Экономичні науки/3. Финансові відносини

К.е.н., доцент Хістева Е.В., Сокур О.Ю.

Донецький національний університет економіки і торгівлі імені Михайла Туган-Барановського

УДОСКОНАЛЕННЯ МЕХАНІЗМУ ДЕРЖАВНОГО ФІНАНСОВОГО КОНТРОЛЮ В УКРАЇНІ

Результати роботи органів державного фінансового контролю свідчать, що учасники фінансових відносин досить часто допускають усілякі порушення, які негативно впливають на стан державних фінансів. Серед таких порушень: ухилення від сплати податків, несвоєчасне подання або неправильне складання фінансової звітності (документації), нецільове використання бюджетних ресурсів тощо. В основному через недосконалість механізму державного фінансового контролю ефективність фіскальної системи України залишається невисокою (витрати на одиницю отриманих коштів значно перевищують аналогічні показники в інших країнах). Отже, проблема удосконалення механізму державного фінансового контролю є актуальною і значущою для науки й практики.

Актуальні теоретико-методологічні та науково-практичні проблеми удосконалення механізму державного фінансового контролю в Україні досліджують С. Бардаш, М. Білуга, Л. Дікань, І. Іванова, І. Стефанюк, Н. Ткаченко.

В Україні функціонують такі органи державного фінансового контролю: Рахункова палата України, Національний банк України, Державна податкова адміністрація України, Державна митна служба України, Головне контрольно-ревізійне управління, Державна інспекція з контролю за цінами, Державний комітет фінансового моніторингу України, державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України, контрольно-ревізійні підрозділи Пенсійного фонду України та фондів соціального страхування, органи відомчого контролю тощо.

Необхідно законодавчо визначити процедуру розгляду судами справ щодо надання дозволу органам державного фінансового контролю окремих управлінсько-адміністративних дій, які обмежують права та законні інтереси об’єктів контролю.

Потребує модернізації порядок проведення так званих «зустрічних звірок». Адже нині такі заходи можуть проводитися лише у першої ланки використання бюджетних коштів – одержувачів, тому визначити законність використання бюджетних коштів можна лише шляхом перевірки фактичної документації в юридичних осіб, які виступають не замовниками, а виконавцями відповідних робіт, оплачених за бюджетні кошти. Йдеться передусім про ремонтно-будівельні роботи, коли генпідрядником залучаються субпідрядники, а вони, у свою чергу, залучать інших субпідрядників.

В умовах економічної кризи, коли держава намагається жорстко обмежити бюджетні видатки, до першочергових заходів держави слід віднести надання контролюючим органам всього обсягу повноважень для здійснення контролю за використанням бюджетних ресурсів щодо всіх без винятку суб’єктів, які використовують ці ресурси. Одночасно необхідно вжити заходи щодо зміцнення службової дисципліни, а також підвищення ефективності та оперативності проведення ревізій органами державного фінансового контролю.

Нарешті, буде корисним ініціювання практики громадських обговорень (слухань) проектів найважливіших нормативно-правових актів у сфері організації обліку, аудиту, звітності і контролю, що сприятиме розумінню працівниками облікових служб запроваджених правових приписів.

З метою удосконалення механізму системи державного фінансового контролю доцільно розробити стратегію розвитку державного фінансового контролю, що має враховувати найкращий досвід країн ЄС, а також передбачати реальні кроки щодо реалізації інтеграційних намагань нашої країни. Доцільно створити єдину базу даних, яка б давала можливість отримати інформацію про суб’єкта господарювання, а також про допущені ним фінансові порушення, виявлені різними органами державного фінансового контролю.

Отже, необхідно автоматизувати процес планування документальних форм контролю, удосконалювати регулювання аудиторської діяльності, посилити державний фінансовий контроль за діяльністю монополій (у тому числі державних), посилити контроль за формуванням цін (тарифів) на державні й адміністративні послуги, які надаються різними державними органами та органами самоврядування, а також за ефективністю й цільовим призначенням використання отриманих коштів.

Література

1. Бардаш С.В. Метод фінансово-господарського контролю: теоретична інтерпретація // Фінанси України. – 2010. - №3. – с. 117 – 126

2. Дікань Л.В. Контроль і ревізія: Навч. посібник. – К.: Знання, 2007. – с. 327

3. Іванова І. Державний фінансовий контроль: парадигми розвитку: Монографія. – К.: Академвидав, 2010. – 168 с.