К.е.н. Ступницький А.В., Кубрак В.П.

Харківський національний університет внутрішніх справ Використання системи відносних статистичних показників

у фінансовому аналізі

Специфіка статистичного вивчення дійсності полягає в тому, що при конструюванні показників, що відображають кількісну сторону масових суспільних явищ, статистика спирається на сформульовані економічною наукою поняття, що відображають суть явищ. Поняття треба звести до простих і однорідних сторін, властивостей і ознак, які допускають операції порівняння або вимірювання.

Показник формалізує зміст сторін соціально-економічних явищ, що вивчаються, і є моделлю їх кількісної характеристики. Чим складніше досліджуване явище, тим важче воно піддається формалізації і моделюванню. За допомогою показників визначається, що, де, коли і яким чином слід чисельно зміряти. Кожен статистичний показник з можливою точністю повинен відповідати суті того явища, яке повинне бути зміряне з його допомогою.

Необхідність розгляду досліджуваного об'єкту у всіх його зв'язках і відносинах призводить до того, що для отримання цілісної статистичної характеристики явищ, що вивчаються, застосовуються системи статистичних показників. Найважливіша особливість системи показників — їх змістовна єдність, пов'язана з характеристиками єдиного об'єкту дослідження. Так, наприклад, система фінансових показників структури капіталу і ліквідності підприємства включає наступні показники: коефіцієнт автономії, коефіцієнт співвідношення позикових і власних засобів, коефіцієнт абсолютної ліквідності, загальний коефіцієнт ліквідності, коефіцієнт покриття (платіжоспроможності).

З одного боку, перехід до кількісного опису явищ дійсності збагачує і уточнює поняття про явища. З іншого боку, при побудові показників майже завжди доводиться додатково спрощувати, схематизувати реальні явища, тому статистичні показники з відомим ступенем наближення відображають об'єктивну реальність. Все це робить дуже важливою роботу по вдосконаленню системи показників. Розвиток систем статистичних показників відбувається відповідно до розвитку відбиваної об'єктивної дійсності і в результаті поглиблення процесу пізнання реальних систем. При формуванні систем статистичних показників повинні бути чітко сформульовані значення і область застосування відповідних показників, визначені функції, які їм належить виконувати.

Статистичні показники — це величини, які адекватно характеризують явище, що відображається, в конкретних умовах часу і місця. У цьому визначенні перш за все відбита облікова функція статистичних показників, реалізація якої пов'язана з віддзеркаленням в них об'єктивних властивостей явищ, що вивчаються. Вивчаючи звітні дані по діючій системі показників, менеджери повинні одержувати об'єктивну інформацію про реальний стан і зміну процесів, що проходять на підприємстві. На основі системи показників складаються плани і прогнози на майбутнє, здійснюється контроль за їх виконанням. За допомогою аналізу показників і їх динаміки виявляються тенденції зміни явищ, які вивчаються, що служить базою для ухвалення управлінських рішень.

Для того, щоб провести повний аналіз досліджуваних явищ, виявити їх певні зв'язки і закономірності, зробити чіткі висновки, одних абсолютних даних недостатньо. Узяті самі по собі, вони часто не дають достатнього уявлення про явища і процеси, що вивчаються. Так, якщо відомо, що грошові кошти підприємства збільшилися за аналізований період на 253 тис. грн., то це свідчить, на перший погляд, про підвищення ліквідності капіталу підприємства. Проте якщо визначити питому вагу грошових коштів в загальному обсязі активів, може визначити, що він знизився, і тому зроблені на підставі абсолютних показників висновки невірні. З цього виходить, що в процесі з'ясування ряду найважливіших для економіки питань виникає необхідність в порівняннях і зіставленнях. Порівняння і зіставлення даних — невід'ємна сторона статистичного методу дослідження. Результати порівнянь виражаються за допомогою відносних величин. Тому в даний час зважаючи на нестабільність і високу динамічність економічних процесів в Україні найбільше значення повинне відводитися відносним статистичним показникам.

Відносними величинами в статистиці називаються узагальнюючі показники, що характеризують кількісні співвідношення двох статистичних величин, що зіставляються. Таким чином, відносні величини виражають числові співвідношення, властиві конкретним суспільним явищам, і є найважливішим елементом узагальнення і аналізу статистичної інформації.

Відносні величини виражаються в різній формі залежно від того, до яких одиниць прирівнюється база порівняння. Так, якщо базу порівняння прийняти за одиницю, то відносна величина буде виражена в коефіцієнтах.

Для більшості підприємств України слабкою ланкою є управління фінансовими ресурсами і формування їх раціональної структури. Тому представляється актуальним розробка системи показників, що дозволяють правильно оцінити фінансове положення підприємства.

Існує безліч фінансових коефіцієнтів, що розраховуються за різними західними методиками. Проте для адекватного аналізу вітчизняних підприємств багато з них не застосовуються. Необхідно розробити таку систему показників і їх нормативні значення, які можна було б використовувати в умовах нестійкої економічної ситуації, що швидко змінюється.

На основі вивчення різних літературних джерел можна виділити безліч різноманітних роз'єднаних коефіцієнтів, які потребують укрупнення і угрупування. Доцільно розділити існуючі фінансові показники на декілька груп: коефіцієнти структури капіталу, коефіцієнти ліквідності, коефіцієнти оборотності, коефіцієнти рентабельності.

Показники першої групи характеризують ступінь захищеності інтересів кредиторів і інвесторів. Вони відображають здатність підприємства погашати свою заборгованість. Йдеться про коефіцієнт автономії, співвідношення позикових і власних засобів, забезпеченість запасів і витрат власними джерелами.

Коефіцієнт автономії характеризує частку власного капіталу в структурі капіталу компанії, а отже, і співвідношення інтересів власників підприємства і кредиторів. Він розраховується діленням підсумку першого розділу пасиву балансу на загальний підсумок балансу. Вважається, що його значення повинне бути більше 0,5, оскільки в цьому випадку він свідчить про стабільну фінансову структуру засобів. Це є захистом від великих втрат в періоди спаду ділової активності і гарантією отримання кредитів.

Співвідношення позикових і власних засобів показує залежність фірми від зовнішніх позик. В умовах ринкової економіки цей коефіцієнт не повинен перевищувати одиницю. Чим вище даний коефіцієнт, тим більше позик у компанії, тим ризикована ситуація, яка може привести до банкрутства підприємства. Високий рівень коефіцієнта відображає також потенційну небезпеку виникнення у підприємства дефіциту грошових коштів.

Коефіцієнт забезпеченості запасів і витрат власними джерелами розраховується відношенням різниці підсумку першого розділу пасиву і першого розділу активу балансу до другого розділу активу балансу. Оптимальне значення коефіцієнта дорівнює 1, тобто запаси і витрати повинні повністю забезпечуватися власними джерелами. Якщо показник більше 1, то спостерігається надлишок власних засобів, якщо менше 1 — недолік.

Група коефіцієнтів ліквідності включає: коефіцієнт абсолютної ліквідності, коефіцієнт термінової ліквідності, коефіцієнт загальної ліквідності.

Коефіцієнт абсолютної ліквідності показує, яку частину короткострокової заборгованості підприємство може погасити за допомогою грошових коштів і цінних паперів. Він розраховується як результат ділення грошових коштів і короткострокових фінансових вкладень на короткострокові зобов'язання. Рекомендоване значення складає 0,2-0,25.

Коефіцієнт термінової ліквідності розкриває співвідношення грошових коштів, короткострокових фінансових вкладень і дебіторської заборгованості до короткострокових зобов'язань. Нормативне значення показника — 0,7-0,8. Він відображає прогнозовані платіжні можливості підприємства за умови своєчасного проведення розрахунків з дебіторами.

Коефіцієнт загальної ліквідності розраховується як відношення оборотних коштів до короткострокових зобов'язань і показує, чи досить у підприємства засобів, які можуть бути використані для погашення його короткострокових зобов'язань протягом певного періоду. Цей коефіцієнт повинен знаходитися в межах від 1 до 2, тобто оборотних коштів повинно бути щонайменше достатньо для погашення короткострокових зобов'язань, інакше підприємство опиниться під загрозою банкрутства.

Наступна група коефіцієнтів — коефіцієнти оборотності. Вони дозволяють проаналізувати, наскільки ефективно підприємство використовує свої засоби. Показники оборотності мають велике значення для оцінки фінансового положення підприємства, оскільки швидкість обороту засобів, тобто швидкість перетворення їх в грошову форму, робить безпосередній вплив на платіжоспроможність підприємства.

Коефіцієнт загальної оборотності капіталу розраховується відношенням виручки від реалізації продукції до підсумку балансу і відображає швидкість обороту всього капіталу підприємства. Він показує, скільки разів на рік (або інший звітний період) здійснюється повний цикл виробництва і звернення, що приносить відповідний ефект у вигляді прибутку, або скільки грошових одиниць реалізованої продукції принесла кожна одиниця активів. Зростання його означає прискорення кругообігу засобів підприємства.

Коефіцієнт оборотності матеріальних оборотних коштів відображає швидкість обороту запасів і витрат і розраховується як результат ділення виручки від реалізації до середньорічної вартості матеріально-виробничих запасів. Чим вищий цей показник, тим менше засобів зв'язано в цій найменш ліквідній статті оборотних коштів, тим більш ліквідну структуру мають оборотні кошти і тим стійкіше фінансове положення підприємства (за інших рівних умов).

По коефіцієнту оборотності дебіторської заборгованості судять, скільки разів в середньому дебіторська заборгованість перетворювалась у грошові кошти протягом звітного періоду. Він розраховується шляхом ділення виручки від реалізації на середньорічну вартість дебіторської заборгованості.

Коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості розраховується як відношення виручки від реалізації до середньорічної вартості кредиторської заборгованості. Він показує розширення або зниження комерційного кредиту, що надається підприємству. Коефіцієнти оборотності дебіторської і кредиторської заборгованості можна також розраховувати в днях. Для цього необхідно кількість днів в році розділити на розглянуті показники. Тоді можна дізнатися, скільки в середньому днів потрібно для оплати відповідно дебіторської або кредиторської заборгованості.

Коефіцієнт оборотності основних засобів (або фондовіддача) розраховується як результат ділення виручки від реалізації на середньорічну вартість основних засобів. Чим вища фондовіддача, тим нижче витрачання за звітний період.

Третю групу складають коефіцієнти рентабельності. Вони показують, наскільки прибуткова діяльність компанії. Найбільш часто використовуваними показниками у фінансовому аналізі є коефіцієнти рентабельності всього капіталу підприємства, рентабельності власного капіталу і рентабельності продажів.

Коефіцієнт рентабельності капіталу розраховується діленням чистого прибутку на середньорічну вартість активів підприємства. Він показує, скільки грошових одиниць було потрібно фірмі для отримання однієї грошової одиниці прибутку незалежно від джерела залучення цих засобів.

Коефіцієнт рентабельності власного капіталу дозволяє визначити ефективність використання капіталу, інвестованого власниками компанії. Він розраховується відношенням чистого прибутку до середньорічної вартості власного капіталу.

Коефіцієнт рентабельності продажів розраховується відношенням чистого прибутку до обсягу реалізації і показує, скільки грошових одиниць чистого прибутку принесла кожна грошова одиниця реалізованої продукції. Падіння показника відображає зниження попиту на продукцію підприємства.

Всі розглянуті коефіцієнти необхідно не тільки порівнювати з нормативними значеннями, але і простежувати їх зміну в динаміці для виявлення тенденцій їх розвитку, повнішого аналізу і статистичного узагальнення.