Економічні науки / 10. Економіка підприємства

к.е.н. Богацька Н.М., Гарах О.М.

Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ

Цінова політика підприємств і проблеми, що її супроводжують

Цінова політика підприємств займає важливе місце у системі маркетингових заходів, тому що саме вона являється вирішальним важелем майбутнього розвитку, завдяки якій можна регулювати норму прибутку, яку бажає отримати підприємство. Досвід економічно розвинених країн переконливо свідчить про те, що цінова політика в умовах ринку має бути маркетинговою, тобто орієнтованою, в першу чергу, на врахування особливостей попиту та конкуренції. Проте, становлення маркетингового ціноутворення на вітчизняних підприємствах відбувається надто повільно, що пояснюється відсутністю необхідного теоретичного та методичного забезпечення процесу формування цінової політики.[2]

Основними передумовами ефективної цінової політики в умовах ринкової економіки є орієнтація на споживачів, урахування їх конкурентоспроможності та цінової чутливості, диференційовне визначення рівнів торговельної надбавки, комплексне та постійне дослідження факторів, які впливають на цінову політику, моніторинг цін конкурентів, забезпечення гнучкості та адаптивності роздрібних цін, розробка управління ними. Підприємства відчули на власному досвіді, що від обраної ними цінової політики безпосередньо залежить подальший розвиток: конкурентоспроможність підприємства, рівень попиту, прибуток підприємства, тому виникає проблема у встановлені на товари таких цін, і варіювати ними в залежності від положення на ринку, щоб опанувати певною частиною ринку, щоб забезпечити потрібний розмір прибутку. Тому послідовна реалізація обгрунтованої цінової стратегії, виважена цінова політика, застосування правильної методики визначення цін є необхідними компонентами кожного підприємства, що прагне успішно розвиватись і отримувати максимальний прибуток.[2]

На даний час невирішеною залишається проблема реалізації державної політики у сфері ціноутворення. У дійсності ціни є об’єктом постійної уваги з боку держави, оскільки саме ціна є однією з критичних точок економічного та соціально-політичного життя держави, де зіштовхуються групові інтереси виробників та споживачів, оптових та роздрібних торговців, експортерів та імпортерів. Вплив ціни слугує цілям державного регулювання економіки, цілям кон’юнктури і структурної політики, боротьбі з інфляцією, посиленню національної конкурентоспроможності на світових ринках і пом’якшенню соціальної напруженості. Але регулювання цін державними органами носить обмежений характер, охоплюючи, переважно, ціни на товари і послуги, що мають життєве значення для суспільства. Решта цін формується на ринкових засадах, виходячи з попиту та пропозиції і регулюється нормами антимонопольного законодавства. Основною причиною у формуванні та реалізації державної цінової політики є недостатність, недосконалість і супуречність діючої правової бази, її невідповідність нормам законодавства ЄС, а також недосконалість системи органів виконавчої бази.

Проблеми, які існують на даний час в сфері ціноутворення знижують як ефективність діяльності підприємства в цілому, так і дієвість цінової політики зокрема. На початковому етапі розвитку підприємствам важко встановлювати ціну на продукцію чи послуги, оскільки підприємству, перш за все необхідно створити попит на нову продукцію відповідно до споживачів.[1]

Цінова політика підприємства визначається в першу чергу її власним потенціалом, наявністю достатнього капіталу, організацією діяльності та кваліфікованими кадрами, зокрема збільшується кількість працівників, причетних до процесу ціноутворення, які не мають спеціалізованої підготовки, знань і досвіду, та відповідно систематизованих уявлень про конкурентні переваги, як їх створювати та підтримувати, як протистояти конкуренції в умовах динамічної ринкової кон’юнктури. Крім того, в державі ще не сформувались кваліфіковані наукові колективи, які спеціалізуються на дослідженні проблем ціноутворення.

В процесі цінової політики вітчизняних підприємств спостерігається надмірна орієнтація на витрати виробництва, недостатнє врахування зовнішніх фокторів, що часто змінюються, особливо в умовах трансформаційної економіки нехтування іншими маркетинговими засобами, які повинні використовуватися з ціною. Так, існуючі методи ціноутворення недостатньо враховують можливі інфляційні очікування. Це ж стосується і питань цінового ризику та його можливих наслідків.[3]

Отже, на основі формування кваліфікованих наукових колективів, які спеціалізуються на проблемах ціноутворення, достатньої наявності капіталу, а також організованої діяльності підприємства і формується цінова політика підприємтва. А невирішеність проблем ціноутворення призводить до зниження рівня обгрунтованості рішень при встановленні ціни, а також невиправдано спрощує цінову політику і не дає змоги досягти необхідних результатів.

Література

1. Базилюк А.В. Особливості ринкового ціноутворення в Україні в контексті реформування економічних відносин та майнових прав власників // Актуальні проблеми економіки. – 2006. - №4. – с. 3-14.

2. В.Г. Кудлай Маркетинговий підхід у ціноутворенні // Економіка.Фінанси. Право. – 2006. - №4 – с.3-7.

3. Крамаренко Г.О. Ціноутворення в умовах ринкових реформ // Фінанси України. – 2005. - №4 – с.54-61.