Психологія та соціологія/10. Психологія праці
Кіяниця
С.Ю.
Чинники, прояви та способи подолання кризи
професійного вибору особистості
Криза
професійного вибору є одним із різновидів криз професійного становлення
особистості, яка, як правило, виникає під час навчання в професійному
навчальному закладі. Вона найбільш виразно виявляється у перший та останній
роки професійного навчання [3]. Оскільки від успішного подолання такої кризи
значною мірою залежить успішність подальшого професійного становлення фахівця,
вирішення даної проблеми потребує належного теоретико-методологічного
обґрунтування та практичного забезпечення.
На
основі узагальнення літератури за проблемою можна стверджувати, що криза
професійного вибору має зумовлюватись певними чинниками, характеризуватися певними проявами, тягнути за собою певні наслідки (здебільшого, негативні) та долатися певними способами.
Е.Ф.
Зєєр [3], М.С. та О.Ю. Пряжникови [4]
та зійшлися у виділенні трьох основних чинників кризи професійного вибору:
1. Невдоволеність професійною освітою і професійною підготовкою.
2. Перебудова провідної діяльності (випробування студента “свободою” у
порівнянні зі шкільними обмеженнями).
3. Зміна соціально-економічних умов життя. Так, у студентів грошей
“об'єктивно” більше, ніж у старшокласників. Але “суб'єктивно” їх постійно не
вистачає, оскільки різко зростають потреби і більш виразним (менш “маскованим”
у порівнянні із школою) стає соціально-майновий розрив між однокурсниками. Це
ще більше змушує багатьох не стільки вчитися, скільки “підробляти”.
На нашу
думку, вищенаведені чинники кризи професійного вибору можна було б ще
доповнити. Так, наприклад, чинником такої кризи також може бути несамостійність
зробленого професійного вибору (відомо, що нерідко випускник обирає навчальний
заклад не за власним бажанням, а за бажанням батьків). Також чинником кризи
може стати й усвідомлення студентом неповної відповідності власних якостей тим
якостям, які необхідні для успіху у певній професійній діяльності.
Л.А.
Демінська слушно зазначає, що протиріччя між потребою особистості в духовному
розвитку і становищем процесу формування в сучасному ВНЗ, окрім того,
загострюється системною духовною кризою (яка для більшості виявляється у
відсутності відчуття сенсу життя, що доводиться вести) [2]. На основі
результатів досліджень І.Я. Середницької [5] також можна зробити висновок, що
переживання кризи професійного вибору також може зумовлюватись та посилюватись
переживанням дуже поширеної у студентському віці кризи ідентичності.
Щодо
проявів та негативних наслідків кризи професійного вибору, то у доступній
науковій літературі, на жаль, майже не вдалося знайти безпосередніх результатів
досліджень з цього приводу. Спробуємо гіпотетично, спираючись на непрямі дані,
їх обґрунтувати.
Так,
очевидно, що такий чинник кризи як невдоволеність професійною освітою і
професійною підготовкою також може бути й її проявом. Така невдоволеність може
висловлюватися студентом своїм друзям, батькам, однокурсникам, викладачам та
адміністрації навчального закладу. Також очевидними проявами кризи можуть бути
припинення навчання, різке погіршення навчальної успішності, пропуски занять
без поважних причин, порушення дисципліни. У студента в період кризи
професійного вибору вірогідно можуть спостерігатися погіршення настрою,
дратівливість, депресивні прояви.
Тепер
щодо негативних наслідків кризи професійного вибору. Частково до таких
наслідків можна віднести те, що було вище віднесено до проявів: припинення
навчання, погіршення навчальної успішності, пропуски занять тощо. Але, на нашу
думку, оцінювати негативність наслідків даної кризу можна тільки в контексті
конструктивності (коли її переживання суттєво негативно не вплинуло на успішність
подальшого професійного становлення людини) чи деструктивного (коли такий
негативний вплив відбувся) її подолання.
Щодо
способів подолання кризи професійного вибору, то М.С. та О.Ю. Пряжниковими
запропоновані три такі способи:
1. Зміна мотивів навчальної діяльності. Це, по-перше, має полягати у більшій
орієнтації на майбутню практику. По-друге, засвоєння великого обсягу знань у
ВНЗ відбувається набагато легше тоді, коли в студента мається якась ідея,
цікава для нього проблема, мета... Навколо таких ідей і цілей знання як би
“кристалізуються”, але без ідеї знання швидко перетворюються в “купу” знань, що
навряд чи сприяє розвитку навчально-професійної мотивації.
2. Корекція вибору професії, спеціальності, факультету... З цієї причини
краще, якщо студент протягом перших 2-3 років навчання має можливість краще
зорієнтуватися і вже після обрати спеціалізацію чи кафедру.
3. Вдалий вибір наукового керівника, теми курсової, диплома і т.ін. [4] .
До
вищенаведених способів з повним правом можна було б додати ті загальні засоби
подолання криз на різних етапах професійного становлення, запропоновані Е.Ф.
Зєєром [3]. Даний автор підкреслює, що за рідким виключенням криза професійного
вибору долається через зміну навчальної мотивації на соціально-професійну. Саме
професійна спрямованість навчальних дисциплін, яка посилюється з року в рік,
знижує незадоволеність.
Також не
можна не погодитись із Л.А. Демінською, яка наполягає на необхідності переакцентування цілей освіти
на розвиток духовності особистості студента, яка має стати ціннісною основою
навчального процесу ВНЗ. Адже, досягнутий студентами рівень духовності
імпліцитно присутній в організації занять, культурі читання спеціальної
літератури, оцінці значимості знань, що здобуваються, мотивації навчальної
діяльності. Моральна, політична, естетична культура визначає ціннісні
орієнтації студентів на ті чи інші сфери докладання здібностей, рівень
домагань. Вона допомагає зосередити сили на найбільш прийнятному для
майбутнього фахівця полі діяльності, знайти своє місце в житті [2].
Л.В.
Власенко зазначає, що важливою умовою подолання кризи під час навчання
студентів у ВНЗ, умовою їх успішної професійної соціалізації є: 1) високий
розвиток особистісної та предметної (фахової) рефлексії; 2) розвиток
комунікативної компетентності, який й визначає конструктивний або деструктивний
вплив рефлексії на перебіг професійної соціалізації [1].
Отже,
узагальнені вище чинники, прояви, наслідки та способи подолання кризи
професійного вибору особистості надають можливість визначити основні напрямки
практичного забезпечення (діагностичного та корекційного), спрямованого на
первинну та вторинну профілактику негативних наслідків даної кризи, що й
становить перспективу наших подальших досліджень.
Література:
1.
Власенко Л.В. Соціально-психологічна
компетентність як провідний чинник становлення професіонала у ВНЗ // Проблеми
загальної та педагогічної психології: Зб. наук. праць Ін-ту психології ім.
Г.С. Костюка АПН України. - К.: “Гнозіс”, 2004. - Т. VI. - Випуск 2. – С.
48 - 52.
2.
Деминская Л.А. Система образования и духовный кризис
молодежи // Педагогіка, психологія та мед.-біол. пробл. фіз. виховання і
спорту. – 2004. – № 18. – С. 254 - 259.
3.
Зеер Э.Ф. Психология
профессионального развития: Учебн. пособие. – 2-е изд. – М.: Издательский центр
«Академия», 2007. - 240 с.
4.
Пряжников Н.С., Пряжникова Е.Ю.
Психология труда и человеческого достоинства. - 3-е изд. – М.: Академия, 2005.
- 480 с.
5. Середницька І.Я. Психологічний аналіз кризи ідентичності
у студентської молоді: Автореф. дис... канд. психол. наук: 19.00.01 /
Південноукраїнський держ. педагогічний ун-т ім. К.Д.Ушинського. – О., 2005. –
17 с.