„Право”/ 11. криміналістика і судова медицина

Потомська Наталія Анатоліївна

Аспірант кафедри кримінального права, процесу та криміналістики Національного університету державної податкової служби України

Характеристика документів і їх значення в кримінальному судочинстві

Документ є специфічною правовою категорією, виробленою багатовіковою суспільною практикою як засіб закріплення різних правовідносин, підтримання повсякденних ділових відносин і посвідчення юридичних фактів. Взаємозв'язок між різними значеннями документа будується за принципом ієрархії — підпорядкування одного поняття іншому, де кожне ширше поглинає, включає у себе менш широке.

Кримінально – процесуальний закон розрізняє дві основні групи документів: протоколи слідчих і судових дій та друга група – інші документи. Таке розмежування є досить обґрунтованим.

Перш за все, протоколи слідчих і судових дій та „інші документи” розмежовуються за суб’єктами створення цих форм збереження і передачі інформації. Протоколи слідчих і судових дій являються результатами діяльності осіб, на яких покладено обов’язок доказування і які правомочні збирати, досліджувати і оцінювати докази. Інші ж документи, як правило, створюються посадовими особами, які не в праві приймати процесуальні рішення по справі.

Крім того, є суттєві відмінності у процесуальній формі зберігання інформації у протоколах і документах-доказах. Досить вказати на різницю законодавчої регламентації їх допустимості. Кримінально – процесуальний закон чітко визначає форму протоколу, характер його змісту, необхідні реквізити. У відношенні „інших документів” закон передбачає тільки порядок їх отримання, причому процедури, специфічні для їх отримання, лише згадують, але не регламентуються.

Протоколи завжди і обов’язково виникають у зв’язку з розслідуванням кримінальної справи. Мета формування протоколів слідчих і судових дій завжди полягає в необхідності фіксації ходу і результатів слідчих дій. Змістом протоколів являються відомості про факти, отримані в результаті слідчих дій. Однією з важливих вимог допустимості цього виду доказів є факт порушення кримінальної справи (виключення складає протокол огляду місця події). Інші документи можуть виникнути з будь-якого приводу, у тому числі не пов’язаному з розслідуванням справи, як після, так і до порушення кримінальної справи.

Для отримання „іншого документа” можуть бути використані як слідчі, так і інші процесуальні дії. Документи можуть бути отримані в результаті обшуку, виїмки, можуть бути витребувані, надані учасниками процесу і т.д. Відображення у протоколі слідчої, судової дії місця і способу отримання документу є обов’язковою предпосилкою для позитивного вирішення питання про допустимість документу як доказу.

Все це дозволяє зробити висновок, що протоколи слідчих і судових дій (ст. 82 КПК України), являючись документами у широкому розумінні цього слова, не можуть розглядатися в якості таких у розумінні ст. 83 КПК України.

У відповідності до ст. 83 КПК України: „Документи є джерелом доказів, якщо в них викладені або засвідчені обставини, які мають значення для справи”.

Як наслідок, щоб документи були визнані доказами, відомості, що містяться в них, повинні бути пов’язані з предметом доказування, тобто відповідати ознаці відносності; формою збереження і передачі цих відомостей (тобто джерелом) повинні бути відповідним чином оформлені, вказані у ст. 78 КПК України „інші документи”, а носієм інформації – особа, що відповідає певним вимогам, від якої виходить документ.

Багатоманітність норм КПК України створюють складну і чітку систему правового регулювання слідчих і судових дій і протоколів, що складаються у зв’язку з цими діями. Це дозволяє виділити із всієї сукупності кримінально-процесуальних норм такі загальні правила для проведення слідчої чи судової дії складання протоколу жданої дії, до яких на наш погляд, відносяться: підстави та умови проведення цих дій; мета і завдання слідчої чи судової дії, що проводиться; коло осіб, що приймають участь у слідчій чи судовій дії; права та обов’язки учасників; порядок проведення слідчих чи судових дій; міри, що дозволяють слідчому, суду вимагати від учасників виконання своїх обов’язків; засвідчення слідчої чи судової дії, що проводиться шляхом складання протоколу чи іншого документу.

Порядок складання протоколів строго регламентовано на законодавчому рівні (ст.ст. 85, 87 КПК України). Подібних приписів про порядок складання і форму „інших документів” у кримінально-процесуальному законодавстві немає. Протоколи слідчих і судових дій оформляються в ході та під час кримінального судочинства, а „інші документи” можуть бути складені і до початку провадження по кримінальній справі.

„Інші документи” є самостійним джерелом доказів. Якщо протоколи – це завжди письмові документи, складені у відповідності з вимогами КПК України, то „іншими документами” і письмові будь-які інші матеріальні об’єкти, що містять інформацію, відображену загальноприйнятими знаками.

З урахуванням вимог Конституції України та Європейської конвенції прав людини і громадянина в Кодексі поряд з нормами про порядок проведення тих чи інших процесуальних дій детально розроблені юридичні форми закріплення цих дій на паперових носіях – протоколах слідчих і судових дій, постановах та інших документах які складає особа, що проводить дізнання, слідчий, прокурор, суддя та інші уповноважені на це особи. У зв’язку з цим процесуальному оформленню документів кримінального судочинства надається те ж значення, що і фактичному встановленню доказів по кримінальній справі.

Детальна регламентація складання процесуальних документів досудового розслідування і судового розгляду поряд з нормами закону, що безпосередньо регламентують забезпечення процесуальних прав громадян покликана сприяти захисту прав і інтересів особи у процесі кримінального судочинства.