Економічні науки / 10. Економіка підприємства

к.е.н. Богацька Н.М., Карпусь В.В.

Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ, Україна

 

Вплив матеріально-технічних запасів підприємства на процеси ціноутворення

У будь-якій соціально-економічній системі і на усіх рівнях господарювання економічна ефективність виробництва була і лишається основним чинником його нормального функціонування і головним джерелом зростання споживання і вирішення соціальних завдань.

Невід’ємною частиною виробничого процесу є наявність запасів на підприємстві. Формування певних розмірів запасів забезпечує безперервність процесу діяльності підприємства, надає можливість переробляти сировину у готову продукцію, знижує залежність підприємсва від коливань ринкової кон’юнктури  та постачальників. Матеріальні запаси формуються на підприємстві на всіх ланках виробничого та операційного циклів його діяльності – від закупівлі матеріальних ресурсів, до реалізації кінцевому  споживачеві товарної продукції.

У своїй діяльності підприємство використовує різноманітні метеріально-технічні ресурси (сировину, матеріали, паливо, енергію, комплектуючі вироби тощо). Вони в процесі виробництва перетворюються на продукцію і підлягають постійному поповненню. Для цього організується матеріально-технічне забезпечення, яке включає: визначення потреби в матеріально-технічних ресурсах, пошук і купівлю ресурсів, організацію доставки, зберігання і видачу окремим споживачам на підприємстві.

Матеріально-технічні ресурси підприємство купує на ринку, де продавцями і постачальниками є безпосередньо підприємства-виробники або організації-посередники. Купівля матеріально-технічних ресурсів безпосередньо у виробників, тобто постачання за прямими зв’язками, має ті переваги, що вона забезпечує можливість оперативного врахування спеціальних вимог покупця до продукції,  конкретних побажань щодо її складу, конструкції, оформлення, планування тощо. За прямими зв’язками поставляютьса передусім ті матеріально-технічні ресурси, які потрібні постійно та у великій кількості, а також вироби за індивідуальними замовленнями і складне устаткування. Ті ресурси, які потрібні в невеликій кількості, періодично або нерегулярно, економніше буває купувати в посередників - гуртових фірм і магазинів. Коло основних постачальників підприємства є досить стабільним, особливо за умов масового та серійного виробництва, коли існує постійна потреба у великій кількості тих самих матеріалів. Але періодично виникають нові завдання, які потребують нових матеріально-технічних ресурсів і нових постачальників. Вибираючи постачальників матеріально-технічних ресурсів, слід враховувати низку чинників: відповідність виробничої потужності постачальників потребі підприємства в матеріалах, їх якість і ціну , репутацію постачальника, його територіальну віддаленість та оперативність поставок, швидкість реакції на потреби покупця, умови розрахунків, можливість надання кредиту тощо[3].

Безумовно одним із найважливіших чинників є ціна. З цією метою доцільним є проведення аналізу даного  чинника.

Усі ціноутворюючі чинники залежно від характеру прояву, відношення підприємства до них та особливостей впливу на процес  ціно­утворення можна згрупувати за двома основними напрямами. Залеж­но від можливостей підприємства контролювати та впливати на їхню дію при формуванні ціни вони поділяються на контрольовані (внутрішні) та неконтрольовані (зовнішні). У комплексі контрольовані та неконтрольовані чинники повинні враховуватися при розробці стратегічного й тактичного напрямів  ціноутворення[2].

Також можна визначити чинники зовнішнього середовища: економічні, технологічні, природно-географічні, політико-правові та соціально-культурні.  Ціноутворюючі чинники про­міжного середовища зорієнтовані на формування взаємовідно­син через ціну між підприємством та іншими суб'єктами ринку, якими є пос­тачальники сировинних та матеріальних ресурсів, маркетингові посередники, споживачі, конкуренти та контактні аудиторії. Особливістю цих чинників є те, що вони характеризують попит на продукцію підприємства та впливають на результати її реалізації на ринку.

Крім того у процесі маркетингової діяльності вітчизняних підприємств зниження ціни досить часто відбувається на ту продукцію, рівень попиту на яку сильно залежить від її рівня. Основними  перевагами використання зани­женої ціни при реалізації продукції на ринку, є такі: створюються умови для формування перспективи збуту продукції на ранній стадії її життєвого циклу; зменшується бажання в конкурентів створювати подібну продукцію, що зумовлено низьким рівнем прибутковості на стадії її розробки та просування на ринок; забезпечується ефективна реалізація продукції споживачам, вимогливим до рівня цін; створюються передумови до підвищення ціни з метою орієнтації підприємства на вдосконалення споживчих характеристик продукції[4].

Однак, найбільш прогресивним методом ціноутво­рення є встановлення ціни виходячи з потреб ринку. Причому в даному випадку підприємство-виробник продукції активно впливає на ринок, нав'язуючи йому потребу у своїй продукції, са­мостійно обираючи та формуючи своїх спожива­чів. Такий метод є найбільш затратним з точки зору капіталовкладень, однак він приносить над­прибутки таким активним ринковим гравцям.

Отже, ефективне ціноутворення в ринковій економіці є способом забезпечення функціонування підприємств, підвищення рівня соціально-економічного життя населення. Ринок кардинально змінив сутність ціни, яка пе­рейшла в якісно нову стадію свого формування. Ціна стала величиною, яка за­лежить від багатьох чинників та, водночас, вона є основним важелем благо­устрою, тому і потребує особливої уваги при виборі постачальників матеріально-технічних ресурсів.

 

 Список використаної літератури:

1.     Єгупов, Ю. А.  Організація виробництва на промисловому підприємстві : Навч. посібник / Ю. А. Єгупов. – К : Центр навчальної літератури, 2006. – 488с.

2.     Іванова О. Б.  Методичні підходи до формування внутрішньої ціни підприємств / О. Б. Іванова, А. В. Кравець // Актуальні проблеми економіки. – 2008. – №2. – С.74-81