Володимир Карабанов

Самостійна робота учнів під час вивчення теоретичного матеріалу

У доповіді порушено проблему вивчення самостійної роботи учнів під час вивчення теоретичного матеріалу.

Актуальність дослідження полягає в тому, що доповідь робить певний внесок у вивчення самостійної роботи учнів на уроках математики у старших класах.

Об'єкт дослідження – навчання математики в старшій загальноосвітній школі.

Предмет дослідження – самостійна робота старшокласників з математики як вид навчальної діяльності.

Мета наукової роботи –розробка методичної системи організації самостійної роботи старшокласників з математики.

Проблеми дослідження психолого-педагогічних передумов здійснення самостійної роботи під час вивчення теоретичного матеріалу вивчали О.А.Бєліков, В.А. Смирнов, Б.П. Єсіпов, Г.И. Батурина та інші.

Найважливішою умовою активізації навчально-пізнавальної діяльності учнів є забезпечення мотивації навчання, яка підвищує інтерес учнів до знань, сприяє усвідомленню нових знань, прагненню досягти поставленої мети.

Пізнавальний інтерес до вивчення нової теми в учнів можна викликати: новизною змісту; ознайомленням з досягненнями науки і техніки, повідомленням історичних довідок; емоційністю викладання; організацією навчального пошуку в процесі навчання; пізнавальною дискусією, створеною вчителем на уроці; вдалим порівнянням чи аналогією, використанням ситуацій з життєвого досвіду учнів, відомих вже для них знань; грою; використанням технічних засобів навчання (кодоскопа, графопроектора, комп’ютера) тощо. Усе перелічене стимулює активність учнів, творчу самостійність, що складає психологічне підґрунтя для наступних дій, спрямованих на засвоєння математичних термінів і понять.

Викликати в учнів потребу в оволодінні новим поняттям, законом, правилом, способами застосування їх на практиці, вчитель може за допомогою створення проблемної ситуації через розв’язування пізнавальної задачі. Така задача викликає активність, якщо спирається на попередній досвід і є наступним кроком у вивченні навчального матеріалу теми.

Під час оволодіння учнями теоретичним матеріалом є необхідною диференціація навчання за навченістю учнів. Так, учні з низьким і високим рівнем знань мають отримати відповідні їм, різні за складністю й трудністю завдання, що разом з повторенням пройденого матеріалу потребують різного рівня самостійності й творчих зусиль.

Якість процесу засвоєння учнем нового матеріалу теми значною мірою залежить від сформованості в нього вмінь працювати з підручником. Тому інколи роботу з підручником вчителеві доцільно виконувати разом з учнем, що дає можливість учневі закріпити навички та уміння такої діяльності, набути нових, удосконалити їх.

Наприклад, перед вивченням теми “Застосування похідної” учневі, що вміє працювати з комп’ютером, можна запропонувати таку самостійну роботу: опрацювавши посібник [2], за допомогою вказаних там програм побудувати й роздрукувати графіки кількох функцій, вказаних вчителем (які будуть досліджуватись на наступному уроці).

У цьому випадку правильність виконання дослідження цих функцій і побудови їх графіків на уроці, може контролювати не лише вчитель, а й самі учні, порівнюючи отримані у результаті розв’язування графіки з побудовами, що виконано за допомогою комп‘ютера.

Якщо матеріал тісно пов’язаний з набутими знаннями та вміннями, а також легко поділяється учням за окремими завданнями, то його можна пропонувати учням для самостійної роботи без усяких попередніх пояснень. Наприклад, можна задати учням додому на самостійне опрацювання вивчення пункту “Поняття кореня n-го степеня” теми: “Корінь n-го степеня і його властивості”.

Якщо матеріал зовсім новий і учні не мають відповідної опори для його вивчення, то правомірним є прийом, коли вчитель викладає навчальний матеріал, а учень самостійно його закріплює, вдруге сприймаючи його, читаючи текст, а також відшукуючи незрозумілі місця та готуючи запитання для наступного групового чи фронтального обговорення. Наприклад, на нашу думку, не доцільно давати для самостійного вивчення поняття логарифма (незважаючи на малий обсяг матеріалу в підручнику), бо даний матеріал незвичний для учнів і його самостійне вивчення без попереднього пояснення вчителя займає багато навчального часу.

Для самостійного засвоєння учнями формулювання теореми їх необхідно вчити самостійно відокремлювати умову і висновок теореми. Така робота не тільки допомагає з’ясовувати смисл теореми, але є першим кроком її доведення. Сформулювавши так теорему, легко перейти до оберненого до неї твердження, помінявши місцями умову та висновок.

Для успішного самостійного доведення учнями математичного твердження необхідно, щоб школярі оволоділи достатньо повною системою теоретичних знань і вмінь. А також послідовно, цілеспрямовано навчались загальним розумовим діям (аналіз, синтез, порівняння, аналіз через синтез, абстрагування, узагальнення та ін.).

Вивчення теоретичного матеріалу не має проходити як повідомлення готових істин тим, хто навчається. Треба здійснювати такий вплив на їх розум, свідомість, щоб вони, як тільки знайдуть правильну ідею, змогли самі робити правильні висновки. Педагогові при цьому необхідно сприяти стимулюванню схованих, невиявлених можливостей тих, хто навчається, пробудженню внутрішніх резервів їх особистостей.

Література

1. Бевз Г. П. Методика викладання математики. – К.: Вища школа, 1989. – 367с.

2. Бєліков А. О. Підвищення самостійності учнів на практичних заняттях // Радянська школа. – 1991. – № 2. – с. 43-47.