Хачиров Т.С.

Харківський національний педагогічний університет імені Г.С.Сковороди

Формування інформаційно-комунікаційної компетентності учня у процесі навчання інформатики

Стрімкі темпи інформатизації суспільства і розвитку Інтернет-технологій актуалізують проблему формування інформаційно-комунікаційної компетентності підростаючого покоління, яка сьогодні виступає одним з потужних чинників успішності навчальної, професійної, суспільної та інших видів діяльності молодої людини. У формуванні зазначеної компетентності провідна роль належить системі загальної освіти, призначенням якої є підготовка молоді до життя і діяльності в сучасному суспільстві. Традиційно розв’язання зазначеного завдання покладається на навчальну дисципліну «інформатика», і це зумовлює необхідність критичного аналізу і оновлення змісту навчання інформатики з урахуванням наявного стану і перспектив розвитку інформаційно-комунікаційних технологій, а також соціальних наслідків їх розповсюдження.

Проблема визначення змісту загальноосвітньої підготовки з інформатики загострюються у зв’язку з підготовкою навчальних програм для 12-річної школи, зокрема для базової і профільної школи.

На цей час у запропонованих програмах з інформатики, на жаль, відчувається відсутність системного підходу до побудови змісту навчання Інтернет-технологій, у той час як поширення домашніх комп’ютерів і доступність підключення до Інтернету зумовлюють залучення школярів до практичного використання зазначених технологій задовго до того, як розпочинається виклад відповідних відомостей у шкільному курсі інформатики.

На наш погляд, для побудови змісту навчання Інтернет-технологій на засадах системного підходу слід виходити, перш за все, із визначення сутності інформаційно-комунікаційної компетентності та її структурних компонентів.

До складників інформаційно-комунікаційної компетентності у її сучасному розумінні слід віднести такі компоненти: технічний, технологічний, інформаційний, правовий і ціннісний.

Технічний компонент включає знання принципів побудови локальної мережі, технології віддаленого доступу, способів організації бездротових мереж; володіння вміннями налаштувати підключення персонального комп’ютера до локальної мережі, а також до мережі Інтернет; наявність навичок тестування зв’язку в комп’ютерній мережі, виявлення помилок у конфігуруванні мережі. Невід’ємною складовою технічного компоненту інформаційно-комунікаційної компетентності є знання факторів ризику при використанні інформаційних, зокрема мережних технологій і володіння уміннями захистити власну комп’ютерну систему від мережних атак, зараження вірусами, розкрадання інформації, що зберігається в комп’ютері.

Технологічний компонент традиційно передбачає наявність комплексу знань і вмінь, потрібних для реалізації ефективних способів пошуку інформації. Високі темпи збагачення Інтернет-ресурсів зумовлюють необхідність упевненого володіння спеціалізованими пошуковими інструментами і засобами, які забезпечують оперативний доступ до необхідних інформаційних ресурсів з мінімальними витратами зусиль і часу. Разом із тим, пошук інформації, як правило, не завершується знаходженням потрібної інформації, а потребує її перенесення в комп’ютер користувача або на відповідний носій. Це зумовлює доцільність доповнення технологічного компоненту опануванням зручними засобами скачування інформації, які використовуються зокрема для швидкого перенесення значних обсягів інформації.

В умовах надзвичайного поширення й урізноманітнення засобів Інтернет-комунікацій, які поєднують низьку собівартість із забезпеченням високого рівня якості зв’язку, належна увага має бути приділена комунікативній складовій технологічного компоненту. Сучасній людині потрібні вміння застосовувати різноманітні засоби віддаленого спілкування. Звичайно в програмах навчання інформатики передбачено ознайомлення з електронною поштою і телеконференцією, але сьогодні цим не можна обмежитися. З огляду на роль Інтернет-комунікацій в забезпеченні міжособистісного спілкування, зокрема в режимі реального часу, технологічний компонент із необхідністю має включати також володіння і ІР-телефонією, ICQ, а також найбільш поширеними засобами обміну фото і відеоінформацією.

Інформаційний компонент, з одного боку, виступає основою сприйняття й усвідомлення інформації, поданої в різних формах, розуміння ролі зображень і текстів у передаванні інформації, значення кнопок, посилань, спеціальних символів тощо. З іншого боку, користувач Інтернету має справу з величезним обсягом найрізноманітніших інформаційних ресурсів, які далеко не завжди є веріфікованими. Звідси важливою складовою інформаційного компоненту є вміння критично аналізувати інформацію, відрізняти й відхиляти ту, що є недостовірною, застарілою, упередженою, некоректною.

Потрібно спеціальну увагу приділити формуванню правової складової інформаційно-комунікаційної компетентності у молоді, що передбачає знання правових засад використання програмних та інформаційних ресурсів, зокрема розміщених у мережі Інтернет, з тим, щоб молода людина поважала інтелектуальну власність і мала імунітет проти незаконних дій з інформацією. Важливо сформувати також розуміння, яку особисту інформацію і за яких умов можна розміщати або передавати в мережі, якими можуть бути наслідки необережних дій з інформацією особистого характеру.

Сьогодні не можна ігнорувати соціального впливу Інтернет-комунікацій. Особливо значний вплив вони справляють на молодь – найбільш динамічний та чутливий до технічних інновацій прошарок населення. Інтернет набуває ролі специфічного середовища соціалізації та самореалізації особистості, де поступово руйнуються культурні і соціальні комунікаційні бар’єри, формуються нові соціальні норми. Сучасна молодь знаходить в Інтернеті арену для вільного спілкування й обміну думками, і це з необхідністю потребує формування відповідних ціннісних орієнтирів у учнів, а також прищеплення їм знань щодо особливостей та етичних норм мережного спілкування.