Політологія

Березовський В.В.

Українська інженерно – педагогічна академія.

Тенденції розвитку місцевого самоврядування.

Самоврядування – «місцевий уряд або влада» як соціальне явище виникло досить рано і походить з Британії. Якщо розглядати первісний зміст терміну, то він означав владу на будь - якій території, яка була меншою, ніж територія під контролем центральної влади – у нашому випадку – монарха. В унітарних державах , наприклад, Україні місцеве самоврядування було залежно від центральної влади, а в державах з федеративним устрієм – від суб’єктів федерації. Нема одностайної думки о рівні залежності, бо з одного боку це були муніципальні корпоративні заклади влади, а з другого, верховний правитель (парламент) наділяв правами кожний суб’єкт самоврядування одноразово. Навіть сьогодні, коли місцеві органи влади мають єдиний юридичний статус, вони виступають як самостійні органи.

У сучасних демократичних суспільствах органи місцевого самоврядування будують свою діяльність на основі двосторонніх правових договорах між урядом і суб’єктом влади на місцях. Європейська Хартія місцеврго самоврядування, розроблена і прийнята Радою Європи у 1985 році є взірцем ліберальних відносин між державою і громадянськими асоціаціями.

До компетенції місцевого самоврядування входять наступні функції: захист усіх мешканців території; прийняття рішень, які знаходяться в компетенції міської влади; розпорядження бюджетними і своїми грошовими ресурсами; має права самостійного юридичного лиця. До сфери діяльності місцевих органів влади належить вирішення таких питань, які природньо лежать в площі інтересів місцевих мешканців. Система дуже гнучка і не потребує від центральної влади дуже великих витрат.

Основні структурні частини місцевих органів влади існували в Україні ще за роки Радянської влади. В період трансформації режиму головна увага була спрямована на деполітізацію цих органів, розширення їх повноважень і легітимізацію в очах населення. За ці роки багато зроблено для того, щоб пристосувати їх до потреб громадянського суспільства. Але якщо територіальні громади знаходяться у стадії розбудови, то і органи влади потребують змін.

Існує декілька фундаментальних проблем, які потребують уваги.. По – перше, ми бачимо низьку ступінь публічності і прийняття прозорих рішень. Головна мета місцевого самоврядування – розширити участь громадян у місцевих справах – на досягнута. Є досить форм залучення людей до активної роботи: місцеві референдуми, міські збори та ухвали асоціацій виборців, відкрите обговорювання місцевих проблем, залучення преси, прес – конференції, вільний доступ громадян для перевірки фінансового і матеріального стану міського господарства і багато інших. Важливим демократичним досягненням стала би спрощена процедура відкликання бездарних депутатів.

По – друге, величезна проблема багатьох демократій – низький рівень участі громадян у голосуванні і низький рівень участі у спільних ділах. Причини цього явища на Заході і в Україні різні. Якщо в розвинених країнах люди не замічають влади, бо вона їх добре пестує, то в Україні люди не надіються і не довіряють владі. По – трете, багато людей мають низький рівень компетенції і інформованості, що заважає їм приймати .правильні рішення. Але також існує проблема прийняття рішень інкогніто чиновниками.

Дуже інтересною формою участі громадян повинні стати місцеві референдуми, на які місцеві українські чиновники ідуть досить неохоче.Але ж і тут можуть бути проблеми: двузначність або заплутаність питання, невідповідна аргументація, неякісне тлумачення змісту референдума.

Далі, органи місцевої влади повинні в першу чергу рахуватися з інтересами місцевої громади , а не центральної влади. Коли виборці бачуть неадекватну їх інтересам поведінку своїх представників, вони теряють повагу до влади зовсім. Для цього повинно законом закріпити розширені права місцевого самоврядування, Тоді не виникне сітуації, як в Київі, коли Рада прийняла незаконний акт о дострокових перегонах.

Дуже цікавою може стати практика публічного обговорення, коли є угроза або стався розкол всередині органів влади. Для України це дуже болюча сітуація. Місцева влада збереже для місця розташування громади досить багато грошей, громодян не будуть відволікати від роботи, суперникам , щоб вирішити конфлікт знадобляться серь’йозні аргументи і може це заставе їх зберегти обличчя. Плебісцитарна демократія на данному етапі становлення державності України може допомогти вирішити цілу низку проблем.

Органи місцевого самоврядування повинні формуватися на принципі однопартійної або коаліційної більшості.Таким чином, виборці знають своїх «героїв», а опозиція має змогу контролювати діяльність місцевої влади. Партійні інтереси будуть стимулювати залучення людей у повсякденну діяльність. Буде зростати рівень демократії «знизу», а голоси виборців потрібно буде не купувати, а заробляти результатами роботи.

Органи місцевого самоврядування в межах Закону України « Про місцеве самоврядування» повинні розвиватися у напрямку від часткого державного до повністю самостійного громадського інститута. Громадяни повинні навчитися впливати як на прийняття рішень, так і на формування структури влади.

Література:

1.Лоуренс Ле Дюк Учасницька демократія: Референдуми у теорії та на

практиці. Центр освітніх ініціатив.,Харків. -2002.

2.Кетлін Крос, Роберт Гакет. Політична комунікація і висвітлення новин

у демократичних суспільствах. Основи,. Киів, 2000.

3.Дженіфер Сміт, Роль законодавчої влади в ліберально – демократичних

суспільствах . Центр освітніх ініціатив. Харків, -2001