Космина О. М., Гринь О.

Вінницький національний аграрний університет

Лізинг як сфера фінансової підтримки підприємств та його розвиток в

Україні

В останні роки спостерігається підвищений інтерес до широких можливостей лізингового бізнесу – цієї принципіально нової галузі діяльності на фінансовому ринку України. Розвиток ринкової економіки в Україні породжує вивчення проблем фінансування промислових підприємств,а на сам перед джерел формування їх фінансового капіталу. Більшість підприємств для формування фінансового капіталу використовує внутрішні джерела, зокрема чистий прибуток і амортизаційні відрахування. Разом з тим суб’єкти господарювання на данний час дуже мало послуговуються можливостями фінансового ринку. Лізинг як джерело зовнішнього формування фінансового капіталу дає змогу задовольнити сучасні фінансові потреби промислових підприємств.

Актуальність розвитку лізингу в Україні, включаючи формування лізингового ринку, обумовлена передусім нестприятливим станом парку устаткування: значна питома вага морально застарілого обладнання, низька ефективність його використання, немає забезпеченості запасними частинами. На сучасному етапі розвитку української економіки виникає потреба в модернізації українських підприємств, покращенні рівня їх технічного переоснащення, забезпеченні новими робочими місцями. Одним з варіантів рішення цих проблем може стати лізинг, який об’єднує всі елементи зовнішньо-торгівельних, кредитних та інвестиційних операцій.

Питання стосовно вивчення проблеми застосування лізингу сучасними вітчизняними підприємствами у своїй діяльності ілюструють в своїх роботах такі вчені як Бєлявцева М. І., Опарін В. М., Пащенко П. М., Соловей Н. О., Погорєлова Н. П., Міщенко В.І., Калитко Г.Б. тощо.

Метою дослідження є визначення лізингу як альтернативного джерела формування фінансового капіталу промислових підприємств, а також визначення його економічної суті, розгляд основних суб’єктів та об’єктів, а також характеристика сучасного етапу розвитку лізингової діяльності.

Соціально-економічний розвиток Української економіки вимагає швидкого переходу до використання структурно-інноваційної моделі розвитку економіки, яка передбачає прискорення нагромадження значних обсягів фінансового капіталу з метою реалізації численних інвестиційних проектів, переоснащення промислового виробництва та розробки новітніх технологій в їх діяльності.

У розвинених країнах лізингові компанії давно та успішно конкурують з банками. В Україні цей інструмент розвинений слабко. Лізингова діяльність в Україні розпочалася з прийняття Закону України «Про лізинг» у грудні 1997 р. Питанням оподаткування лізингових операцій розглядаються в окремому положенні Законів «Про оподаткування та прибутки підприємств», «Про податок на додану вартість». Окремих аспектів лізингової діяльності стосуються також Цивільний кодекс України та ще цілий ряд підзаконних актів.

В наш час, за умов економічної кризи в Україні велика кількість підприємств не в змозі своїми коштами здійснювати технічне оновлення виробничих потужностей. Внаслідок цього в нашій країні постає потреба розвитку лізингового бізнесу, що в свою чергу призведе до залучення приватних інвестицій для фінансової підтримки підприємств особливо в сфері малого та середнього бізнесу.

Термін «лізинг» походить від англ. «to lease», що означає брати в оренду. В економічному розумінні лізинг – це кредит, який надається в товарній формі лізингодавцем лізингоодержувачу. Суб’єктами виступають у ролі кредитора - лізингодавець, позичальника – лізингоодержувач.

Лізинг – це альтернативне джерело інвестиційно-інноваційної політики промислових підприємств, за допомогою якого вони мають можливість здійснювати виробництво і реалізацію продукції.

Лізингова операція має фінансовий характер, і має певну схожість із банківським кредитом , який надається на придбання основних фондів. Власник майна (лізингодавець) надає користувачу (лізинголдержувачу) фінансову послугу: він купує майно у власність і за рахунок періодичних внесків покриває його повну вартість та отримує прибуток. Лізингові відносини будуються на умовах терміновості, оплати, повернення, матеріального забезпечення (застави). Умова забезпечення гарантується заставою, а нею є сам об’єкт лізингу. При умові , що лізингова компанія отримує банківський кредит на придбання об’єкту лізингу, потрібна застава в розмірі лише 30-50% суми банківського кредиту. Право власності на майно взяте в оренду закріплюється за позичальником, лізингоодержувачем лише тільки після закінчення строку договору та повної оплати лізингових платежів. Надається у товарній або товарно-грошовій формі: за зворотнього лізингу. Погашається у грошовій, товарній або змішаній формі.

Сутність лізингу виражається у його функціях: фінансовій, виробничій та збутовій.

Об’єктом лізингу може бути будь-яке майно, що його можна віднести до основних фондів, яке не заборонене до вільного продажу на ринку і щодо якого не має обмежень на передавання в лізинг (оренду).

Активізації лізингових процесів в Україні сприяло утворення в 1997 р. Всеукраїнської Асоціації лізингу «Укрлізинг», яка є членом Європейської федерації національних лізингових асоціацій «LEASEUROPE». До складу «Укрлізингу» входять спеціалісти з питань лізингу та фінансової діяльності в Україні, більше 120 колективних та індивідуальних членів, а саме: банки, фінансові, лізингові та страхові компанії, вищі навчальні заклади, а також лізингові фонди. Асоціація займається консультаційною діяльністю, маркетинговим аналізом, впровадженням власних інформаційних проектів та програм з питань лізингу та економіки, розробкою пропозицій з удосконалення лізингового законодавства.

Лізинг має як позитивні, так і негативні сторони для суб’єктів, які беруть у ньому участь . До основних переваг лізингу для лізингоодержувача можна віднести:

1) ризик пошкодження або втрати устаткування, яке здається в оренду, лежить на його власникові, якщо інше не передбачено договором;

2) лізинг дозволяє здійснювати виробництво без нагромадження капіталу для придбання устаткування у власність;

3) обслуговування та ремонт можуть здійснюватися лізингодавцем;

4) лізинг полегшує заміну і модернізацію устаткування, дає можливість лізингоотримувачу використовувати найсучасніше устаткування;

5) платежі можуть проводитися частинами та в узгоджені терміни.

Переваги лізингу для лізингодавця:

1) лізинг — додатковий інструмент фінансування, необхідний для активізації та різноманітності діяльності, дослідження нових сфер прибуткового вкладення капіталів банків та їх дочірніх організацій;

2) ризик знижується порівняно з банківськими позиками, що надаються;

3) завдяки співробітництву з виробниками з’являються нові можливості для розширення ділової співпраці;

4) оформлення лізингових операцій — це простіша й оперативніша процедура порівняно з банківським кредитуванням.

Останнім часом досить розповсюдженим став міжнародний лізинг, який, за підсумками світової практики у сфері здійснення міжнародних лізингових операцій, досить позитивно впливає на внутрішнє законодавство держав. Міжнародний лізинг — договір лізингу, що здійснюється суб’єктами лізингу, які знаходяться під юрисдикцією різних держав. Міжнародною лізингова операція вважається також у тому випадку, якщо майно або платежі перетинають державні кордони, угода, за якою лізингодавець купує обладнання у національного підприємства, а після цього передає його іноземному підприємцю за кордон, називається експортним лізингом. Якщо обладнання купується в іноземної фірми і передається для використання вітчизняному підприємцю, угода називається імпортним лізингом.

Фінансовий лізинг – це договір лізингу, в результаті укладення якого лізингоодержувач на своє замовлення отримує в платне користування від лізингодавця об'єкт лізингу на строк, не менший строку, за який амортизується 60 відсотків вартості об'єкта лізингу, визначеної в день укладення договору.

Операційний лізинг характеризується більш коротким, ніж життєвий цикл виробу, терміном контракту, що передбачає неповну амортизацію обладнання за час оренди, після чого воно повертається лізингодавцю і може бути знову здано в оренду. Комерційними банками і лізинговими компаніями застосовується, як правило, фінансовий лізинг. Це найбільш типова і розповсюджена форма лізингу, що характеризується середньо- і довгостроковим характером контрактів, амортизацією повної або більшої частини вартості обладнання.

Потреба у лізингових операціях виникає у багатьох суб’єктів господарювання різних галузей економіки. Великий попит на цю послугу змушує експертів говорити про реальні можливості розвитку лізингу в Україні найближчим часом. В Україні вже створено Всеукраїнську асоціацію «Укрлізинг», до складу якої входять близько 100 учасників, у тому числі 5 банків, 3 державні лізингові компанії, близько 30 комерційних лізингодавців. За даними «Простобанк Консалтинг», наданням нерухомості в лізинг в Україні займаються: «VAB-лізинг», «Райффайзен Лізинг Аваль», «Українська Лізингова Компанія (BNP Paribas)», «Універсальна лізингова компанія», «Капітал лізинг», «Панта Рей Систем», «Ласка Лізинг» та ін. На лізингу авто спеціалізуються: «VAB-лізинг», «Оптималізинг»/Sixt, «УкрАвтоЛізинг», «Євро Лізинг», «АІС Лізинг», «АРМА-Лізинг», «Перша Фінансова Лізингова Компанія», «Райффайзен Лізинг Аваль» та ін.

Основні переваги використання лізингових операцій в Україні:

1. За відсутності дієвої державної підтримки малого підприємництва, прямих інвестицій у цю сферу діяльності, а також неможливості отримання дешевих кредитів, лізинг дозволяє підприємцю (виробнику) розпочати власну справу без значних стартових капіталовкладень.

2. Лізингоотримувач має змогу скористатися податковими пільгами — лізингові платежі відносяться на собівартість продукції, включаються до валових витрат і, таким чином, зменшують розмір оподаткованого прибутку.

3. Завдяки лізингу активізується інноваційна діяльність, створюються умови для оперативного оновлення основних виробничих фондів без повної оплати його вартості.

4. Лізинг підвищує ліквідність підприємства. Лізингове майно не зараховується на баланс лізингоотримувача, не збільшує його активів, воно також не включається у кредиторську заборгованість.

5. Можливе укладання лізингових угод без надання застави. Крім того, лізингоотримувач може розраховувати на додаткові послуги (інформаційного, юридичного, сервісного характеру) з боку лізингодавця.

З огляду на це можна зробити висновок, що в Україні спостерігається дефіцит інвестицій. Найбільш потребує інвестицій сільське господарство. За результатами багатьох досліджень, структура інвестицій в основні засоби за джерелами їх походження свідчить, що більш ніж 65 % їх фінансується за рахунок власних коштів, 25 % — за рахунок банківських кредитів і лише 2 % — становить лізинг [5, с. 27].

На нашу думку, до основних причин, що гальмують розвиток лізингу в Україні можна віднести:

1) недостатнє фінансування з боку українських банків та недосконалість відповідного законодавства;

2) відсутність податкових пільг для суб’єктів лізингу;

3) короткострокові кредити та високий банківський відсоток;

4) великі строки амортизації;

5) обмеженість кола фінансово стійких та платіжоспроможних лізингоодержувачів;

6) відсутність вторинного ринку;

7) обмеження в страхуванні лізингових активів.

Ми вважаємо, що впровадження лізингу як методу фінансування та оновлення матеріально-технічної бази промислових підприємств, буде сприяти їх розвитку. Лізинг при удосконаленні законодавчої бази фінансового ринку, може стати альтернативним джерелом формування фінансового капіталу промислових підприємств. Активізація лізингових послуг на фінансовому ринку України суттєво може вплинути на розширення реального сектору економіки та вивести вітчизняні підприємства на зовнішній ринок як конкурентоспроможні. В умовах сучасного розвитку України, коли практично зупинилося фінансування капіталовкладень в оновлення основних засобів у зв’язку з недостатністю прибутку підприємств і значним зменшенням виробництва, лізинг стає найбільш доцільним варіантом і може сприяти збереженню ліквідності більшості підприємств України. Активне впровадження лізингових операцій на підприємствах України може стати потужним імпульсом технічного розвитку, переобладнання виробництва і структурної перебудови економіки.

Література:

1. Закон України «Про лізинг» // Бизнес-документы, коментарии, консультации. – 1999. - № 3.

2. Погорєлова Н. П. Проблеми розвитку ринку лізингу в Україні / Н. Погорєлова // Держава та регіони. — 2007. — № 3. — С. 154–157.

3. Особливості інституційного забезпечення державного регулювання лізингових відносин в Україні / Б. В. Дергалюк, А. В. Гречко // Інвестиції: практика та досвід : Науково-практичний журнал. - 2011. - № 17. - С. 48-52.

4. Проблеми розвитку ринку лізингових послуг в Україні / І. Я. Кулиняк // Держава та регіони. Серія: Економіка та підприємництво : науково-виробничий журнал. - 2011. - № 4. - С. 164-167

5. Фінанси підприємств: Підручник / Керівник авт. кол. і наук. ред. проф. А. М. Поддєрьогін. 3-тє вид., перероб. та доп. - К.: КНЕУ, 2000. - 460 с.