Стеблюк Н.Ф.

Дніпродзержинський державний технічний університет

Економічна природа освітніх послуг в системі вищої освіти України

Економічний аналіз вищої освіти як суспільного феномену обумовлює необхідність з’ясування того, що ж є результатом діяльності освіти.

Слід визнати, що сам термін „освітня послуга” за всієї своєї загальновизначеності та широковживаності не отримав однозначного тлумачення і не набув законного статусу. Відсутність його визначення є „кричущою суперечністю державного управління ринковим відносинам, адже цей факт означає відсутність того головного законодавства, що регулює відносини продавців і покупців на ринку освіти”[1].

Як відзначає М.Матвіїв [2,с.13]: „...визначити кінцевий результат діяльності вищих навчальних закладів досить важко через специфіку вищої школи її кінцеві результати втілюються в зміну якісних властивостей індивіда. Вони носять комплексний характер і відображають тісний взаємозв’язок результатів роботи працівників навчального закладу з впливом інших чинників, не пов’язаних з ефективністю функціонування вищих навчальних закладів”.

Зокрема, результатом освіти називають «систему знань, умінь та навичок, що передаються людині в процесі навчання» [3,с.19]. Тобто йдеться про безпосередню оцінку на власне педагогічному рівні кінцевої „продукції” освітньої діяльності на індивідуальному рівні. У праці Б.Гершунського результат освіти „фіксує факт привласнення і державою, і суспільством, й індивідуумом усіх тих цінностей, що народились у процесі освітньої діяльності, що є такими значущими з погляду економічного, морального, інтелектуального стану „споживачів продукції” освітньої сфери – держави, суспільства, кожної людини, усієї цивілізації в цілому” [4,с.83]. На думку Л.Карамушки кінцевим „продуктом” функціонування освітньої організації є „живий” об’єкт, особистість –соціальна істота, яка включена в суспільні стосунки і є діячем (суб’єктом) цих стосунків [5]. Більшість дослідників [6,с.183,8] вважає, що саме „до продуктів вищої школи не належать ні нові знання та вміння, бо вони не продаються і не купуються, а є надбанням власної праці; ні кваліфікація спеціалістів, ні робоча сила, бо вона теж не продається, продається тільки її послуга – праця, але не навчальним закладом, а безпосереднім носієм робочої сили – людиною”.

Таким чином, результатом навчальної, управлінської та фінансово – господарської діяльності навчального закладу є освітня послуга.

Однак, незважаючи на значну кількість публікацій на цю тему за останній час, дотепер не вироблено загальноприйнятих уявлень про сутність освітньої послуги, „визначення якої вкрай необхідне для пізнання істинної природи суспільних відносин в системі вищої освіти”[1].

В таблиці 1 наведена полісемія поняття „освітня послуга”, яка складена на основі аналізу думок та визначень, що знайшли відображення в публікаціях ряду авторів.

Таблиця 1

Полісімія поняття „освітня послуга”

Автори/джерело	Визначення
1	2
В.Александров [1]	Освітня послуга – це організований процес навчання для одержання необхідних знань, навичок і вмінь. Це – особливий інтелектуальний товар, який надається стороною, що організує і здійснює процес навчання, та утримується іншою стороною, яка може бути одночасно і учнем, і контролером якості послуги, і платником за неї.
Т.Оболенська [6,с.133].	Освітня послуга - специфічний товар, який задовольняє потребу людини в набутті певних знань, навичок і вмінь для їх подальшого використання в професійній діяльності.
С. Ніколаєнко [7]	Освітні послуги – це нематеріальні, а соціальні блага, система знань, інформації, умінь і практичних навичок
1	2
	задоволення її різноманітних освітніх потреб і реалізації особистих здібностей їх споживача .
І. Каленюк [3,с.36]	Освітні послуги або продукт освітньої діяльності є результатом здійснення різноманітної (педагогічної, виховної, наукової, організаційно – управлінської) діяльності працівниками сфери освіти для задоволення освітніх потреб окремих людей та всього суспільства.
С. Трубич, Т. Майкович [8]	Освітня послуга – це нематеріальна послуга особливого роду як сфера людської діяльності, що створює корисний результативний ефект, невтілений у матеріально – речову форму, його кваліфікаційні та професійні якості.
В. Огаренко [9,с.43]	Освітня послуга – освітній товар, що являє собою визначену діяльність, що її здійснює виробник, і в процесі якої відбувається задоволення потреби споживача в освіті.
С. Кадачников [10]	Освітня послуга – це економічне благо, що володіє корисністю з точки зору його споживачів і потребує витрат на своє виробництво.

Отже, таке різноманіття трактувань освітньої послуги дозволяє узагальнити, що освітні послуги – це специфічні економічні блага, що надаються особистості для задоволення її різноманітних освітніх потреб і які становлять взаємну зацікавленість суспільства і кожного індивіда зокрема в їх подальшому використанні в професійній діяльності.

Таким чином, освітні послуги є специфічними відносно інших нематеріальних послуг, тому що наслідки від споживання цих послуг є благом не тільки для індивіда, але і для економіки і суспільства в цілому.

Література:

1. Александров В. Освітня послуга // Економіка України. – 2007. – №3 - с.53-60.

2. Матвіїв М.Я. Методологія та організація маркетингового менеджменту в сфері вищої освіти: Монографія. – Тернопіль: Економічна думка, 2005. – 560 с.

3. Каленюк І.С. Економіка освіти: Навч.посібник. – К.: Знання України, 2003. – 316 с.

4. Гершунский Б.С. Философия образования для ХХІ века. – М.: Изд-во „Совершенство”, 1998. – 608 с.

5. Карамушка Л. Принцип гуманізації управління як один з провідних принципів освітнього менеджменту// Освіта і управління. – 2002. – Т.5. - №4. – с.41-57.

6. Оболенська Т.Є. Маркетинг освітніх послуг: вітчизняний і зарубіжний досвід: Монографія. – К. 2001.- 208 с.

7. Ніколаєнко С. Рейтингові системи – складові національного моніторингу якості вищої освіти// Вища школа. – 2007. - №4. – с.3-14.

8. Трубич С., Майкович Т. Формування та розвиток ринку освітніх послуг як передумова входження України в ЄС (деякі підходи до уточнення понятійного апарату дослідження)// Вісник ТАНГ. – 2003.- №5-1. – с.145-150.

9. Огаренко В.М. Державне регулювання діяльності вищих навчальних закладів на ринку освітніх послуг. Монографія. – К.: НАДУ, 2005. – 326 с.

10. Кадачников С.М. Особенности высшего образования как экономического блага и некоторые практические следствия этих особенностей// Университетское управление. – 2001. - № 2 (17). – с.48-49.