Дріга О. П.

Національний гірничий університет

АНАЛІЗ СТАНУ ВИРОБНИЧИХ ЗАПАСІВ

Якість виробничих запасів має великий вплив на результати виробництва та фінансовий стан підприємства.

Накопичення великої кількості запасів свідчить при спад активності підприємства. Великі понадпланові запаси призводять до заморожування оборотного капіталу, уповільненню його оборотності, у результаті чого фінансовий стан погіршується. Крім цього збільшується псування сировини та матеріалів, збільшуються складські витрати, виникають проблеми з ліквідністю, що негативно впливає на кінцевий результат діяльності.

У той же час нестача запасів також негативно впливає на фінансовий стан підприємства, оскільки скорочується виробництво продукції через простої, зростає чутливість до росту цін на сировинні ресурси, зменшується сума прибутку.

Тому підприємство повинно постійно слідкувати, щоб виробництво своєчасно та у повному обсязі забезпечувалось усіма необхідними ресурсами та в той же час щоб вони не залежувались на складах.

Аналізуючи стан виробничих запасів, перш за все необхідно звернути увагу на вивчення їх динаміки та перевірку відповідності фактичних залишків їх плановим потребам.

Розмір виробничих запасів у вартісному виразі може змінитись як за рахунок кількісного, так і за рахунок вартісного (інфляційного) факторів. Розрахунок впливу кількісного та вартісного факторів на зміну суми запасів по кожному виду здійснюється способом абсолютних різниць:

де З – сума запасів;

К – кількісні фактори;

Ц – вартісні фактори.

Період оборотності запасів (сировини та матеріалів) дорівнює часу зберігання їх на складі від моменту надходження до передачі у виробництво. Чим менший цей період, тим менше виробничий цикл. Він визначається наступним чином:

Середнє сальдо по рахункам виробничих запасів х Дні періоду

П _З =

Сума кредитових оборотів по рахункам виробничих запасів ,

де П _З – період оборотності запасів.

Уповільнення оборотності запасів може відбутися за рахунок накопичення надмірних, неходових матеріалів, а також за рахунок придбання додаткових запасів через очікуваний ріст темпів інфляції, дефіциту.

Тому необхідно визначити, чи є в складі запасів неходові, непотрібні матеріальні цінності. Це легко встановити по даним складського обліку. Якщо по якому-небудь матеріалу залишок великий, а на протязі року витрат не було чи були незначні, то його можна віднести до групи неходових запасів. Наявність таких матеріалів свідчить про те, що оборотний капітал заморожене на тривалий час у виробничих запасах, у результаті чого зменшується його оборотність.

Для оперативного управління запасами робиться більш детальний аналіз їх оборотності по кожному виду.

На більшості підприємствах велику питому вагу у поточних активах займає готова продукція. Це викликано низкою факторів, таких як конкуренція, низька купівельна спроможність суб’єктів господарювання та населення, висока собівартість продукції, неритмічність випуску та відвантаження тощо. Збільшення залишків готової продукції на складах підприємства також призводить до тривалого заморожування оборотного капіталу, відсутності грошових коштів, потреби у кредитах та оплати процентів по ним, росту кредиторської заборгованості постачальникам, бюджету, робітникам підприємства по оплаті праці тощо. В нинішній час це одна із основних причин спаду виробництва, зниження його ефективності, низької платоспроможності підприємства та їх банкрутства.

Тривалість знаходження капіталу у готовій продукції дорівнює часу зберігання готової продукції на складах з моменту надходження до відвантаження покупцям. Вона визначається наступним чином:

Середнє сальдо по рахунку 26 “Готова продукція” х Дні періоду

Т _г.п =

Сума кредитового обороту по рахунку 26 “Готова продукція” ,

де Т _г.п - тривалість знаходження капіталу у готовій продукції.

Для аналізу складу, тривалості та причин утворення понаднормативних залишків готової продукції по кожному виду використовують дані аналітичного та складського обліку, інвентаризації та відомості відділу збуту, служби маркетингу. З метою розширення та пошуку нових ринків збуту необхідно вивчати шляхи зменшення собівартості продукції, покращення її якості та конкурентоспроможності, структурної перебудови економіки підприємства, організація ефективної реклами тощо.

Також на багатьох підприємствах у поточних активах значну питому вагу займає незавершене виробництво. Збільшення залишків незавершеного виробництва може вказувати як на розширювання виробництва, так і на уповільнення оборотності капіталу через збільшення тривалості виробничого циклу.

Тривалість виробничого циклу дорівнює часу, на протязі якого із сировини виготовляють готові товари. Вона визначається наступним чином:

Середні залишки незавершеного виробництва х Дні періоду

Т _в.ц. =

Собівартість випущеної продукції ,

де Т _в.ц. - тривалість виробничого циклу.

Таким чином, постійне слідкування за станом виробничих запасів, зменшить ризик спаду виробництва, низької платоспроможності та банкрутства підприємства.