ХАРАКТЕРИСТИКА ОСОБЛИВОСТЕЙ СТАНУ ТА ТЕНДЕНЦІЙ РОЗВИТКУ ВИЩОЇ ОСВІТИ ВЕЛИКОБРИТАНІЇ

Характеризуючи розвиток вищої освіти у Великобританії у другій половині ХХ століття та на початку ХХI століття, необхідно зазначити, що в країні відбувся перехід від елітарної моделі, яка характеризувалася традицією надання якісної вищої освіти для відносно невеликої кількості студентів, які відбиралися з елітарних освітніх шкіл, до моделі рівних можливостей доступу до вищої освіти (егалітаризму). Так, в останнє десятиліття державою були вжиті заходи щодо надання можливості більшій частці населення отримати вищу освіту.

Досліджуючи стан та тенденції у сфері вищої освіти Великобританії за останні роки, слід відмітити, що і надалі зберігається тенденція до зростання кількості студентів, які вступають до вищих навчальних закладів. Найбільше зростання кількості студентів відбулося на: курсах з отримання сертифікату про післябакалаврську вищу освіту (postgraduate); інших ступенів первинної вищої освіти (undergraduate); в магістратурі. При цьому найбільшу питому вагу складають бакалаврські курси.

Значне зростання обсягів навчання у магістратурі та на інших курсах після бакалаврської освіти говорить про зростаючу потребу молоді отримувати додаткові професійні знання, окрім тих, що вони набувають при отриманні базової вищої освіти.

Найменшу частку з тих, хто отримує вищий ступінь у вищих навчальних закладах становлять аспіранти. Отже, темп зростання тих, хто навчається в аспірантурі, є найнижчим. Така мала увага щодо дослідницької кар’єри обумовлюється тим, що: по-перше, більшість студентів надають, як правило, перевагу можливості отримати конкретну професію та практичні навички, щоб ще під час навчання в університеті мати можливість працевлаштуватися та поліпшити свій матеріальний стан і мати конкретний досвід під час закінчення університету.

Вищі навчальні заклади користуються великим авторитетом у всьому світі. При цьому як уряд, так і окремі навчальні заклади роблять все для запрошення до країни іноземних студентів, а також експорту своїх освітніх послуг за кордон.

Вивчаючи специфіку роботи вищих навчальних закладів Великобританії, бажано також звернути увагу на те, що вони працюють, як правило, у режимі зворотнього зв’язку з підприємствами, фірмами, установами свого міста (регіону, країни), оперативно реагуючи на нові потреби економіки, культури, організації суспільного життя. Цей аспект діяльності, цей динамізм університетів визначають його стратегію. Постійна співпраця з промисловими та торговельними фірмами сприяє підвищенню їх конкурентоспроможності, а відтак і добробуту країни. Саме на це спрямовані організація діяльності й ресурси університетів. Рівень навчання в університетах відповідає вимогам життя, але водночас завжди трохи випереджає практичні потреби, знаходиться на передній лінії прогресу.

Одна з цілей діяльності західного університету – створити атмосферу партнерства навколо навчального закладу, що надасть можливість користуватися людськими та матеріальними ресурсами не лише навчального закладу, а й усього регіону.

Процес викладання тісно пов'язаний із практикою промисловості та інших сфер суспільної діяльності. Для читання лекцій (або курсів лекцій) запрошуються знані діячі-практики.

Університети створюють необхідні умови для викладачів, вимагаючи від них постійного розвитку. Зростають вимоги і до наукової діяльності, участі в проектах, конференціях. Більшість університетів зобов’язують своїх професорів брати участь у міжнародних конференціях принаймні раз на рік.

Практично всі провідні західні університети перебувають у динамічному стані оновлення й реформування – рішучого або обережного, залежно від обставин. При цьому вони намагаються утримати баланс між новаціями та традиціями, щоб не зруйнувати останні.

Дедалі ширше впроваджуються багатодисциплінарні програми, тобто випускники спеціалізуються не в одній, а у двох-трьох галузях. Так, випускник одержує диплом із менеджменту, соціальних наук та іноземних мов. Такі багатодисциплінарні програми прийнятті «на озброєння» у багатьох британських університетах, зокрема, в університеті Роберта Гордона (Школа інформатики), в Стаффордширському університеті (наприклад, «фізика + хімія + обчислювальна техніка», «інформаційні системи + іноземні мови»).

Сучасні університети використовують гнучкі форми навчання, постійно пристосовуються до змін суспільного життя.

У процесі навчання створюються моделі професійної діяльності через обов’язкові ділові ігри, практичні семінари, проекти. Навчальний процес забезпечується підручниками, текстами лекцій, носіями електронної інформації тощо. У розпорядженні студентів та викладачів копіювальна техніка для забезпечення оперативних потреб навчального процесу.

Сучасні університети поєднують різноманітні форми навчання: семінари, робота студентів над індивідуальними завданнями під керівництвом «свого» викладача-наставника (tutorials), студентські проекти і «презентації» тощо. Навчання на магістерському рівні значною мірою ґрунтується на самостійній роботі. За допомогою викладача студент складає план індивідуальної роботи в межах загального навчального плану.

Традиційна університетська освіта вже не встигає адекватно реагувати на швидкі зміни на ринку праці. Тому розширення університетів через структури безперервного навчання та злиття формальної й неформальної університетської освіти вважається нині вельми актуальним

Курс перепідготовки, підвищення кваліфікації людей, що працюють на виробництві, - органічний компонент системи безперервного навчання. У межах курсів підвищення кваліфікації організуються семінари, дискусії, виставки, демонстрації новітнього обладнання тощо.

Інтерактивний зв'язок та мультімедійні засоби дедалі ширше використовуються при навчанні на різноманітних курсах підвищення кваліфікації без відриву від виробництва, що проводять університети.

Керівники вищих навчальних закладів Європи усвідомлюють, що з тотальним впровадженням комп’ютерних мереж у життя суспільства виникає принципово новий підхід до управління знаннями. У цій новій парадигмі комп’ютерна технологія є не тільки джерелом потужних інформаційних ресурсів і засобом фахового спілкування, а й інструментом організації, здійснення й контролю всіх форм освіти.

Один з пріоритетних напрямів діяльності університетів є забезпечення професорсько-викладацького складу та студентів повною й новою інформацією. Локальні мережі західних університетів підключені до ширших мереж, що охоплюють вищі навчальні заклади Європи (наприклад, JANET) та до Інтернету.

Таким чином, характеризуючи в цілому стан та тенденції розвитку вищої освіти у Великобританії, необхідно зазначити, що, незважаючи на багато негативних оцінок її динаміки розвитку, особливо протягом 1970-1990-х років, все ж за останні десятиліття в ній відбулися значні позитивні трансформації, що позитивно вплинуло як на показники кількості охопленої вищою освітою молоді, так і на якісні характеристики даного процесу.

Слід також відмітити, що особливу увагу на сучасному етапі уряд Великобританії та вищі навчальні заклади безпосередньо приділяють таким напрямкам розвитку вищої освіти як: поширення доступності вищої освіти; розвиток системи неперервної освіти на базі вищої освіти; впровадженню сучасних інформаційних та телекомунікаційних технологій у процес навчання.