Історія/Вітчизняна історія

Бінецька О.В.

Черкаський державний технологічний університет

Соціальний портрет української жінки доби незалежності

Сучасність визначає особливості соціального портрету української жінки за допомогою таких понять як повсякденне життя і стереотипи, які панують в суспільстві. Так, однією з помітних тенденцій сучасної української історичної науки є звернення уваги дослідників до історії повсякденного життя суспільства. Зокрема, в останній треті ХХ ст. повсякденність набула статусу об’єкту вивчення в історії. Що стосується розуміння самого поняття, то повсякденність охоплює все те, з чого складається життя людини: її становище, потреби та можливості їх вдоволення. До повсякдення вона зараховує також взаємовідносини, вчинки, ідеали, звичаї і традиції, ціннісні орієнтації, які регулюють поведінку людей, індивідуальну і колективну практику, форми комунікації. Поняття і явище повсякденності стосується також думок, переживань, ідеалів, норм, звичок, адже життя в суспільстві підкорено певним стереотипам, що історично склалися і закріпилися в нашій свідомості. Ситуація в сучасному українському суспільстві мало сприяє необхідній зміні традиційних уявлень та подоланню стереотипів, що існують у свідомості, особливо стосовно ролі жінки в соціумі. Не зважаючи на те, що демократизація суспільства забезпечує дотримання рівноправ’я жінки і чоловіка, традиції радянського часу залишаються все ще міцно вкоріненими в свідомість значної кількості людей, для яких патріархальне суспільство є єдино правильним стилем життя. Можна з впевненістю констатувати, що трактування Цуницькою О. того, що за напруженою повсякденною роботою на виробництві, в сім’ї і поза ними жінці навіть ніколи осягнути свій колосальний вклад у розвиток суспільства, є актуальним і нині, так як сучасні тенденції розвитку України значною мірою є копією загальних соціокультурних тенденцій, які залишилися нам в спадок від патріархальних суспільних стереотипів часів Радянського Союзу.

На зміну ситуації кінця ХХ ст. вплинуло розповсюдження ідей фемінізму, тобто комплексу соціально-філософських, психологічних, соціологічних, культурологічних теорій, що аналізують становище жінки в суспільстві. Сучасне соціокультурне середовище вимагає створення нових моделей образу жінки. Розвиток капіталу, закріплення політичних прав та свобод, відкритість суспільства об’єктивно зумовлюють формування нових стереотипів, які народжуються й розвиваються в умовах труднощів та суперечностей реалій і тих соціокультурних ролей, які виконують жінки і чоловіки в суспільстві.

Масова свідомість перебуває під впливом образів, що існують або нав’язуються в суспільстві. В сучасному середовищі жінці відводиться дві основні ролі – трудівниці та матері, які, як правило, збігаються. Що стосується першої, то сучасна масова свідомість в особі держави та суспільства шляхом засобів масової інформації досить активно підтримує саме образ жінки-матері, а не статус жінки як рівноправного члена суспільства, що проголошено Конституцією України. Використовуючи даний образ, можна маніпулювати ним, зокрема, при відмові жінкам у кар’єрному рості. Складовою даного образу є образ жінки-домогосподарки, так як головною сферою діяльності жінки в сім’ї є домашня праця. Нераціональний її розподіл, значна часова зайнятість жінки на роботі, левова доля турбот, повязаних з вихованням дітей – все це супроводжуєься негативними наслідками для жінок: відсутністю умов та часу для підвищення своєї кваліфікації, культурного рівня, рівня освіти. Окрім того, багато жінок, отримавши спеціальну освіту чи маючу спеціальність, вимушені займатися домашнім господарством, самоліквідуючись від суспільного виробництва і активного суспільного життя.

Друга стереотипна роль – це „трудівниця” (бізнес-леді, жінка-бізнесмен). Громадська думка нав’язує, що така модель наділена сильним характером, працелюбністю, розумом, вольовими якостями, але обов’язково у неї труднощі в сімейному та особистому житті, її діти обділені увагою і потерпають домашніх непорозумінь, і, звичайно, робиться натяк на нещасливе особистне життя. Таке бачення даної ролі наводить на думку, що жінка і кар’єра – речі несумісні.

Окрім того, українське суспільство не намагається відмовитися від формування тенденцій стереотипного мислення щодо пасивності та залежності жінок, чому сприяють ЗМІ, які у масовій свідомості створюють образ „слабкої” жінки, Окрім того, досить часто суспільна думка контролюється чоловіками, тому вона не підтримує жінок, які мають амбіції і готові на рівних претендувати на участь у вирішенні проблем суспільства на вищих щаблях влади.

Вважаємо, що реформація, в першу чергу, повинна відбутися на рівні суспільної свідомості, яка має ввібрати в себе насамперед засвоєння поняття „гендерна рівність” та його практичне впроваждення. Під даним поняттям ми розуміємо такі відносини жінки із суспільством, при яких останнє законодавчо проголошує, гарантує і реалізує рівні права жінки з чоловіком у всіх сферах життя. Саме проблема невизнання гендерної нерівності серед жінок і чоловіків в суспільстві є досить актуальною в наш час, оскільки без цього неможливе вирішення практичних проблем, в тому числі проблем, повязаних с сприйманням жінки не тільки як берегині домашнього вогнища та жінки-матері, а як жінки-фахівця, жінки-громадського діяча тощо. Тому необхідним є створення таких умов в українському соціумі, щоб жінка була спроможна реалізувати себе повноцінно як у громадському, професійному, так і особистому житті. Отже, з метою впливу на формування гендерних стереотипів, а також на усвідомлення рівних прав жінок і чоловіків у різних сферах життя доцільним здається об’єднання зусиль державних структур і громадських організацій, особливо жіночих.