Економічні науки/12.економіка сільського господарства

Шамота Ю.Ю.

Полтавська державна аграрна академія, Україна

ПОДОЛАННЯ КРИЗОВОГО СТАНУ СОЦІАЛЬНОЇ СФЕРИ – НЕОБХІДНА УМОВА ВІДРОДЖЕННЯ УКРАЇНСЬКОГО СЕЛА

Протягом останніх років наростають негативні процеси в соціальній сфері українського села.

Простежується непослідовність, несистемність і суперечливість аграрних реформ, різке скорочення бюджетного фінансування. Так, станом на середину 2010 року воно не перевищувало 5 млрд. грн., тоді як у 1990 р. становило 5, 5 млрд. радянських крб. (що еквівалентно нинішнім 43 млрд грн.)[1].

Відбувається згортання сільськогосподарського виробництва, зниження обсягів інвестицій. Про цьому, за роки фінансово-економічної кризи, зазначають дослідники В.І.Куценко та І.С.Чорнодід зниження обсягів інвестицій у сільське господарство стало більш відчутним ніж у цілому по економіці [2, с. 70].

Непродумана політика щодо імпорту сільськогосподарської продукції призводить до великих обсягів дешевого імпорту м’ясної та овочево-ягідної продукції, що загрожує цим важливим вітчизняним галузям. [ 3, с.26].

Вкрай незадовільним є стан житлово-побутової сфери. На кінець 2010 р. 97,3% сіл не мали не лише будинків побуту, а й комплексних приймальних пунктів. У майже 93% сільських поселень були відсутні лазні. [2, с. 71].

Через відсутність об’єктів соціальної інфраструктури в селах переважна частина сільських жителів змушена одержувати соціальні послуги за межами місця постійного проживання. [4].

Надзвичайно болючою проблемою є низька якість медичних послуг та незабезпеченість закладів охорони здоров’я висококваліфікованими спеціалістами, обладнанням та автотранспортом. Так, лікарняні заклади наявні лише у 2% сільських поселень.

Наслідками цього є: суттєве зменшення кількості робочих місць у сільській місцевості, зростання безробіття; значні економічні збитки для держави, пов’язані із недоодержанням валового внутрішнього продукту в аграрному секторі економіки а також із виплатами допомоги по безробіттю з державного бюджету; збільшення споживання алкогольних напоїв, тютюнопаління серед сільської молоді, поширення наркоманії та проституції. зростання рівня злочинності, крадіжок, розбійних нападів; демографічна криза, зниження рівня народжуваності; процес старіння українського села. Такий стан речей унеможливив задоволення потреб сільського населення в соціально-культурних і побутових послугах і, як наслідок, зробив украй проблематичним створення належних умов життя на селі. У зв’язку з цим, для забезпечення подальшого функціонування і розвитку соціальної інфраструктури села виникла потреба в її реформуванні.

Для покращення соціальної сфери села необхідно запровадити комплекс заходів як на загальнодержавному так і місцевому рівні. Вважаємо, що на державному рівні потрібно: децентралізувати управлінські функції держави, передати частину повноважень від центральних органів влади – місцевим; гарантувати реальне самоуправління на рівні територіальних громад та їх фінансове забезпечення шляхом суттєвого збільшення місцевих бюджетів; розробити відповідну нормативно-правову базу щодо єдиних стандартів і нормативів соціального обслуговування; гарантувати участь держави у соціальній розбудові села; зменшити податкове навантаження підприємницьким структурам, що здійснюють соціальну розбудову села; забезпечити належні умови та оплату праці в аграрних підприємствах для ефективного використання трудового потенціалу села та залучення молоді до аграрної сфери; опрацювати Комплексну програму соціального розвитку сільських територій відповідно до ринкових механізмів формування і функціонування соціально-культурного комплексу на селі. На рівні органів місцевого самоврядування: забезпечити належне функціонування об’єктів соціальної інфраструктури, зберігши мережу та функціональне призначення, не зниживши, при цьому, рівня якості надання послуг населенню; здійснювати неухильне виконання затверджених програм соціально-економічного та культурного розвитку територій; збалансувати економічний та соціальний розвиток кожного сільського населеного пункту враховуючи демографічний стан, історичні особливості, національні традиції і звичаї; відновити закриті та створити нові фельшерсько-акушерські пункти, дошкільні дитячі заклади, школи, будинки для літніх людей та інвалідів; стимулювати приїзд молодих спеціалістів (лікарів, вчителів, працівників культури) для роботи в сільській місцевості шляхом забезпечення житлом, вирішити проблеми транспортного й комунального обслуговування сільського населення;

Література:

1. Проект Розпорядження Кабінету Міністрів України «Про концепцію загальнодержавної цільової програми сталого розвитку сільських територій на період до 2020 р.»

2. Куценко В.І. Соціальна сфера села- важливий чинник розбудови людиноорієнтованої економіки / В.І.Куценко, І.С.Чорнодід [Електронний ресурс]: Економіка. Проблеми економічного становлення. Вісник 2’2011. – Режим доступу : http://www.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/vapsv/2011_2/St_12.pdf

3. Кириленко І.Г. Проблеми українського села та їх вирішення у контексті аграрних трансформацій / І. Г. Кириленко, О.І.Павлов // Економіка АПК. – 2010. №7. – С.24-31.

4. Соціально-культурна сфера села. Розвиток соціальної інфраструктури [Електронний ресурс]: Аграрний сектор України.- Режим доступу : http://agroua.net/economics/documents/category-3/doc-5/