Бобовський Роман
Секція «Педагогіка»
Студент групи МІ-5 педагогічно-індустріального факультету
ДВНЗ «Переяслав-Хмельницький державний
педагогічний університет імені Григорія Сковороди»
Кожний період розвитку дитини, за Л. Виготським, характеризується
певною структурою психічних процесів, у центрі якої знаходиться функція, що
найбільш інтенсивно розвивається та впливає на весь розвиток школяра.
Мислення – це процес відображення об’єктивної дійсності в уявленнях,
судженнях, поняттях, що відбувається в ході її аналізу і синтезу з чуттєвого
пізнання на основі практичної діяльності; це психічний процес самостійного
шукання і відкриття істотно нового. Будь-яке навчання, в яких би формах воно не
здійснювалось, завжди являє собою необхідну умову формування і розвитку
мислення. Засвоєння і формування знань являє собою продукт мислення. Мислення
як процес виступає особливо виразно передусім у тих випадках, коли людина з
інтересом і завзято розв’язує складну для неї розумову задачу або проблему. У
кінцевому підсумку своїх наполегливих спроб вона нарешті знаходить розв’язок
цієї задачі або навпаки не знаходить його. Таким є продукт або результат усього
попереднього психічного, розумового процесу. Адже не лише успішне розв’язання
проблеми, але також і її нерозв’язання однаковою мірою складають продукт всього
попереднього мислення як процесу.
Мислення являє собою активну цілеспрямовану діяльність, у процесі якої
здійснюється переробка наявної і нової інформації, відокремлення зовнішніх,
випадкових, другорядних її елементів від основних, внутрішніх, що відображають
сутність досліджуваних ситуацій, розкриваються закономірні зв’язки між ними. Це
узагальнене і опосередковане пізнання дійсності, в процесі якого думка людини
нескінченно заглиблюється у сутність оточуючої дійсності, відкриваючи її
закономірності.
Навчальна діяльність і характер
розумового розвитку школярів підліткового віку мають свої особливості. На
початку підліткового віку спостерігається розмаїтість у рівнях розвитку учнів –
від найнижчого, при якому відсутні елементарні вміння організовувати самостійну
роботу, до найвищого, при якому учні можуть засвоювати навчальний матеріал.
Молодший і середній
підлітковий вік є періодом розвитку значних інтелектуальних можливостей і
пошуків. У цей період інтенсивно розвиваються всі психічні процеси (увага,
сприймання, пам’ять, мислення, уява), відбувається становлення позитивних
властивостей особистості (розумова активність, пізнавальна самостійність,
саморегуляція) та рис характеру (чесність, правдивість, наполегливість та ін.).
Посилюються свідомі мотиви поведінки, підвищується інтерес до моральних проблем
(цілі, спосіб життя, обов’язок, вірність та ін.).
Основна особливість розумової діяльності
підлітка – зростаюча з кожним роком здатність до абстрактного мислення, зміна
відношення між конкретно-образним і абстрактним мисленням на користь
останнього. В. Крутецький звертає увагу на те,
що при цьому конкретно-образні наочні компоненти мислення не регресують, а
зберігаються і продовжують відігравати суттєву роль (наприклад, розвивається
здатність розкривати зміст понять у конкретних образах і уявленнях).
Підлітковий вік, сенситивний (сприятливий) для розвитку творчого, активного,
самостійного мислення.
На думку В.Давидова, в
основній школі учні повинні оволодіти системою наукових понять, особливою
системою математичних знаків, навчитися розмірковувати в теоретичному плані.
Усе це зумовлює розвиток інтелекту більш високого рівня – теоретичного,
формального, рефлексивного мислення.
Специфічною якістю
теоретичного мислення є здатність розмірковувати гіпотетико-дедуктивно, тобто
на основі одних загальних посилань шляхом побудови гіпотез та їх перевірки.
Нове в розвитку мислення підлітка міститься в його ставленні до інтелектуальних
задач, що вимагають попереднього розумового розв’язання. Підліток починає
аналіз задачі зі спроб виявити всі можливі зв’язки
між даними, складає різні припущення про їх особливості, а потім перевіряє ці
гіпотези. Уміння оперувати гіпотезами в процесі розв’язування інтелектуальних задач – важливе надбання підлітка
в аналізі дійсності.
Підлітковий період характеризується
інтенсивним розвитком особистості учня, її самосвідомості, рис характеру, що
помітно позначається на всій її поведінці та виявляється в активному прагненні
до самостійності, дорослості. У підлітковому періоді самоспостереження,
самопізнання, ставлення до себе, саморегулювання діяльності й поведінки вперше
стають необхідними потребами.
Як зазначають провідні психологи і педагоги,
підлітковий вік має вирішальне значення для успіху подальшого учіння й
розумового розвитку людини. Через це найважливішою є така організація навчання
підлітків, яка здійснюється педагогічно грамотно й ефективно.
Згідно з психологічними даними, ефективним
процес навчання може вважатися лише тоді, коли у ньому передбачена необхідна
єдність навчальних впливів на учня, особистісного засвоєння чи відображення
ними цих впливів і самостійної діяльності школяра з оволодіння знаннями,
навичками й уміннями.
Особливе значення в організації навчальної роботи підлітків
має внутрішнє стимулювання їх пізнавальної діяльності, тобто розвиток у них
пізнавальних потреб, інтересів і мотивів учіння.
Отже, у підлітковому віці можливим є усвідомлення власної навчальної діяльності, її мотивів, задач, способів і засобів. Істотно укріплюються пізнавальні мотиви. Мотиви самоосвіти у цьому віці піднімаються на наступний рівень, спостерігається активне прагнення підлітка до самостійних форм навчальної роботи, з’являється інтерес до методів науково