Ворошкова А. А., Хом’як Л. Г.

Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ, Україна

Зовнішньоекономічні зв’язки України з країнами світу

Зовнішні зв'язки держави — це співробітництво політичних органів, спрямоване на ефективне розв'язання глобальних проблем людства, розширення особистих контактів громадян, а також взаємообмін з країнами світу продуктами матеріального виробництва, енергією, послугами, інформацією на основі міжнародного поділу праці.

Зовнішні зв'язки мають розгалужену структуру. За змістом, характером, предметами обміну поділяються на політичні, економічні, наукові, культурні, інформаційні, воєнні, екологічні, релігійні, гуманітарні відносини, особисті стосунки громадян, їх можна групувати і за іншими ознаками (часовою тривалістю: тимчасові та стабільні, довготривалі; за територією: з країнами Європи, Азії, Америки тощо; за рівнем розвитку країн: з розвиненими країнами і країнами, що розвиваються тощо). При цьому кожна група зв'язків має свою ієрархічну багаторівневу структуру. Наприклад, економічні зв'язки поділяються на зовнішньоторговельні, науково-технічні, інвестиційні, кредитно-фінансові, інтуристські тощо [3].

Країни, їх національні господарства взаємодіють між собою у виробничій, економічній, політичній, військовій, культурній, гуманітарній, екологічній та інших сферах.

Для реалізації цих відносин між країнами встановлюються дипломатичні стосунки, укладаються угоди, договори, що регулюють різні напрямки співробітництва. Країни прагнуть брати участь у міжнародних глобальних організаціях (Організації Об'єднаних Націй — ООН, Міжнародному валютному фонді — МВФ, Світовій організації торгівлі — СОТ та ін.), створюють міждержавні регіональні організації — економічні (наприклад, Європейський Союз — ЄС), військово-політичні (Організація Північноатлантичного договору — НАТО) тощо.

Необхідність і важливість зовнішньоекономічної діяльності підтверджує той факт, що експорт української продукції дає можливість якщо не збільшити кількість робочих місць, то хоча б зберегти їх кількість, в умовах зниження обсягів реалізації на внутрішньому ринку.

Ефективність сучасної зовнішньоекономічної діяльності української економіки виражається у конкретних результативних економічних показниках [1].

Питома вага України у світовій економіці досить помітна, проте частка України у світовій торгівлі досить не надто висока. Форми зовнішніх економічних зв'язків України — різноманітні: зовнішня торгівля, міжнародна спеціалізація і кооперування виробництва, експорт та імпорт капіталів і робочої сили, надання та одержання послуг (виробничих, транспортно-експедиційних, страхових, консультаційних, маркетингових, експортне- чи імпортно-поссредницьких, юридичних), міжнародне спільне підприємництво, сумісне будівництво підприємств, науково-технічне співробітництво, валютні та фінансово-кредитні відносини, інтуризм, проведення на комерційній основі виставок, ярмарків, торгів, аукціонів тощо. Для цього необхідно налагоджувати зовнішньоекономічні зв’язки з різними країнами світу.

Зовнішньоторговельними партнерами України є приблизно 190 країн і територій. Майже половина всього обсягу експортно-імпортних операцій припадає на країни колишнього СРСР, насамперед Росію, яка є основним партнером у зовнішній торгівлі, а також Туркменистан, Білорусь, Молдову і Казахстан. Серед інших країн найбільше операцій здійснюється з Німеччиною, США, Туреччиною, Італією, Польщею, Словаччиною, Угорщиною.

За даними Держкомстату України металургія, сільське господарство, машинобудівна та хімічна промисловості дають понад 80 відсотків українського експорту. В останні роки обсяг експорту з України нарощується за рахунок сприятливої кон'юнктури світових ринків та постійного зростання цін у першу чергу на: чорні і кольорові метали, продовольчі товари (зерно, насіння соняшнику), хімікати, окремі види продукції машинобудування (верстати, транспортні засоби, зброя).

Основними групами товарів імпорту для України є енергоресурси, верстати та деталі, транспортні засоби, хімікати, пластмаси, гуми [4] .

В 2011 році експорт становив 82,1 млрд. долл. США. в тому числі експорт послуг — 13,6 млрд. Імпорт 88,8 млрд., в тому числі імпорт послуг — 6,24 млрд. дол. США (табл. 1).

Таблиця 1

Зовнішньоекономічна торгівля України, млн. дол. США

Рік	2005	2006	2007	2008	2009	2010	2011
Зовнішньоторговельний оборот	79 498	94628	123938	170746	99911	129378	170962
Експорт	40 422	45874	58287	78744	49301	63190	82107
Імпорт	39076	48754	65651	92002	50610	66188	88855

Україна, як держава з перехідним типом господарської системи, потребує значного фінансового забезпечення економічних реформ. З цією метою країна співпрацює з міжнародними валютними і кредитно-фінансовими організаціями - Міжнародним валютним фондом (МВФ), Світовим банком (СБ), Європейським банком реконструкції і розвитку (ЄБРР). Крім цього вона отримує позики і кредити від центральних і комерційних банків економічно розвинених країн - Німеччини, США, Італії, Франції, Японії та ін. В результаті формується державний борг України зовнішнім кредиторам, тому важливим завданням уряду є вміле його обслуговування.

У системі міжнародних кредитно-фінансових відносин дуже велике значення для країни має ввіз і вивіз капіталів. Україна виступає здебільшого імпортером капіталів, оскільки її можливості вкладати їх в економіку інших країн надзвичайно обмежені. Найбільш ефективними є прямі іноземні інвестиції в українську економіку, тобто вкладання закордонними компаніями, підприємствами, банками тощо капіталів у грошовій або товарній формі в конкретні галузі економіки, створення за їх участю високорентабельних спільних підприємств та організацій, які працюють на прибуток.

Серед найбільших інвесторів України є: США, Німеччина, Великобританія, Нідерланди, Росія, Південна Корея, Кіпр, Швейцарія.

Україна є постачальником робочої сили в Росію, постсоціалістичні країни Центральної Європи (Польщу, Чехію), економічно розвинені країни Південної і Західної Європи (Італію, Іспанію, Португалію, Грецію, Німеччину, Великобританію та ін.). Як трудові мігранти, немало громадян України потрапляють в Ізраїль, США, Канаду, Аргентину, Австралію тощо. За офіційними даними за межами країни на заробітках перебуває понад 5 мільйонів українців: багато з них нелегально і без гарантованого робочого місця [2].

Розвиток зовнішньоторговельних зв'язків вітчизняних підприємств потребує розширення спектра знань та поінформованості товаровиробників для досягнення успіху та формування достойного іміджу на міжнародних ринках. В організації й управління ЗЕД в Україні залишається ще багато невирішених проблем. Структура зовнішньоторгового обігу як і раніше має переважно сировинний характер, все ще нераціональним являється імпорт, недостатньо ефективним функціонують СП з іноземним капіталом. Великої уваги вимагають такі питання, як створення стабільної правової бази, сприятливого інвестиційного клімату, ефективної системи управління ЗЕД на рівні підприємства, підвищення якості експортної продукції і багато інших.

Нині неможливо досягти успіху на зовнішньому ринку без розуміння і врахування світових тенденцій у бізнесі. Складність і нестабільність як зовнішнього, так і внутрішнього середовища, мінливість кон'юнктури світового фінансового та товарного ринків і зумовлений цим ризик змушують підприємство шукати нові способи і сфери одержання прибутку, а також перспективні напрями розвитку підприємницької діяльності. Саме тому вихід на зовнішні ринки є об'єктивною необхідністю для українських підприємств.

Список використаної літератури:

1. Кузьмяк В. В. Проблеми та перспективи підвищення зовнішньоекономічної діяльності України // Проблеми науки. – 2012. - №2 – С. 19-22

2. Прейгер Д. Торговельні партнери України: пошук шляхів поглиблення співробітництва // Економіка України. – 2002. - №11 – С. 68-75

3. Рябкова Д. Дешевое удовольствие // Инвестгазета. – 2011. - №43 – С. 16-18

4. Державний комітет статистики України – Режим доступу: http://www.ukrstat.gov.ua/