Лиман Д. Ю., Ільчук В. І.

Науковий керівник: Ворошан А. Д.

Проблеми раціоналізації використання трудового потенціалу у Чернівецькій області

Буковинський державний фінансово-економічний університет

Для України на сучасному етапі розвитку характерним є погіршення соціальних, в тому числі демографічних параметрів трудового потенціалу, активізація процесів трудової еміграції, зниження реального освітнього і професійно-кваліфікаційного рівня трудових ресурсів. Це пов’язано з такими факторами, як пригнічене соціально-економічне становище в країні, безамбіційний менталітет, відсутність стимулів для сприяння покращення умов праці і, відповідно, її якості та продуктивності. В цих умовах постановка та вирішення проблеми підвищення ефективності використання трудового потенціалу потребує глибокого дослідження з урахуванням всіх чинників і методів управління.

Як на державному, так і на регіональному рівнях соціально-економічні аспекти підвищення ефективності використання трудового потенціалу потребують комплексного дослідження. Особливо це актуально для Чернівецької області, де регіональні особливості використання трудового потенціалу проявляються через призму складної взаємодії соціально-демографічних, соціально-економічних, етнічних, природних, історичних та інших умов.

Аналіз наявності та якісного складу трудових ресурсів кожної території, врахування рівня зайнятості й мобільності працездатного населення є необхідною умовою обґрунтування напрямів розвитку концентрації і спеціалізації виробництва, нового будівництва, створення нових робочих місць на функціонуючих суб'єктах господарювання, розвитку малого та середнього підприємництва, самозайнятості тощо.

Основними факторами, що зумовлюють зміни трудового потенціалу, є природний приріст населення, зміцнення фізичного стану і здоров’я, підвищення інтелектуально-культурного рівня населення. Перелічені фактори, які впливають на стан трудового потенціалу, можуть бути об’єктивними та суб’єктивними. Найважливішим з об’єктивних чинників є демографічна ситуація, вона впливає і на кількісні, і на якісні характеристики трудового потенціалу.

Західний регіон завжди мав надлишок трудових ресурсів і характеризувався підвищеним рівнем відтворення населення. У Чернівецькій області за підсумками 2011 року проживало 904,3 тис. осіб, з них 381,1 тис осіб – міське населення, 523,2 тис. осіб – сільське. У 2012 році чисельність населення в області зросла, станом на 1 лютого вона склала 905,1 тис. осіб, з них 383,1 тис. осіб – міське населення, 521,9 тис. осіб – сільське.

Ринок праці Чернівецької області значною мірою потерпає від територіальної розбалансованості попиту та пропозиції робочої сили. Близько 75% безробітних належать до мешканців сільської місцевості, а більшість вакансій - це робочі місця в обласному центрі.

Окрім демографічної складової, до основних компонентів трудового потенціалу населення регіону належить його здоров’я та освітньо-професійний рівень. Останніми роками, як рівень загальної смертності, так і динаміка смертності працездатного населення області мають сталу тенденцію до зниження. Відтак середня тривалість життя у Чернівецькій області наразі склала 75 років для жінок і 67,5 - у чоловіків. Ці показники - одні з кращих в Україні. В області стабілізувалися показники інвалідності і Буковина займає 10 місце в Україні, хоча у Вижницькому, Заставнівському та Хотинському районах ситуація гірша.

Найчастіше буковинці стають інвалідами з причини захворювань системи крові, з причини новоутворень, травм та захворювань кісткової системи. [5].

Результати багатьох санітарно-епідеміологічних обстежень підтверджують той факт, що поширення соматичних та психічних захворювань, а також відхилень від норм соціальної поведінки відбиває соціальну кризу нашого суспільства. Психічні розлади, алкоголізм, зловживання іншими «соціальними токсинами» та лікарськими засобами, розлад сімейного життя, бездоглядність дітей процвітають там, де послаблені соціальні зв’язки, стосунки мають безособовий характер. Там, де господарча і особливо виробнича діяльність у занепаді, відчуваються негативні наслідки для здоров’я і добробуту населення, збільшуються випадки психічних розладів, зростає злочинність.

В умовах скорочення виробництва в регіоні, розширення обсягів прихованого безробіття, низького життєвого рівня багатьох жителів Буковини набула широкого розповсюдження сезонна трудова міграція за кордон.

Опосередковано цей вид міграції враховується у коефіцієнті народжуваності – адже трудовими мігрантами є велика частина осіб репродуктивного віку (80% осіб, що виїжджають з регіону, мають вік від 20 до 45 років). Сезонна трудова міграція дає можливість жителям отримати певне матеріальне забезпечення їх сімей, проте вона має низку негативних сторін:

- руйнуються тисячі сімей через відсутність чоловіка чи дружини;

- при тривалій відсутності одного з батьків в сім’ях діти не отримують належного виховання;

- руйнуються професійні і кваліфікаційні якості трудового потенціалу (кожен другий український заробітчанин за кордоном виконує малокваліфіковану роботу – найпоширенішими є праця у сільському господарстві, на будівництві та догляд за пристарілими чи дітьми);

- маятникові мігранти, які працюють за кордоном, не сплачують податки за місцем проживання, зменшуючи фінансову базу розвитку території та соціального забезпечення (відрахувань у відповідні фонди);

- реалізація трудового потенціалу мігрантів здійснюється в невизначеному правовому полі, при відсутності міждержавних угод, які згідно з чинним законодавством повинні захищати інтереси тимчасово працюючих за кордоном. Наслідком цього є рівень оплати українських мігрантів, нижчий від місцевих працівників у 5 і більше разів, у кілька разів від оплати представників інших країн, які захищені відповідними міждержавними угодами;

- у результаті виїзду за кордон 80% молоді, зростає навантаження непрацюючих на одного працюючого, що в певній мірі спричиняє зменшення обсягів виробництва, надходжень до бюджету і як наслідок, невиплату пенсій тощо.

Особливістю буковинського ринку праці є стрімкий потік емігрантів до країн Західної Європи, особливо - до Франції, Португалії, Італії. Більше ста тисяч буковинців проживає та працює за межами України.

Поки що міграція є альтернативним шляхом пошуку населенням кращих соціально-економічних умов. Зменшення її потоків може бути досягнуте за умови створення умов для працевлаштування і надання населенню шансів отримання належної освіти, достойної роботи і заробітків [4].

Останні прогнози засвідчили, що найближчим часом в краї буде створено 29 тисяч нових робочих місць. Серед майбутніх 29 тисяч вакансій: 63% - це робітничі професії, 12% - посади для службовців, 25% - робочі місця, що не потребують спеціальної кваліфікації.

Характерним явищем є брак робітничих професій і надлишок економістів, бухгалтерів, юристів тощо. Що ж до робітничих професій, то підприємствам області постійно потрібні на роботу слюсарі-ремонтники, сантехніки, представники будівельних професій, газоелектрозаврювальники, водії тощо. У Чернівцях найбільшим попитом користуються бухгалтери, верстатники, електромонтери, контролери енергонагляду, провідники вагонів та швачки.

Найважче знайти роботу у сільськогосподарських районах, таких як Заставнянський, Кельменецький, Новоселицький, Герцаївський та у гірському – Путильський. Причини цього явища криються у тому, що сільське господарство потребує дуже значних фінансових дотацій або наявності міцних інвесторів для переобладнання та реорганізації цієї галузі.

Рівень безробіття у Чернівецькій області розподілений нерівномірно. Найнижчий рівень – в обласному центрі, а найвищий – у гірських районах та орієнтованих на виробництво сільськогосподарської продукції. В лютому 2012 року рівень безробіття виріс, порівняно з 2011 роком, на 0,2 % - до 2% [6].

За даними Державного комітету статистики, на 1 березня 2012 р. в Державній службі зайнятості по країні в цілому було зареєстровано 546,6 тис. безробітних (520,9 тис. у січні), з них 414,2 тис. (398,4 в січні) тис. отримують допомогу з безробіття.

Зокрема, впродовж січня-лютого 2012 року соціальними послугами державної служби зайнятості у Чернівецькій області скористалося 13941 незайнята особа, що на 261 особу менше проти січня-лютого 2011 року та на 390 осіб більше в порівнянні із аналогічним періодом 2010 року. З початку року службою зайнятості зареєстровано 3088 незайнятих осіб, які звернулися за сприянням у працевлаштуванні, що на 9,7% або на 330 осіб менше в порівнянні із відповідним періодом 2011 року та майже на рівні січня-лютого 2010 року.

Нажаль, така ситуація має місце не через зменшення рівня безробіття, а, значною мірою, через недовіру населення до державної служби зайнятості. Низька ефективність діяльності даної служби обумовлена невідповідністю попиту та пропозиції на відповідні професії, а також розбіжністю у бажаних рівнях оплати праці між роботодавцями та працівниками.

Служба зайнятості спрямовує свої зусилля на організацію профорієнтаційної роботи, професійну підготовку, перепідготовку та підвищення кваліфікації, сприяння розвитку підприємницької діяльності, надання дотацій, організацію громадських робіт тощо.

Центр зайнятості має реальну змогу залучати безробітних до роботи. Важливим напрямом запобігання безробіттю серед молоді є реалізація спеціалізованих програм, які забезпечують розширення зайнятості молоді шляхом створення для неї додаткових робочих місць без великих матеріальних витрат, зокрема шляхом організації сезонної і тимчасової участі в проведенні сільськогосподарських робіт, обслуговуванні і ремонті сільськогосподарської техніки, транспортуванні і реалізації урожаю, через надання допомоги інвалідам, людям похилого віку, дитячим будинкам та ін.

Враховуючи реалії нашої економіки, одним з основних напрямів боротьби з безробіттям мають стати заходи щодо підвищення продуктивності праці. Це, по-перше, знизить собівартість і ціни товарів та послуг, зробивши їх доступними для громадян і конкурентоспроможними на зовнішньому ринку; по-друге, дасть можливість підвищити заробітну плату, пенсії, стипендії.

Одним з можливих шляхів підвищення ефективності використання трудового потенціалу регіону є збалансоване функціонування його господарського комплексу з урахуванням специфіки соціально-демографічного, економічного, природно-ресурсного, науково-технічного, виробничого та екологічного потенціалів.

Зарубіжний досвід регулювання систем оплати праці та соціального партнерства доцільно враховувати в українській практиці для пошуку точок досягнення рівноваги в сфері зайнятості, підвищення ефективності виробництва і використання трудового потенціалу, переходу до гнучкої системи організації заробітної плати. Сьогодні в більшості економічно розвинутих країн створені передумови для досягнення рівноважного рівня заробітної плати за рахунок впровадження гнучкої системи заробітної плати, яка передбачає її зміну в залежності від динаміки економічних показників, продуктивності праці, інфляції тощо.

Отже, основні концептуальні положення зарубіжних систем заробітної плати доцільно адаптувати до українських умов при створенні механізму стимулювання продуктивності праці, підприємницької та ділової активності.

Зменшення рівня безробіття може бути досягнуто також за рахунок поетапної реалізації наступних принципів:

- прогнозування процесу вивільнення робочої сили;

- взаємоузгодження процесу вивільнення кадрів з формуванням і розвитком постійно діючої системи перекваліфікації та перенавчання кадрів;

- економічна відповідальність працедавця за вивільнення і перекваліфікацію кадрів;

- створення умов для вільного вибору працівниками шляхів і напрямів реалізації власного трудового потенціалу, розвитку різноманітних форм самозайнятості та індивідуального підприємництва;

- здійснення контролю за процесом вивільнення в рамках соціального партнерства.

Таким чином, пріоритетними напрямками збалансування регіонального ринку праці є розширення можливостей отримання населенням офіційних основних і додаткових доходів, підвищення конкурентоспроможності робочої сили, впровадження механізмів звільнення і перерозподілу зайнятих, піднесення вітчизняного виробництва.

Важливу роль слід відвести створенню інформаційно-аналітичної бази, яка б служила основою моніторингу трудового потенціалу, містила дані про кількісні та якісні параметри трудового потенціалу в розрізі населених пунктів, адміністративних районів, галузей, підприємств.

Інформація щодо розвитку трудового потенціалу повинна бути представлена в розрізі наступних модулів: демографічна структура, статево-вікова характеристика, стан здоров'я, освітньо-професійна структура, конкурентна здатність робочої сили, професійно-кваліфікаційний рівень, мобільність трудового потенціалу, рівень споживання, мотивація праці, зайнятість, ринок праці, соціальний захист. Створення такої інформаційно-аналітичної бази можливе в результаті спільної, цілеспрямованої та узгодженої діяльності відповідних структур державної влади, органів місцевого самоврядування, профспілок, науковців.

Список використаних джерел:

1. Головне управління статистики в Чернівецькій області [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.cv.ukrstat.gov.ua.

2. Діяльність Державної служби зайнятості України [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.dcz.gov.ua/control/portalmap.

3. РБК Україна [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.rbc.ua/ukr/top/show/uroven-bezrabotitsy-v-ukraine-v-fevrale-vyros-do-2--16032012113000.

4. Матвіїшин Є. Г. Прогнозна модель розвитку трудового потенціалу регіону (на прикладі Чернівецької області). Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/DeVr/2009_4/fail/Matv_i.pdf

5. Ліщинська А. Середня тривалість життя в області одна з найвищих в Україні [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://vidido.ua/index.php/pogliad/article/bukovinki_zhivut_do_75_rokiv/.

6. Головне управління статистики у Чернівецькій області [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.cv.ukrstat.gov.ua/.