Аспірантка Рудавка Н.В.

Інститут економіко – правових досліджень НАН України

„Економічні науки” 13. Регіональна економіка

ФАКТОРИ РОЗВИТКУ ЕКОНОМІКИ ШАХТАРСЬКИХ МІСТ

Ефективність функціонування економічної системи шахтарських міст та її збалансованість значною мірою залежать від територіальної структури, яка в сучасних умовах відзначається суттєвою галузевою диференціацією.

Дослідження особливостей економіки міст широко розглядаються у сучасній науці, найбільш авторитетними з них є роботи В.Н. Амітана, В.В. Фінагина, І.І. Сигова, В. О. Кавиршиної, В.Н. Попова, В.А. Пилипенка, В.Н. Савенка тощо.

Метою роботи є визначення факторів, які вплинули на формування економічної системи шахтарських міст на початкову етапі становлення і в умовах сучасності.

Ведучим фактором формування структури господарського комплексу було розміщення галузей пов’язаних зі споживанням продукції вугільної промисловості залежних від джерел палива і енергетики. Високоенергомісткі виробництва (частка паливно – енергетичної складової складає 30-45% загальних витрат на випуск продукції) розміщувались біля паливних баз (ТЕЦ, більшість підприємств хімічної промисловості) або поруч з потужними джерелами електроенергії. У свою чергу, ТЕЦ сприяло розташуванню електромістких галузей, оскільки передача електроенергії на тривалі відстані супроводжується значними витратами у мережі.

Виникнення і розвиток чорної металургії, в першу чергу, було обґрунтовано наявністю значних запасів коксівного і енергетичного вугілля, а також близькістю розміщення до залізорудних басейнів. Використання коксівного вугілля у промисловій сфері, який став продуктом перероблення, сприяло розвитку коксохімії. В результаті коксування вугілля виділяються гази (приблизно 30% від ваги навантаженої шихти), які містять майже 300 різних органічних сполучень, і є сировиною для хімічних синтезів де головними з них є бензол і кам’яновугільна смола. На основі сировини отриманої при хімічної обробці вугілля створювалися заводи з випуску гумовотехнічних виробів, полівінілхлоридної плівки, тощо. Розвиток взаємозв’язку підприємств коксохімії з металургійними заводами сприяло використанню доменних газів для обігріву коксівних печей, а коксівних газів для технічних потреб сталеплавильних, прокатних цехів та для газифікації населення.

Прискорений розвиток багатьох галузей важкої промисловості призвів до необхідності інтенсивного формування машинобудівного комплексу. Конкретною формою вираження цього процесу була реалізація ідеї територіального кооперування виробництва, тобто головних підприємств та суміжних з ними структур. Машинобудування у шахтарських містах спеціалізоване в основному на виробництві складного, високопродуктивного і металомісткого устаткування для металургійної, вугільної та залізорудної промисловості.

Створення легкої та харчової промисловості у структурі господарського комплексу було обумовлено наявністю місцевих сировинних ресурсів і значного резерву жіночої праці.

Перехід до нової фази економічного розвитку пов’язаний з впливом науково– технічного прогресу щодо якісних перетворень продуктивних сил на основі диверсифікації економічної системи. Нарощування потенціалу у наукомістких областях супроводжується активною структурною перебудовою індустрії, переміщенням матеріало – та трудомістких галузей на слаборозвинені території або поступовим їх заміщенням експериментальними виробництвами.

По мірі якісного переходу проявилися кризові явища у вугільно – металургійних, вугільно – хімічних і інших містах важкої індустрії. В результаті шахтарські міста перетворилися в кризові, бо їхня виробничо - ресурсна база перейшла у фазу стійкого занепаду, що виключає можливості виникнення нових стимулів для подальшого розвитку.

За цих умов усе більшу актуальність одержують напрямки підвищення ефективності функціонування господарського комплексу вугледобувних територій за рахунок інноваційної складової.

В умовах ринкової трансформації основними цілями інноваційної політики є: по-перше, стабілізація і розвиток економіки з урахуванням науково – технічних, природних, сировинних, соціальних та інших особливостей територіальних утворень; по-друге, визначення напрямків інвестиційної та інноваційної діяльності і створення сприятливих умов для цього; по – третє, організація виробництва наукомісткої продукції, підвищення конкурентоспроможності підприємств, розвиток експортного потенціалу міст, тощо.

Згідно з проектом Закону України „Про затвердження Загальнодержавної програми розвитку міст” напрямки поліпшення соціально –економічного середовища окремих територій виконуватимуться з урахуванням їх особливостей, а саме:

- у монофункціональних промислових центрах створюватимуться завершені комплекси об’єктів обслуговування населення, які складатимуться передусім з підприємств торгівлі, громадського харчування, побутового обслуговування, закладів освіти і культури, охорони здоров’я;

- у малих містах – центрах вугледобування, металургійної, хімічної промисловості, які мають несприятливу демографічну ситуацію внаслідок зниження природного приросту і в яких переважає населення старших вікових груп особлива увага приділятиметься розвиткові соціальних служб, медичному обслуговуванню, сфері послуг.

Підвищення ефективності функціонування економічної системи вугледобувних територій також можливе шляхом впровадження механізму державного впливу на їх розвиток. До основних елементів механізму можна запропонувати наступне:

- реалізація системи державних контрактів (замовлень) для підприємств, які мають структурно – і містоутворююче значення;

- надання гарантій банківських кредитів для проведення програми реструктуризації існуючих підприємств;

- фінансова підтримка і технічна допомога при створенні територіально – виробничих комплексів (кластерів) інноваційної спрямованості;

- впровадження програм цільового кредитування для придбання населенням житла або його будівництва.

Серед форм можливої підтримки шахтарських міст з боку держави слід виділити наступні: стимулювання інвестиційної діяльності; надання трансфертів бюджетам проблемних територій; фінансування програм підготовки, перекваліфікації робочої сили відповідно до прогнозованої структури попиту на місцевих ринках праці; забезпечення стабільного економічного середовища для підприємницької діяльності; зменшення перешкод для роботи діючих суб’єктів господарювання та посилення послуг, які позитивно впливають на формування сприятливого підприємницького клімату.

Таким чином, функціонування шахтарських міст слід розглядати відповідно до територіальних систем розселення. Розвиток мономіст, які сформувалися на базі великих міст, можливий шляхом зміцнення ефективних міжпоселенських виробничих, житлово – комунальних, культурно – побутових зв’язків. Це дозволить підвищити перевагу таких міст, створити умови для зростання їх економічної бази за рахунок широкого кооперування підприємств і раціонального використання трудових ресурсів.