Экономические науки/1. Банки и банковская система

Коваль І. Ю.

Харківський національний економічний університет

Формування комплексного показника оцінки рівня кредитних ризиків банку з використанням методу таксономічного аналізу

Одним з найважливіших інструментів оптимізації кредитних ризиків є проведення якісного та глибокого їх аналізу, спрямованого на виявлення основних тенденцій у формуванні кредитного портфелю та формування подальших рекомендацій щодо покращення його структури.

Аналіз кредитного портфелю банку можна проводити із урахуванням великої кількості показників як абсолютних, так і відносних. Однак, слід зазначити, що проведення аналізу за вказаними напрямками не дозволяє комплексно оцінити рівень ризиковості діяльності комерційного банку. У даному зв’язку, на наш погляд, в якості інструмента аналізу доцільно використовувати метод таксономічного аналізу, сутність якого полягає у дослідженні об’єктів, які характеризуються великою кількістю ознак. Його використання допомагає вирішити проблеми упорядкування та узагальнення багатомірного статистичного матеріалу у єдину кількісну характеристику. У даному зв’язку використання таксономічного методу для побудови інтегрального показника оцінки рівня ризику кредитного портфелю банку надасть можливість узагальнити абсолютні та відносні показники та отримати однозначно інтерпретовану їх оцінку.

Побудова таксономічного показника рівня розвитку відбувається за допомогою наступних етапів:

1 етап - побудова матриці спостережень на основі динаміки значень показників, що характеризують стан кредитного портфеля банку.

Відзначимо, що формування інтегрального показника ефективності управління кредитним портфелем пропонується проводити у розрізі наступних показників: доля стандартних операцій у кредитному портфелі; коефіцієнт захищеності позик; коефіцієнт покриття позик капіталом; норматив максимального розміру кредитного ризику на одного контрагента (Н7); норматив великих кредитних ризиків (Н8); норматив максимального розміру кредитів, гарантій та поручительств, наданих одному інсайдеру (Н9); норматив максимального розміру кредитів, гарантій та поручительств, наданих інсайдерам (Н10). Вибір даних показників обумовлюється тим, що у сукупності вони дають характеристику кредитного портфелю за різними напрямками його аналізу.

2 етап – формування стандартизованої матриці спостережень. Це обумовлено тим, що елементи матриці спостережень виражаються у специфічних для кожної ознаки одиницях вимірювання – абсолютні показники – у тис. грн., показники, що відносяться до нормативів ризиковості кредитного портфелю – у відсотках тощо.

3 етап – диференціація ознак матриці на стимулятори та дестимулятори.

Основою такого розподілу є характерний вплив кожного з показників на ефективність кінцевого показника, тобто в даному випадку – рівень кредитного ризику, при цьому ознаки, котрі впливають на збільшення загального рівня ризику, називають стимуляторами, а ознаки, які знижують даний рівень – дестимуляторами. У даному випадку дестимуляторами є доля стандартних операцій у кредитному портфелі,к оефіцієнт захищеності позик, коефіцієнт покриття позик капіталом. А стимуляторами - обсяг знецінених операцій, норматив максимального розміру кредитного ризику на одного контрагента (Н7); норматив великих кредитних ризиків (Н8); норматив максимального розміру кредитів, гарантій та поручительств, наданих одному інсайдеру (Н9); норматив максимального розміру кредитів, гарантій та поручительств, наданих інсайдерам (Н10).

4 етап – побудова вектора-еталона. Для цього із значень ознак матриці необхідно обрати найбільші значення стимуляторів та найменші значення дестимуляторів за весь досліджуваний період відповідно.

5 етап - визначення відстані між окремими спостереженнями та елементами вектору-еталону.

6 етап – розрахунок коефіцієнту рівня розвитку (за алгоритмом, представленим у [1].

Інтегральний показник змінюється в межах від 0 до 1, його інтерпретація наступна: він приймає високі значення при великих значеннях стимуляторів і низькі значення - при малих значеннях стимуляторів. Побудований таким чином таксономічний показник синтетично характеризує зміну значень ознак досліджуваних показників, тобто витрат підприємства. Отже, із збільшенням показника відбувається зростання кредитних ризиків у діяльності банку і навпаки. На підставі отриманих даних можемо побачити динаміку рівня кредитного ризику банку за аналізований період.

Для оцінки рівня кредитного ризику банку на основі побудованого інтегрального показника пропонується використовувати шкалу Харінгтона [1], що розбиває значення таксономічного показника на 3 діапазони, потрапляння інтегрального показника до яких характеризує якість управління кредитними ризиками відповідно як високу, середню або низьку.

Найважливіша перевага використання таксономічного методу полягає в тому, що тепер рівень кредитного ризику банку вимірюється одним синтетичним показником, який вказує напрям і масштаби змін у процесі управління кредитним портфелем банку, що описуються сукупністю вихідних ознак. Таким чином, використання методу рівня розвитку в процесі аналізу кредитного портфелю банку надасть можливість підвищити точність та якість аналізу кредитних ризиків та забезпечити формування адекватних управлінських рішень щодо їх оптимізації.

Література:

1. Плюта В. Сравнительный многомерный анализ в экономических исследованиях: Методы таксономии и факторного анализа: Пер. с пол. – М.: Статистика, 1980.- 151 с.