Дорошенко Г.О.
ДЕЯКІ АСПЕКТИ СУЧАСНОГО ЕТАПУ РОЗВИТКУ
БАНКІВСЬКОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ
Анотація. У цій статті аналізуються питання впливу іноземного фінансового
капіталу на розвиток банківської системи України, а також проблеми з
ліквідністю, які зараз відчуває більшість банків.
Ключові слова: банк, ліквідність, іноземний капітал, конкуренція,
НБУ.
Вступ.
Глобалізація фінансових ринків відбувається надзвичайно швидкими темпами і
бажання країн постсоціалістичного простору швидше увійти до СОТ та ЕС
прискорюють ці процеси. Досвід країн Центральної та Східної Європи свідчить, що
коли в ці економіки протягом 1996—2002 років прийшли потужні іноземні банки,
вони майже не залишили місця у банківській системі для національного капіталу.
У результаті кількість банків у цих країнах стрімко скоротилася. Присутність
іноземного капіталу вносить до банківського сектору як позитивні так і
негативні риси.
Банківська
система України за більшістю показників, які характеризують її потужність, поки
що не в змозі конкурувати з банківськими системами багатьох європейських країн
і саме це є фактором що спонукає вихід
іноземних банків на вітчизняний ринок. Крім того, цьому сприяють високі
темпи росту попиту на банківські послуги, слабкість національних банків, високі
темпи інфляції, внаслідок чого останнім важко залучати дешеві ресурси. У 2007
році було здійснено біля 10 угод з продажу вітчизняних банків іноземним
фінансовим установам, що обумовило приток більш ніж $ 4 млрд. іноземних
інвестицій. За даними НБУ за 9 місяців 2007 р. вкладення у фінансовий сектор
склали 34,7% від загального обсягу прямих іноземних інвестицій.
Питання впливу
іноземного капіталу на ефективність грошово-кредитної політики аналізували:
Берг Є., Бернштейн Є., Сокорро Хейзен, Хонохан П, Бреславская О. Оцінку цього
явища з позиції вітчизняних банків давали багато економістів та науковців
Барановський О, Шаповалов А, Сугоняко О та інші. Проте вплив іноземного
капіталу оцінювався з загальних позицій, а співставлення інвестицій та
ліквідності банків України не здійснювалось.
Метою цієї роботи є дослідження впливу іноземного капіталу, який вийшов
на український банківський ринок шляхом злиття, покупки банків та запозичень на
міжнародних фінансових ринках на стан банківської системи.
Основні результати. Приток іноземного капіталу з належною репутацією —
важливий чинник розвитку банківського сектору держави: він приносить в Україну
сучасні технології, нові фінансові продукти, культуру банківського
корпоративного управління, сприяє посиленню рівня конкуренції. Штучне
стримування приходу іноземних банків тільки затягне об'єктивний процес
консолідації вітчизняної банківської системи.
При
цьому політика іноземних інвесторів визначається їх стратегією. Наприклад,
стратегією Райффайзенбанку передбачається завоювання щонайменше 10% ринку чи
входження в число п'яти найбільших гравців на національних ринках банківських
послуг. І Україна тут не виняток. Збільшити свою частку на ринку до 10% до
кінця 2009р. — також у планах іноземних інвесторів Укрсиббанку. Тому перш за
все надзвичайний попит відчувається на сегменті крупних банків.
На
вітчизняному ринку присутні майже всі великі європейські фінансові групи. На
українському ринку працюють угорський ОТР Банк, французькі BNP РагіЬаs, Credit
Agricole, Societe Generale,
шведські SЕВ, Swedbank. голландські ТВІF та ING,
австрійські Raiffeisen, Erste, Volkbank, германські Commerzbank,
ProCredit, італійський Unicredit, російські Альфа-Груп, "Ренесанс-капітал",
Банк Москви, Банк НРБ, Внєшторгбанк тощо. Також присутний капітал США,
Казахстану, Ізраілю та інших кран. Можливо, найближчим часом, лідерами з
банківських інвестицій стануть росіяни, вони вже придбали найбільшу кількість
банківських установ. Крім того, 4 з 5 найбільших російських банків працюють у
нашій країні.
Питома вага
іноземного капіталу на вітчизняному банківському ринку вимірюється часткою
банків з іноземним капіталом у загальній кількості банків, а також участю в
активах, кредитах, депозитах. Вага іноземного капіталу у кредитуванні населення
за 11 місяців 2007 року склала 52,6%, депозитів і кредитів юридичних осіб - 51,5 та 37,6 % відповідно. Усе це — без
урахування транскордонних операцій, завдяки яким реальна частка іноземних
банків зростає [1].
На
початок 2007 року в Україні діяло 35 банків з іноземним капіталом, у тому числі
13 — зі стовідсотковим іноземним капіталом. А
нині кожен п'ятий банк — з іноземним капіталом, кожен одинадцятий — зі
стовідсотковим іноземним капіталом, загальна частка іноземного капіталу на
початок січня 2008 р. - більша за 50%.
Однак
необхідно констатувати, що очікуваної цінової конкуренції на ринку банківських
продуктів не має. Іноземні банки кредитують під середньоринкові відсотки.
Проте масовий вихід на вітчизняний ринок несе
у собі значні загрози, перед усім за рахунок збільшення ступеня відкритості
економіки та можливості експортування фінансової кризи та інших дисбалансів. У
2007 - 2008рр. світова економіка відчуває найсерйозніші потрясіння за період
після нафтового шоку середини 70-х - початку 80-х років ХХ століття. Хоча ще
рано говорити про світову депресію, але країни, на які доводиться 2/5 світового
ВВП, переживають стан спаду. «Заручниками» економічних викликів стає Східна
Європа і країни СНД, де інфляція і падіння реальних доходів можуть обернутися політичними кризами.
На протязі кількох років стабільність долара спонукала
українські банки і компанії залучати іноземні інвестиції або кредити переважно
в американській валюті, конвертувати її в гривни, а потім позичати гроші або
вкладати в місцеві проекти, переважно в нерухомість.
Міжнародне рейтингове агентство Standard&Poor's
заявляє про падіння ліквідності українських банків у зв'язку з істотним
зростанням їх зовнішніх запозичень. Директор S&P Френк Гилл вважає, що
уникнути кризи ліквідності не можна. Зростаюче використання зовнішніх
запозичень для фінансування зростання внутрішнього кредитування створює напругу
в структурі бізнесу багатьох українських банків, породжує їх сильну залежність
від "апетиту" інвесторів на ризиковані вкладення. Крім того, така
ситуація створює все більш помітні диспропорції в економіці і є однією з причин
зростання дефіциту рахунку поточних операцій України, який минулого року досяг
4,2% ВВП. З урахуванням збільшення зовнішнього боргу фінансового сектора
України до $28 млрд. агентство Standard and Poor's "турбує значний ризик
рефінансування зобов'язань української банківської системи". Банки вже в
поточному році повинні виплатити або рефінансувати $11,5 млрд., з яких тільки
$4,6 млрд. - кредитні лінії материнських банків. Проте враховуючи нинішню
обстановку на глобальному ринку зробити це буде вельми непросто.
На банківському ринку дійсно є проблеми з ліквідністю.
Обсяг коррахунків банків у березні 2008 р.зменшився на 8.7% (з початку року –
на 18.8%) На початок квітня залишки на коррахунках впали до 12,5 млрд. грн. У
результаті ставки овернайт коливалися від 12% до 25% річних. [1]. У травні, до
проведення НБУ ревальвації гривні, продовжувалася тенденція зниження обсягу грошей у банківський
системі, іноді загальний обсяг ліквідності банківської системи України становив
11 млрд. грн.
Ще одна причина такого явища –
внутрішня: декілька місяців поспіль Нацбанк посилено продавав депозитні
сертифікати, витягаючи зайву ліквідність з системи. Зокрема, у березні,
Національний банк України здійснив операції з мобілізації коштів банків шляхом
залучення коштів на тендерах з розміщення депозитних сертифікатів на суму 1,67
млрд. грн. (з початку року – 18,15 млрд. грн.).
Як наслідок, загальна картина банківського ринку
змінюється. Банки переходять з моделі, що будувалася на надмірній пропозиції
ліквідності з боку зовнішнього ринку, до моделі обмежених фінансових ресурсів,
що вимагає ефективнішого і автономного внутрішнього грошового ринку. Як пройде
ця трансформація багато в чому залежить від позиції регулятора - Національного
банку. Тому Нацбанк і уряд повинні проводити скоординовану політику монетарного
і фіскального характеру, мета якої - запобігання надмірному зростанню попиту на
гроші.
Національний банк у березні
проводив операції з рефінансування банків на загальну суму 7509 млн. грн. (з
них 5835.2 млн. грн. – кредити овернайт, 956.1 млн. грн. – операції своп, 500
млн. грн. – операції прямого репо з державними облігаціями України, 217.8 млн.
грн. – кредити, надані на тендерах з підтримання ліквідності банків). З початку
року обсяг операцій з рефінансування банків становив 12.9 млрд. грн.
Проте НБУ вводить жорсткі обмеження щодо
рефінансування. «НБУ як кредитор останньої інстанції - у разі виникнення у
банків проблем - готовий підтримувати ліквідність банків, але попереджає, що у
разі подальшого нарощування кредитної активності при ігноруванні «золотого
правила банків» буде вимушений відмовляти в такій підтримці як по кредитах
овернайт, так і по кредитах рефінансування через тендер», - мовиться в листі
НБУ, підписаному першим заступником голови Нацбанку Анатолієм Шаповаловим. Крім
того НБУ видав постанову № 458, яка зобов'язує банки забезпечувати довгі
кредити такими ж довгими ресурсами.
Також в групу ризику потрапили банки, які кредитують населення в
іноземній валюті. Офіційно НБУ не забороняє цього робити, проте не раз заявляв,
що проти подібної практики.
Аналітики Fitch вважають, що ухвала № 458 підвищить
активність банків в залученні капіталу. На думку фахівців агентства, найближчим
часом падіння капіталу банки закриватимуть за рахунок залучення
субордінірованного боргу. Це знов приведе до пошуку іноземних інвестицій у
різних формах і підвищення ступеню присутності іноземного капіталу у
банківський сфері.
Крім
цього замкнутого кола, найбільші побоювання збільшення присутності іноземного
капіталу пов’язані з його масовим відтоком у випадку фінансової нестабільності.
І капітал перш за все в таких умовах буде виходити з ринків, що розвиваються,
як найбільш чутливих.
Виводи. Важливою проблемою у цій сфері є регулювання притоку
іноземного капіталу та оцінка його якості. Тому вважаємо, що у рамках
присутності іноземного капіталу у вітчизняній банківській системі, необхідно
забезпечити й певний рівень її незалежності, для цього:
-
встановити верхню межу участі іноземного капіталу в українській банківській
системі;
-
заборонити відкриття філій
банками з офшорних зон і надання дозволу лише тим іноземним банкам, які мають
високі показники рейтингу;
- виконання
філіями всіх економічних нормативів, встановлених НБУ;
- розширити
повноваження НБУ в сфері отримання інформації про закордонні материнські банки
та нагляду за філіями у нашій країні;
Щоб
уникнути негативного впливу іноземних банків, слід подбати про створення умов
для притоку інвестицій у вітчизняні банки, належний захист депозитів,
досягнення європейського рівня монетизації економіки, підвищення ступеня
законодавчого захисту банків тощо. Крім того українській банківській системі
потрібен процес злиття та поглинань, аби сформувати великі конкурентоспроможні
банки.
Література:
1.
сайт НБУ-www.bank.gov.ua
2.
Барановський
О. Іноземний капітал на ринках банківських послуг України, Росії, Білорусії. //
Вістник НБУ. – 2007. - №9. – С.12-18.
3.
Гриньков Д. Иностранные выходки.// Бизнес. – 2008. - №5. – С.58-63.