Остапко А.М., Лапан О.В.

Донецький національний університет економіки і торгівлі

імені Михайла Туган-Барановського, Україна

Нафтовий сектор держави в системі національної економічної безпеки

В умовах посилення процесів глобалізації питання безпеки економічного розвитку, яке пов’язане з забезпеченням національних інтересів взагалі та економічних зокрема, становить ключову складову політики кожної держави.

В економічній сфері національної безпеки першочерговим завданням є створення умов для ефективного розвитку нафтового сектору держави з врахування загальних тенденцій розвитку світового енергетичного ринку. Від стабільності роботи і розвитку нафтового сектору залежить питання енергозабезпечення будь-якої країни, що переростає в проблему національної безпеки. Отже, стратегічним завданням державного управління національною економікою та одним з найважливіших факторів національної безпеки держави виступає забезпечення ефективного розвитку нафтового сектору.

Питання національної, в тому числі економічної, безпеки розглядаються в наукових працях вітчизняних вчених Дацківа Р.М., Жаліла Я.А., Мунтіяна В.І., Пастернак-Таранушенко Г.А., Предборського В.А., Чорнодіда І.С. та ін. У працях вітчизняних та зарубіжних вчених Діяка І.В., Ковалка М.П., Осінчука З.П., Денисюка С.П., Саприкіна В.Л., Сердюка Т.В., Спиридонова І.А., Шидловського А.К., Шевцова А.І. та інших розглядаються окремі питання стану, тенденцій та перспектив розвитку нафтового сектору, висловлюється своє розуміння процесів, що відбувається на енергетичних ринках різних держав. Ризикам як істотним чинникам загроз економічній безпеці приділено увагу в роботах Абалкіна Л.А., Мішиної І.Г., Шнипко О.С. та ін.

Незважаючи на серйозність наукових розробок, існує потреба узагальнення теоретичних положень та практичних висновків щодо визначення місця нафтового сектору в системі забезпечення національної економічної безпеки держави, загроз безпеці у даній галузі, методики оцінки критеріїв та показників безпеки, основних напрямків ефективного розвитку нафтового сектору держави в умовах глобалізації.

Національна безпека безпосередньо пов’язана з захистом системи головних національних інтересів країни. Важливою складовою частиною національної безпеки є економічна безпека, яка стосується всіх сфер суспільного і державного життя.

Поняття „економічна безпека” можна визначити як такий стан розвитку економічної системи держави й інститутів влади, який забезпечує її ефективне функціонування та узгоджується із загальнонаціональними інтересами, має дієвий, ефективний механізм виявлення і протистояння зовнішнім та внутрішнім загрозам, сприяє подальшому вдосконаленню соціально-економічної сфери.

Сутність економічної безпеки виявляється і конкретизується через систему її часткових видів, які в більшій та меншій мірі мають економічну складову: демографічну, екологічну, соціальну, кримінальну, фінансово-грошову, кредитну, бюджетну, енергетичну, ресурсну, цінову тощо [7, с. 29].

Під енергетичною безпекою слід розуміти спроможність держави забезпечити ефективне використання власної паливно-енергетичної бази, при відсутності якої або при її недостатньому обсязі можливість здійснити оптимальну диверсифікацію джерел і шляхів постачання енергоносіїв для забезпечення життєдіяльності населення та функціонування національної економіки у режимі звичайного, надзвичайного та воєнного стану, попередити різкі цінові коливання на первинні енергоносії (ПЕР) або ж створити умови для безболісної адаптації національної економіки до нових цін на ці ресурси [8, с. 187].

У більшості країн нафтогазовий комплекс є основою (країни ОПЕК) або однією з найважливіших складових економіки, що певною мірою забезпечує функціонування усіх інших галузей, однією з головних статей експорту або імпорту країни. Саме від стану справ у нафтовому секторі країни значною мірою залежить рівень розвиток її національного господарства, а у кінцевому рахунку – якість життя та рівень розвитку суспільства.

Науково-технічна революція, високі темпи зростання світової економіки призвели до збільшення споживання енергоносіїв у всьому світі. Тому енергетична безпека має дуже важливе значення для країн, які не володіють достатніми природними запасами ПЕР для забезпечення внутрішніх потреб виробництва та споживання (країни ЄС, Індія, Китай, Україна, США, Японія тощо), що створює дуже небезпечне становище і призводить до певної залежності від країн-постачальників енергоносіїв та кон’юнктури світового енергетичного ринку, знижує рівень конкурентоспроможності національної економіки.

Треба визнати, що країни-постачальники енергоносіїв шляхом їхнього непостачання або підвищення цін можуть змусити інші країни приймати політичні або економічні рішення, які не відповідають національним інтересам та стратегіям економічного розвитку цих країн; непостачання енергоносіїв використовується іноді як чинник політичного шантажу та економічної дестабілізації в країнах.

Стихійний характер формування світових цін на нафту та нестабільність кон’юнктури світового енергетичного ринку здійснюють депресивний вплив на економіку країн, які залежать від імпорту вуглеводної сировини та продуктів її переробки. Міністерство енергетики США вказує на значну взаємозалежність між динамікою ВВП і цінами на енергетичні ресурси. Так, стрімке зростання світових цін на нафту у 2000 і 2004 рр. призвели до зниження ВВП США на 0,7%. Китай при підвищенні ціни на нафту на 10 дол./бар. втрачає, за розрахунками Salomon Smith Barney, 0,4% свого ВВП, а інфляція збільшується на 0,3% [4, с. 9].

В наслідок зростання світових цін на нафту з 2004 р. доходи від її реалізації в бюджетах нафтовидобувних країн зросли на декілька процентів і складають від 1/3 до 2/3 їхнього ВВП. За даними ОПЕК, питома вага нафти і нафтопродуктів у експорті Саудівської Аравії і Кувейту перевищує 90%, в експорті Ірану їхня частка досягає 80%, ОАЕ – 45%, Росії – 40%. Серед провідних нафтовидобувних країн Персидської затоки найменшу частку в ВВП має нафтовий сектор Бахрейну (26%), нафтові запаси якого майже вичерпані [4, с. 9]. Отже, дуже потужну бюджетну залежність країн ОПЕК від „нафтодоларів” можна розглядати як загрозу економічній безпеці, що особливо актуально для арабських держав, нафтовийсектор яких не приватизований (наприклад, Саудівська Аравія).

Практична реалізації досягнення високого рівня енергетичної безпеки як складової загальної державної стратегії економічної безпеки повинна здійснюватися через систему конкретних заходів, механізмів, реалізованих на основі якісних індикаторів і кількісних показників макроекономічних, зовнішньоекономічних, екологічних і ін. Енергетична безпека забезпечується як суто економічними, так і дуже часто засобами неекономічного характеру: політичними домовленостями, юридичними, правовими, спеціальними, військовими методами.

Рівень економічної безпеки держави у нафтовому секторі визначається наступними факторами:

– ступінь забезпеченості власними енергоресурсами та відповідно залежності від їх імпорту;

– наявність фінансових ресурсів для придбання енергоносіїв за імпортом;

– рівень диверсифікації імпорту енергоносіїв;

– ефективність експорту ПЕР та нафтопродуктів;

– технічний та фінансовий стан вітчизняних постачальників ПЕР та нафтопереробних заводів;

– ефективність використання енергетичних ресурсів в національній економіці країни;

– ефективність реалізації політики енергозбереження;

– структура виробництва, параметри галузевої та регіональної структури ВВП з точки зору споживання енергоносіїв та стратегічного значення галузей та регіонів країни для забезпечення економічної безпеки;

– обсяги інвестицій у нафтовий сектор;

– наявність резервів нафти та нафтопродуктів в обсягах достатніх для забезпечення економічної безпеки в умовах форс-мажорних обставин;

– орієнтація інституційної структури країни на підтримку нафтового сектору національної економіки, від якого залежить рівень економічної безпеки;

– геополітичне та економіко-географічне положення країни і пов’язаний з цим доступ до вітчизняних та зарубіжних нафтових ресурсів.

Перераховані фактори фактично відображають спектр зовнішніх і внутрішніх загроз економічній безпеці у нафтовому секторі. Загрози економічній безпеці у нафтовому секторі можна визначити як чинники, які безпосередньо або у перспективі унеможливлюють або ускладнюють реалізацію стратегічних цілей держави щодо ефективного розвитку комплексу, створюють перешкоди на шляху такого розвитку та небезпеку незалежному державному існуванню.

На рис. 1 представлена систематизація найбільш поширених загроз безпеці у нафтовому секторі, які мають вплив на економічну безпеку держави взагалі.

Відокремлені зовнішні і внутрішні загрози безпеці у нафтовому секторі взаємопов’язані та взаємообумовлені. Зовнішні загрози економічній безпеці переважно пов’язані з тенденціями розвитку світової нафтової галузі (зміна кон’юнктури галузі, коливання цін, зростання світового попиту, глобальна інфраструктура), а також з місцем країни на світовому енергетичному ринку, з її конкурентними перевагами; внутрішні загрози економічній безпеці безпосередньо стосуються функціонування і розвитку національного нафтового сектору країни.

Також у складі загроз економічній безпеці зовнішнього прояву були відокремлені світові нафтові кризи і ризики геополітичного характеру (нафта, як стратегічний продукт, нерідко є предметом військових конфліктів, торговельних війн та суперечок на рівні держав, наприклад, війна в Іраку), які завжди мають суттєвий вплив не тільки на економіку та економічну безпеку окремих країн, але і приносять значні збитки світовій економіці і виступають значною загрозою для міжнародної економічної безпеки.

Рис. 1. Систематизація загроз економічній безпеці у нафтовому комплексі країни

Неможливо забезпечити економічну безпеку країни, яка, в свою чергу, є основою національної безпеки і умовою досягнення міжнародної економічної безпеки, не подолавши у нафтовому секторі внутрішні загрози безпеці та кризові явищу і не створивши умови для протистояння зовнішнім загрозам розвитку.

Для оцінки ступеня безпеки тієї або іншої загрози та стану економічної безпеки у нафтовому секторі в цілому, для вибору пріоритетних напрямків протистояння або ліквідації загроз безпеці у нафтовому секторі необхідно використовувати найбільш інформативні параметри, сукупність яких дала б змогу оцінити стан (досягнутий рівень) економічної безпеки країни у нафтовому секторі.

З метою визначення параметрів оцінки економічної безпеки у нафтовому секторі доцільно звернутися до досвіду країн ЄС. При оцінці економічного розвитку країн ЄС найбільш розповсюдженими показниками є наступні: енергетична залежність (відношення обсягу імпорту енергоносіїв до обсягу їхнього споживання в середині країни); диверсифікація імпорту нафти і природного газу; співвідношення споживання енергоресурсів і ВВП; споживання енергоресурсів і ВВП на душу населення; енергетична ефективність [1].

Світова економіка перебуває у стані глибоких змін, коли зростання взаємозалежності національних економік у ході поширення процесів економічної глобалізацій робить дедалі актуальнішими питання забезпечення їхньої економічної безпеки. Нафтовий комплекс виступає одним з головних об’єктів економічної безпеки будь-якої держави, що пов’язане з особливим місцем енергетичної безпеки у системі забезпечення національної безпеки країни в цілому.

Визначенні фактори та показники оцінки економічної безпеки у нафтовому секторі виступають основою для проведення діагностики стану економічної безпеки у даній галузі. Комплексний аналіз стану економічної безпеки у нафтовому секторі країни представляє собою ряд послідовних дій щодо оцінки параметрів економічної безпеки, які у кінцевому підсумку дають змогу обрати найбільш ефективні стратегії протидії і нейтралізації загрозам безпеки, що виникають у нафтовому секторі.

Загрози економічній безпеці у нафтовому секторі здійснюють значний вплив на рівень економічної безпеки країни в цілому, яка, в свою чергу, є основою національної безпеки і умовою досягнення міжнародної економічної безпеки. Тому головним завданням механізму забезпечення економічної безпеки функціонування і розвитку нафтового сектору держави є визначення і контролювання зовнішніх і внутрішніх загроз та своєчасне передбачення їх виникнення для уникнення негативного впливу на систему економічної безпеки держави.

Література:

1. Бурлака Г., Назарчук Л. Поставки по нескольким направлениям (Диверсификация импорта углеводородов в странах ЕС) // www.tek.ua/article0$t!1$pa!2771.htm.

2. Градов А.П., Ильин И.В. Экономическая безопасность страны: принципы анализа состояния и противодействия угрозам // ЭНСР. – 2005. – № 3(30). – С. 88-101.

3. Дацків Р.М. Економічна безпека у глобальному вимірі // Актуальні проблеми економіки. – 2004. – № 7(37). – С. 145-153.

4. «Иррациональная активность» нефтяного рынка // Діловий вісник. – 2004. – № 2. – С. 9.

5. Кравчук Н. Організаційна інфраструктура глобального управління у контексті забезпечення міжнародної безпеки // Наука молода. – 2006. – № 6. – С. 52-62.

6. Мішина І.Г. Ризики економічної безпеки та їхня класифікація // Торгівля і ринок України: Тематичний збірник наукових праць з проблем торгівлі і громадського харчування. – Донецьк: Дон дует, 2003. – Випуск 15, т. 1 – 330 с.

7. Пастернак-Таранушенко Г. Економічна безпека держави. Статика процесу забезпечення / За ред. професора Б. Кравченко. – К.: «Кондор», 2002. – 302 с.

8. Предборський В.А. Економічна безпека держави: Монографія. – К.: Кондор, 2005. – 391 с.