Экономические науки/ 10. Экономика предприятия

Бордюг О.В.

Донецький національний університет економіки і торгівлі імені Михайла Туган-Барановського, Україна

Проблеми та шляхи обґрунтування методів оцінки соціальної ефективності діяльності підприємств

В умовах ринкової конкуренції ефективність діяльності є вирішальною передумовою не тільки розвитку, але і виживання підприємства. Економічна та соціальна ефективність роботи промислових підприємств тісно пов'язані. Без збалансованого розвитку підприємства, високих і стійких темпів зростання продуктивності праці неможливе досягнення соціальних цілей. Однак, якщо для оцінки економічної ефективності існує ряд загальноприйнятих показників та методик, алгоритм оцінки соціальної ефективності діяльності підприємства є ще недостатньо методично обґрунтованим.

Мета дослідження – оцінка існуючих методик оцінки соціальної ефективності з метою підвищення результативності управління нею на підприємстві.

Соціальні процеси та явища, що протікають на промисловому підприємстві, зачіпають широке коло аспектів його діяльності та багато в чому визначають ефективність роботи. Тому, кажучи про варіацію рівня ефективності, що складається під впливом соціально-виробничих чинників, слід розглядати соціально-економічну ефективність як відображення ступеня досягнення соціальних параметрів підприємства. Соціальна ефективність - відповідність результатів господарської діяльності основним соціальним потребам і цілям суспільства, інтересам окремої людини [1].

Перш за все необхідно зазначити, що неухильне зростання соціальної ефективності є кінцевою метою сукупної виробничо-господарської і комерційної діяльності підприємств. З огляду на це економічна ефективність відносно соціальної слід вважати проміжною. Саме рівень економічної результативності функціонування підприємств слугує матеріальною і фінансовою базою розв'язання будь-яких соціальних проблем. З урахуванням цієї можливої обставини треба оцінювати соціальну ефективність. Проте об'єктивна оцінка соціальної ефективності зараз наражується на істотні труднощі, пов'язані з відсутністю науково-обґрунтованої і загально визнаної методики визначення її рівня. Вочевидь, таке явище зумовлене не лише браком уваги відповідних галузей науки до розв’язання цієї актуальної проблеми, але й складністю самих соціальних процесів. Тому за цих умов можна спиратися на дещо інтуїтивне і імперичне уявлення про підходи до оцінки соціальної ефективності.

По-перше, треба виходити з того, що соціальна ефективність повинна визначатись на двох рівнях: локальному (на підприємстві щодо ступеня задоволення певної сукупності соціальних потреб своїх робітників) та загальнодержавному (ступінь соціального захисту людей і рівня забезпечення соціальних потреб різних верств населення з боку місцевих органів та держави в цілому).

По-друге, дуже важливим є визначення абсолютних масштабів і відносного рівня задоволення різноманітних соціальних потреб працівників за рахунок власних матеріальних і фінансових коштів, нагромаджених ним внаслідок виробничо-господарської і комерційної діяльності, застосування нових форм господарювання.

Для оцінки соціальної ефективності різні моделі використовують американські та європейські вчені.

В американській моделі переважає ухил до філантропії, тобто, компанія ділиться частиною прибутку, інвестуючи її в суспільно корисні ініціативи. І чим менше можливість прослідити зв'язок між соціально-відповідальними «вкладеннями» компанії та досягненням її бізнес-цілей, тим краще. З погляду інвестора, участь компанії в добродійній діяльності характеризує її як соціально стійку і, за інших рівних обставин, привабливішу для інвестицій.

Згідно європейської моделі, соціально відповідальна діяльність підприємства повинна бути пов'язана з досягненням її бізнес-цілей і є частиною стратегії створення додаткової вартості компанії. Всі ініціативи, що фінансуються підприємством, мають безпосереднє відношення до генерації прибутку та реалізації продукції. Об'єктами інвестицій в рамках цієї моделі є розвиток персоналу компанії, внесок в розвиток муніципальних структур, природоохоронна діяльність, розвиток науки, освіти та технологій, приведення діяльності компанії у відповідність до світових галузевих стандартів [2].

З огляду на все вищезазначене, можна запропонувати таку систему показників оцінки соціальної ефективності діяльності підприємства:

- відповідність цілей діяльності підприємства задачам соціально-економічного розвитку країни;

- участь у виконанні державного замовлення, виконанні соціальних задач (обсяг держзамовлення в загальному обсязі послуг);

- включення підприємства в перелік організацій, що відповідають стратегічним цілям соціально-економічного розвитку регіону на перспективу 2-5 років;

- збереження (збільшення) кількості робочих місць на підприємстві в порівнянні з поточним роком;

- середній рівень заробітної платні на підприємстві;

- співвідношення середньої заробітної платні із затвердженим в країні прожитковим мінімумом;

- наявність середньострокових інвестиційних проектів розвитку підприємства, що мають відповідний соціальний ефект (екологічний).

Література:

1. Мочерний С. В. Економічна теорія : навч. посіб. / С. В. Мочерний. —  4-те вид., стереотип. — К. : ВЦ «Академія», 2009. — 640 с.

2. Посібник із КСВ. Базова інформація з корпоративної соціальної відповідальності /Кол. автор.: Лазоренко О., Колишко Р., та ін. – К.: Видавництво «Енергія», 2008 – 96 с.