умовах кризового становища найбільш важливо зменшити один тип витрат та збільшити інший, які можуть зробити компанію прибутковою. Необхідне швидке надходження грошових ресурсів в організацію.

Роботи в вибраних стратегічних напрямах не можуть фінансуватися тільки за рахунок внутрішньої економіки. Виникає необхідність залучення запозичених коштів зі сторони, що само собою часто стає проблемою, тому що фінансова криза підприємства найчастіше означає його фактичне банкрутство. Тому так важливо визначити оптимальне співвідношення всіх мір дій, необхідних для того, щоб підприємство спочатку мало змогу „затриматися на плаву”, а після почати новий більш ефективний етап в своїй діяльності.

Основні методи переборювання фінансової кризи в організації:

- зменшення витрат;

- збільшення надходження коштів в організацію;

- проведення реструктуризації кредиторської заборгованості;

- визначення стратегії розвитку організації;

- проведення реорганізації або реструктуризації підприємства.

Література:

1. Сергій Ромазанов, Фелікс Шмидель, „Завдання і метод антикризового управління”//Актуальні проблеми економіки –2007 р - №11 (77).- с. 14-19

2. Тарас Александренко, „Ефективна реструктуризація: від чого залежить успіх”// Економіка, Фінанси, Право –2007 р - №10.- с.21-22

3. Віталій Єліферов, „Принципи побудови системи менеджменту на основі здорового глузду”//Антикризове управління –2006 р.- №7.- с.7-11.