Экономические науки/5. Маркетинг и менеджмент

 

К. г. - м. н. Ткаченко Л.В., Гамолін А.В.

Дніпропетровський університет імені Альфреда Нобеля, Україна

Визначення ефективності витрат маркетингової інноваційної діяльності

 

В сучасних умовах впровадження ефективних інноваційних технологій дозволяє, з одного боку, підприємству одержати конкурентні переваги: покращити конкурентну ситуацію на ринку свого продукту та фінансовий стан, якісно підвищити виробничий потенціал та потенціал персоналу тощо, а з іншого – вимагає значного часу та ресурсів. Щоб забезпечити високу ефективність інноваційних заходів сьогодні зростає актуальність системного, своєчасного та комплексного аналізу інноваційної діяльності підприємства.

Комплексний аналіз інноваційної діяльності підприємства має за мету обґрунтувати найбільш ефективні напрями інноваційної діяльності, інноваційні програми і проекти фірми з використанням комплексу показників. Основними завданнями комплексного аналізу є: визначення відповідності фінансового стану фірми його цільовим параметрам щодо інноваційного розвитку; оцінка спроможності до інноваційного розвитку; вибір інноваційних проектів; оцінка показників інноваційної діяльності; виявлення невикористаних резервів підвищення ефективності інноваційної діяльності; оцінка впливу інноваційних рішень на фінансові результати діяльності фірми.

Основними показниками, які враховують вигоди від впровадження науково-технічних розробок являються:

        чистий дисконтований дохід (прибуток);

        індекс дохідності (прибутковості);

        внутрішня норма дохідності (ВНД).

Чистий дисконтований дохід (прибуток) визначається як відношення сумарних чистих грошових потоків до формалізованого виразу його дисконтування, а саме:

                                                                                       (1)

де ЧДД –– чистий дисконтований дохід;

tроки реалізації інноваційно-інвестиційного проекту;

Pt чистий грошовий потік у періоді t;

a – норма дисконтування.

Чистий грошовий потік складається з щорічних значень касової готівки, що є різницею між сумою притоку та відтоку грошей:

                                          Ptl = ПtlQtl,                                                 (2)

де Ptl - чистий грошовий потік у tl періоді реалізації проекту;

Пtl приплив грошей у цьому періоді;

Qtl відтік грошей у цьому періоді.

Інтегральний чистий грошовий потік є сумою потоків за весь період життєвого циклу проекту, тобто:

                                      .                                                (3)

Дисконтування грошових потоків здійснюється відповідно до моменту або часу започаткування проекту.

Коефіцієнт чистого дисконтованого доходу (індекс доходності) визначається як співвідношення ЧДД та необхідної дисконтованої вартості інвестицій. Це співвідношення дозволяє одержати дисконтовану норму прибутку і обчислюється за формулою:

                                                                                         (4)

де ІД – індекс дохідності:

ЧДД – чистий дисконтований дохід;

ДВІ – дисконтована вартість інвестицій в інновації.

Внутрішня норма дохідності визначається як розрахункова ставка дисконту, за якою сумарні чисті надходження дорівнюють сучасній (дисконтований) вартості витрат на проект. Визначення здійснюються за таким виразом:

                                                                 (5)

де dl – внутрішня норма дохідності (ВНД);

Pt – чистий грошовий потік у періоді t.

Термін окупності витрат визначається як період для відшкодування первісно започаткованих інвестиційних коштів на основі накопичених чистих реальних грошових потоків, зумовлених реалізацією проекту, тобто відношенням суми започаткованих інвестицій до дисконтованих доходів.

        Вище вказані основні показники можуть доповнюватися іншими в залежності від інтересів учасників НДДКР.

У реальному житті оцінка ефективності інновацій таїть у собі кілька дуже істотних проблем. Деякі з них, такі як облік інфляції, порівняння різночасних показників, приведення інвестицій і витрат виробництва до єдиної річної розмірності, технічно вирішуються на практиці за допомогою різних методів, коефіцієнтів. Однак з інноваційними проектами пов'язані і інші, не настільки легко вирішуються проблеми. Однією з основних є проблема обліку загальної величини ефекту від впровадження інновацій, оскільки окремі його аспекти (соціальний, екологічний, науково-технічний) представляються несумірними один з одним, і навіть дати інтегральну оцінку одному лише соціальному результату практично неможливо.