Історія / 1. Вітчизняна історія

Бінецька Оксана

Черкаський державний технологічний університет

Гендерне питання в мусульманській громаді: український вимір

Сучасна Україна належить до групи європейських країн, які мають власне корінне мусульманське населення. Іслам на теренах України нараховує більш ніж тисячолітню історію. Останнім часом спостерігається зростання чисельності мусульман України, що пов’язано із поверненням на територію історичного проживання кримських татар (починаючи з 1990 р.), а також появою на території нашої держави модерних національних меншин, що сповідують іслам – це: національні спільноти азербайджанців, осетинів, узбеків, турків, арабів, казахів. Серед модерних меншин особливе місце займають мусульманські спільноти, які опинилися в Україні під тиском обставин, що пригнічують чи обмежують права людини у них на батьківщині [1, 34]. Нині мусульманська спільнота в Україні активно розвивається, але існує низка проблем на цьому шляху. Потреба співіснування, розуміння та діалогу християнської та мусульманської культур на терені України зумовлює високу актуальність вивчення різних аспектів життя ісламської етнічної спільноти.

Сьогодні значно активізувалися проблеми вивчення місця та ролі жінки в мусульманському суспільстві. Тому автор пропонує тезисно розглянути окреслену проблему в контексті сучасної України.

Громадянське суспільство та його система життєздатні лише при формуванні демократичної культури соціуму, творення такої соціальної культури у широкому розумінні передбачає своїм невід’ємним складником формування гендерної культури.

Насамперед, слід зазначити, що рух за права жінок у мусульманському світі досить молоде явище, що бере початок фактично із кінця ХХ ст. Його поява ознаменувалася змінами, що відбувалися в контексті надзвичайно важливих соціо-демографічних, політичних і культурних чинників: різкого збільшення кількості жінок з вищою освітою, працюючих та політично активних. Ставлення до проблем жінок в арабському світі досить неоднозначне. Так, націоналісти розглядають права жінок крізь призму принципів світських устоїв та гендерної рівності, наближаючись таким чином до ідеології міжнародного фемінізму. Прихильники поглядів світського фемінізму дотримуються думки, що іслам та права жінок знаходяться у протиріччі через гендерну ієрархію в ісламі, та ставляться до гендерного питання з позицій концепції західної демократії. Ісламська позиція щодо прав жінок має декілька підходів: консервативний, радикальний та модерністський. Представники консервативного підходу розглядають проблеми жінок, ґрунтуючись на вченнях Корану та інших ісламських першоджерел. Представники радикального підходу мають спільну ідеологію з консерваторами, але дотримуються більш жорстких поглядів, вважаючи доцільним піддавати гонінням аморальних з їх точки зору жінок [2, 76].

Однією з головних причин особливості та драматичності гендерного питання в мусульманському світі є традиційна патріархальна структура суспільства. Жінці відводиться роль домогосподарки та матері, в той час як чоловік повинен захищати та забезпечувати родину. Як правило, жінка юридично, фінансово та соціально залежить від чоловіка. Культурна практика «ківами» (захисту) честі та гідності жінки в багатьох арабських країнах призводить до обмежень жінок у пересуванні, як всередині країни, так і в закордонних подорожах. Релігійний чинник також відіграє значну роль у формуванні сприйняття місця жінки в суспільстві, причому не тільки чоловіками, але й самими жінками. З іншої сторони, усвідомлення власного образу жінками, наприклад Близькосхідного регіону, діаметрально суперечить традиційному погляду: 70 % мусульманських жіночих імен, які зазвичай підбирають своїм дочкам матері, вказують на домінацію (Сітт аль Нас – „Господиня над людством”, Сітт аль Кулл – „Та, хто править кожним”, Сітт аль Фахр – „Господиня Слави”). Однак в тому ж таки Єгипті відмінні моделі соціалізації статей. Син у родині розглядається як вигідна інвестиція: баби-повитухи при народженні хлопчика отримують ліпші подарунки, ніж при народженні дівчинки [3, 5].

Значна увага подоланню гендерної нерівності в арабських країнах приділяється зі сторони світового співтовариства. Крім моніторингу дотримання норм міжнародного права у цій сфері, провідні країни фінансують організації та культурні центри мусульман, які мають на меті залучення жіноцтва до активної життєвої позиції. Так, наприклад, Канада фінансує єгипетські організації, які залучають до навчання дівчат та жінок; США – інститути з підготовки політично освічених жінок з подальшим висуванням їхніх кандидатур на виборах (в країнах Перської затоки, східної частини Середземномор’я та Північної Африки) тощо [3, 6].

Ключову роль у трансформації гендерного питання та суспільних відносин в останні роки почали відігравати мусульманські громадські організації [4, 80].

В Україні сьогодні існують три типи ісламських організацій. Перший умовно можна назвати традиційним – це Духовне управління. Другий – це ісламські центри, які відповідно до законодавства мають статус громадських організацій. Третій тип, найменш розвинутий на даний момент в Україні, становлять осередки транснаціональних ісламських мережених структур. Базовим інститутом для ісламу в Україні однак залишається ісламська громада. Функціями ісламських організацій є інформування громадськості, переважно мусульманської, з питань реалізації її прав та можливостей; надання правового консультування репатріантам; створення курсів із вивчення основ ісламу та арабської мови. Звичайно, що провідною метою діяльності більшості ісламських організацій України є вирішення питань, пов’язаних із Автономною Республікою Крим [5, 106]

Одним із найбільш масових та авторитетних мусульманських громадських об’єднань є Всеукраїнська асоціація громадських організацій (далі - ВАГО) „Альраїд”. Голова „Альраїд” – Ісмаїл Кади – зазначає, що одним із пріоритетних завдань асоціації є донесення до українського суспільства правдивої інформації про іслам, здійснення міжкультурного, міжрелігійного діалогу й підвищення духовності серед мусульман України.

ВАГО „Альраїд” об’єднала громадські організації багатьох обласних центрів України за принципом рівноправних взаємовідносин з метою створення сприятливих умов для їх розвитку. Сьогодні до складу асоціації входять наступні організації: „Ан-Нур” (Ісламський громадський культурний центр, Київ); „Мар’ям” (жіноча ісламська громадська організація, Київ); „Аль-Манар” (Ісламський громадський культурний центр, Харків); „Аль-Амаль” (Ісламський громадський культурний центр, Донецьк); „Архар” (Ісламський громадський культурний центр, Сімферополь); „Аль-Масар” (Ісламський громадський культурний центр, Одеса); „Аль-Ісра” (Ісламський громадський культурний центр, Вінниця); „Аль-Мустакбаль” (Громадська організація, Дніпропетровськ); „Ен-Небрас” (Громадська організація, Львів); „Віра” (Ісламський громадський культурний центр, Запоріжжя); „Аль-Баян” (Ісламський громадський культурний центр, Луганськ); „Сяйво” (Громадська організація, Полтава); „Мир-Ассалан” (Громадська організація, Чернівці); „Дружба” (Громадська організація, Суми) [6].

Жіноче питання завжди було актуальним для асоціації „Альраїд”, тому від початку свого функціонування при організації були утворенні відділи по роботі з мусульманками. Якщо на початковому етапі їх функціонування основною метою діяльності було просвітництво, то поступово жіночі відділи починають ставити все нові й нові завдання. Так з’явилося рішення про організацію відпочинку жіночої аудиторії, наступним кроком стали тренінги по вихованню дітей з психологами, виникали різноманітні гуртки, де молоді мусульманки мали змогу отримати навіть навики певних професій. З часом був утворений жіночий комітет, який фактично став самостійною структурою в рамках асоціації „Альраїд”.

Діяльність команди поступово охоплювала всі регіони України: якщо на початковому етапі функціонувала лише одна жіноча мусульманська громадська організація – „Мар’ям”, що репрезентувала м. Київ та Київську область, то на даний момент жіночі комітети регіональних організацій фактично стали загальноукраїнською багатопрофільною організацією, яка регулярно проводить заходи різноманітних напрямків. Це – щотижневі уроки, тренінги, курси з таджвиду, фіксу, сіре, конференції за участю закордонних гостей, представників інших конфесій тощо.

Вже традиційними стали і щорічні весняні жіночі „самміти” – „Жінка майбутнього”, тематичні зустрічі „Мусульманка на порозі третього тисячоліття”, різноманітні семінари тощо [6].

Для того, щоб уявити сферу діяльності жіночих комітетів, автор прослідкував тематику декількох останніх зустрічей активних мусульманок, які відбувалися наприкінці 2011 – протягом першої половини 2012 року. Так, 10 грудня 2011 року в Ісламському культурному центрі Донецька відбулася конференція „Мусульманки і сучасність”, учасниці якої обговорили гострі проблеми, що хвилюють кожну. Перелік тем, винесених на обговорення, склали питання використання сучасних технологій, які відкривають перед людиною безліч спокус, проблеми виховання дітей, а також питання збереження віри в світі стрімко мінливих цінностей.

У Харківському ісламському культурному центрі „Аль-Манар”25 грудня 2011 р. відбувся семінар із шаріату для активісток жіночих відділів. Його учасниці змогли не тільки отримати безліч корисної та цікавої інформації, познайомитися і поспілкуватися із новими сестрами-мусульманками, але й обговорити роботу жіночих відділів громадських організацій, що входять до складу ВАГО „Альраїд”, обмінюючись ідеями, планами і досвідом.

24 лютого 2012 року в конференц-залі Ісламського культурного центру Сімферополя відбувся жіночий круглий стіл на тему „Роль жінки у суспільстві”, завданням якого був пошук взаєморозуміння й механізмів співпраці з жіночими організаціями задля спільного вирішення актуальних питань нашого суспільства. Якою є роль жінки поза межами домівки обговорили учасниці заходу, які представляли жіночі й молодіжні організації міста, такі як „Ліга кримськотатарських жінок”, „Яшлар шураси” (Рада молоді), „Яшлар седаси” (Голос молоді), „Кримськотатарський молодіжний центр”, „Бізім Кирим” журнал „Несіль”, „Мерхамет” та інші. Під час обговорення торкнулись всіх хвилюючих питань: призначення жінки та її становище на сьогодні; „рівняння з чоловіками” або все-таки корекція прав і сфер відповідальності з урахуванням особливостей обох статей для найкращого захисту їх інтересів; а також конкретні можливості допомогти суспільству, які мають жінки.

5 березня 2012 р. в Ісламському культурному центрі «Аль-Манар» відбулася щорічна жіноча весняна конференція "Іслам проти насильства в сім’ї” під гаслом „Розпад сім’ї – результат розпаду суспільства”.

У Міжнародній конференції „Кришталь жіночої душі”, що відбулася 31 березня 2012 р. у Києві, взяли участь не лише мусульманки із різних регіонів України, але і посол Індонезії в Україні, представниці арабських діаспор, а також гості з Туреччини і Молдови. Організаторами заходу виступили Всеукраїнська асоціація громадських організацій „Альраїд” і Всеукраїнська жіноча організація „Мар’ям”. Основним питанням зустрічі було з’ясування можливості збалансування громадського та сімейного життя, щоб максимально дотримуватися інтересів самої жінки та її близьких людей та забезпечити не лише простір для реалізації своїх амбіцій, але й душевний комфорт і підтримку. Відповідаючи на це питання конференція обґрунтувала декілька важливих тез: „Самоізоляція – не для мусульман”, „Однобічність поглядів спотворює сприйняття”, „Соціально-активні мусульманки – реальність, а не міф” [7].

Центральною проблемою жіночої конференції, яка відбулася в Ісламському центрі Сімферополя було подолання негативних стереотипів щодо місця й ролі жінки-мусульманки. Організатором зустрічі виступили жіноча громадська організація „Нур” (структурна одиниця „Альраїду” в Сімферополі).

Проаналізувавши тематику, а також частоту цих зустрічей можна зробити висновок про актуальність засад рівних можливостей в мусульманській громаді України. Варто зазначити, що характерними рисами виступів учасниць вищезазначених конференцій стали дискусійність та пошуки підтверджень та відповідей в сакральних текстах.

Таким чином, подолання традиційних гендерних стереотипів, творення нових форм і загальнолюдських стандартів для жінок і чоловіків, гендерної культури нового взірця – потреба розбудови України у контексті євроінтеграції, побудови нових форм міжнародного спілкування і міжнародних відносин.

Література:

1. Исламская идентичность в Украине / А. В. Богомолов, С. И. Данилов, И. Н. Семиволос, Г. М. Яворская. – Изд. 2-е, доп. – К. : ИД „Стилос”, 2006.

2. Ігошина Ж.Б. Гендерне питання та процеси глобалізації на Арабському Сході // Науковий вісник „Актуальні проблеми міжнародних відносин” Інституту міжнародних відносин Київського національного університету ім. Т. Шевченко. – № 94, частина 2. – 2010.

3. Вишневська І. Жінки світом не правлять…// Атлантична панорама. – № 5 (12). – 2007.

4. Гендерний аналіз українського суспільства / Програма розвитку Організації Об’єднаних Націй; Представництво в Україні. – К. : ПРООН, 1999.

5. Гендерний паритет в умовах розбудови сучасного українського суспільства. – К., 2003.

6. Всеукраїнська асоціація громадських обєднань „Альраїд” [Електронний ресурс]. – Доступний з: http://www.arraid.org/ru/index.php?pagess=social&butt=3

7. Міжнародна жіноча конференція у Києві: мусульманки вже давно є активними членами суспільства [Електронний ресурс]. – Доступний з : http://islam.in.ua/3/ukr/full_news/11532/visibletype/1/index.html