Криміналістика та судова медицина

Мілевський О.П., старший викладач кафедри

кримінального права, процесу

та криміналістики НУДПСУ

Зуєва І.О., студентка НУДПСУ

Використання оперативно – розшукової інформації на початковому етапі розслідування злочинів.

Актуальною проблемою на стадії порушення кримінальної справи є прийняття рішення на основі наявної інформації, що була отримана оперативним шляхом. Складність і неочевидність замаскованих вчинених злочинів, неможливість встановлення осіб, що їх вчинили, недоліки нормативно – правової бази щодо реалізації оперативно – розшукових даних слідчими на стадії порушення кримінальної справи суттєво обумовлюють стан справ боротьби зі злочинністю у сучасних умовах.

В теорії і практиці органів досудового слідства та кримінального процесу порушення кримінальної справи є самостійною стадією кримінального процесу, яка дає можливість приймати рішення про проведення всіх слідчих дій та застосування запобіжних заходів з метою встановлення істини по кримінальній справі.

Основним завданням стадії порушення кримінальної справи є прийом, реєстрація, перевірка та розгляд заяв, повідомлень і іншої інформації про злочини, прийняття рішення по ним, виявлення та попередження злочинів.

Засобами розв’язання цих питань виступають процесуальні дії з одержання доказів, захисту прав і законних інтересів громадян та юридичних осіб шляхом огляду місця події; відбирання від окремих громадян чи посадових осіб свідчень або витребування і одержання необхідних документів; проведення ревізій; вживання необхідних оперативно – розшукових заходів з метою виявлення ознак злочину і осіб, що його вчинили.

У практичній діяльності частими є випадки виявлення недостатньо наявних процесуальних засобів для вирішення основного завдання стадії порушення кримінальної справи, а саме – визначення наявності або відсутності ознак злочину.

Частина 2 ст.94 КПК встановлює, що кримінальна справа може бути порушена, коли є достатні дані, які вказують на наявність ознак злочину[1, с.69].

Особливості оцінки та вивчення оперативно – розшукової інформації визначаються її природою та окремою логічною структурою. Вона формується із не процесуальних джерел. Часто в ній відсутні деталі, тобто вони можуть носити фрагментарний характер і розкривати тільки деякі моменти злочинного діяння. Пояснити це можна тим, що ці відомості були сформовані не зі всієї інформації, яку можна було отримати при використанні передбачених кримінально – процесуальним законом джерел, а лише визначеною її часткою, отриманою оперативно – розшуковим шляхом[3].

На стадії порушення кримінальної справи використання оперативно – розшукових матеріалів можливе за дотримання певних умов. Слідчий повинен зберігати в таємниці відомості про спеціальні засоби і методи оперативно – розшукової діяльності, що стали йому відомі. Він має вживати заходи щодо зашифровки джерел і способів отримання оперативної інформації при використанні її в кримінальному процесі, а у випадках необхідності – обговорити із співробітниками або керівниками оперативних підрозділів тактику отримання судових доказів на основі оперативних даних, перш ніж приступити до розслідування.

Слід зазначити, що до реалізації оперативно – розшукових даних доцільно приступати тільки тоді, коли:

- виявлені та задокументовані основні, найбільш істотні злочинні дії всіх учасників розроблюваної злочинної групи;

- виявлені і достатньо задокументовані злочинні дії деяких учасників групи, при чому реалізація на них матеріалів не перешкоджає викриттю інших співучасників;

- злочинні дії виявлені та задокументовані, хоча і не повністю, але розроблювані особи готують новий злочин, намагаються втекти або знищити сліди раніше вчинених злочинів, а зібраних матеріалів достатньо для притягнення до кримінальної відповідальності;

- злочинні дії в основному виявлені, але не задокументовані або задокументовані частково і є змога спіймати злочинців на місці злочину.

Оперативно – розшукова інформація, яка була здобута в інтересах кримінального судочинства, повинна містити в собі відомості про способи вчинення та приховання злочину, злочинні зв’язки та навички злочинців, матеріальні збитки від злочину та інше.

Використання оперативно – розшукової інформації в боротьбі зі злочинністю являє собою діяльність суб’єктів ОРД, що полягає в аналізі та оцінці фактичних даних для формулювання висновків рішень і здійснення оперативно – розшукових заходів, різних за своїм змістом та масштабами залежно від тактичних та стратегічних завдань. Реалізація даної інформації є також логічним та фактичним завершенням інформаційного процесу, що забезпечує введення отриманої інформації у кримінальному процесі. Найбільш повне наукове визначення надано С.С. Овчинським, який висловлює думку, що оперативно – розшукова інформація містить знання про явища, які свідчать про злочинну діяльність конкретних осіб та розкривають не тільки механізм злочинів, а й механізм виникнення інформації про них. Таким чином, реалізація оперативно – розшукової інформації передбачає певний результат її використання[2, с.61].

Проблема використання оперативно – розшукової інформації в боротьбі зі злочинністю має і соціально – психологічний аспект. Особливо важливо враховувати ці питання в роботі з інформацією негласними працівниками. Це стосується визнання значущості використання даної інформації, необхідності підготовки оперативних працівників до такого використання, розуміння складності роботи з переведення інформації в регулюючий чинник. Розв’язання цих та інших соціально – психологічних питань пов’язано з розвитком інформаційних потреб, виробленням правильного ціннісно – орієнтаційного ставлення до оперативно – розшукової інформації, формування стійких мотивів у структурі інформаційної діяльності.

Аналіз практичної діяльності слідчих органів та оперативних підрозділів і слідчих органів внутрішніх справ та наукових точок зору дозволяє зробити висновок, що на початковому етапі необхідними умовами ефективної реалізації оперативно – розшукової інформації є: інформаційне забезпечення; правове забезпечення; кадрове забезпечення; організаційне забезпечення; ресурсне забезпечення.

Узагальнюючи аналіз сучасної практики управління оперативно – розшукової діяльності, можна виділити такі її елементи:

- оцінка оперативно – розшукової інформації на основі її аналізу і прийняття оперативно – тактичних рішень процесуальної, оперативної або профілактичної реалізації;

- безперервний аналіз інформації про зміни в оперативній обстановці шляхом вивчення інформації, яка надходить за певний період часу та за результатами оперативно – розшукової роботи;

- комплексний аналіз поточної оперативної і кримінологічної інформації та її використання з метою побудови короткострокових оперативних прогнозів, уточнення раніше прийнятих оперативно – тактичних рішень, пов’язаних з розстановкою і використанням сил та засобів , а також у разі різких змін обстановки;

- прийняття принципово нових рішень та забезпечення їх реалізації на практиці;

- постійне керівництво оперативним складом та надання йому практичної допомоги в роботі з негласним підрозділом, у справах оперативного обліку і забезпечення реалізації отриманої від агентури оперативної інформації на стадії порушення кримінальної справи;

- забезпечення безпеки джерел оперативної інформації та впровадження їх у процес в якості доказів тощо.

На підготовчій стадії реалізації оперативно – розшукової інформації за допомогою оперативно – розшукових сил, засобів і методів рішення, що приймаються, можуть передбачатися наступні напрями: встановлення осіб і об’єктів, відносно яких здійснюються тактичні дії; проведення попередніх оглядів, перевірка осіб, що становлять оперативний інтерес, по обліках і картотеках; визначення складу слідчо – оперативної групи і проведення інструктажу учасників, які залучаються для реалізації; підготовка документів і засобів суб’єктів, які використовують можливості спеціальних засобів і методів; визначення шляхів шифрування джерел і способів отримання оперативно – розшукових даних і можливості їх використання в ході розслідування кримінальної справи; вибір і приведення в готовність оперативно – технічних засобів; визначення способів захисту і безпеки як суб’єктів оперативно – розшукових дій, так і інших громадян; розробка варіантів дій учасників при зміні оперативно – розшукової ситуації, форм екстреного зв’язку. Отже, на основі оперативно – розшукової інформації слід запрограмувати проведення необхідних оперативно – розшукових і слідчих дій, послідовність і зміст яких диктується оперативною обстановкою, ситуацією, метою впливу на неї, наявністю сил для зміни ситуації в потрібному напрямі.

З урахуванням вимог законів, проведеного аналізу оперативних – розшукових справ та опитування слідчих та оперативних працівників, дані, отримані при перевірці первинних відомостей, можуть бути використані для прийняття наступних рішень:

- про порушення кримінальної справи органом дізнання у відповідності зі ст.94 КПК України, за умови, якщо обставини, що складаються, не терплять зволікання;

- про передачу матеріалів слідчому для вирішення питання про порушення кримінальної справи;

- про відмову в порушенні кримінальної справи;

- про попередження або припинення злочину;

- про заведення оперативно – розшукової справи;

- про передачу матеріалів по територіальності або відомчого підпорядкування;

- про постановку особи, що може стати на шлях вчинення злочинів, на профілактичний облік;

- про припинення перевірки.

Не претендуючи на аналіз всіх аспектів співвідношення кримінально – процесуального доказування і оперативно – розшукової діяльності, можна виділити наступні моменти. Використання результатів оперативно – розшукової діяльності, як в стадії порушення кримінальної справи, так і в процесі досудового слідства є важливою умовою, що сприяє встановленню необхідних для справи доказів, їх перевірці і правильній оцінці. Оперативно – розшукова інформація і відомості, отримані внаслідок слідчих дій, не тільки доповнюють один одного, але і взаємно сприяють розкриттю злочину. Тому слідчий повинен розглядати зібрану оперативно – розшукову інформацію в сукупності з доказами і враховувати, що така інформація може використовуватися для відшукання інших доказів з метою викриття злочинця. Ця обставина і визначає місце оперативно – розшукової інформації в системі судового доказу, додає їй реального значення і права на самостійне існування в теорії криміналістики, оперативно – розшукової діяльності і кримінального процесу.

Використана література:

1. Кримінально – процесуальний кодекс України.- Харків, 2006.- 246с.

2. Овчинский С.С. Оперативно – розыскная информация / Под ред. А.С. Овчинского и В.С. Овчинского. – М.:ИНФА-М, 2000. – 367 с.

3. «Про оперативно – розшукову діяльність» Закон України // ВВР. – 1992. – № 22. – Ст. 303; 1993. – № 11. – Ст. 83; 1994. – № 11. – Ст. 52.