Мазаненко О.М., Лазаренко В.С.

Луганський національний університет імені Тараса Шевченка

ФОРМУВАННЯ ПРОФЕСІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНИХ ЯКОСТЕЙ СТУДЕНТІВ-МАЙБУТНІХ ПСИХОЛОГІВ

Реалізація наукових знань в різноманiтних галузях суспільної сфери призвела до зростання ступеню впливу сучасної психологічної науки на соціальні, економічні та інші процеси, підвищила значущість психологічної професії для суспільства в цілому. За останні роки чисельнiсть освітніх установ на Україні, які здійснюють професійну підготовку психологів, помітно збільшилася. Мається на увазі як зростання кількості факультетів психології державних вищих навчальних закладів, так і зростання чисельності факультетів професійної перепідготовки за напрямком "Психологія" недержавних центрів практичної психології тощо.

Не потребує доказів той факт, що від якостi професійної підготовки психолога, незалежно від того, в якій сфері він працює, залежить психологічний i фізичний стан людей, їх самовiдчуття, результати їх праці та багато іншого.

На наш погляд, саме сформованість професійно необхідних психологічних якостей детермінує успішність просування в оволодінні психологічною професією та дозволяє розглядати розвиток особистості студента-психолога не тільки як результат, але і як процес самосвідомості, самопізнання. Істотним повинні стати не тільки віддзеркалення світу, але й віддзеркалення себе в світі, свого стану, свого ставлення до світу, своєї актуальної та майбутньої поведінки як професіоналу.

Здійснений теоретичний аналіз літературних джерел дозволив виокремити низку професійно-психологічних якостей, які впливають на ефективність діяльності сучасного психолога.

На думку В. Дружиніна, почуття несхожості на інших, непристосованість душевного складу деяких людей до світу пов'язана з бажанням цю дисгармонію подолати, що призводить до зацікавленості психологією. Світ іншої людини для психолога є загадкою. Тому психологам властива терпимість, поблажливість до людей, оскільки спочатку вони припускають можливість різних нестандартних форм поведінки, думок, переживань.

Ларошфуко писав: «Чим розумніша людина, тим більше вона бачить відмінностей між людьми, для людини ж пересічної – всі люди на одне обличчя».

Вважається, що найважливішою особливістю успішного майбутнього психолога, незалежно від обраної спеціалізації, є інтерес і повага до Людини. Так, саме Людині з великої літери. Мається на увазі щира зацікавленість в тому, як влаштований внутрішній світ людини, щире бажання розібратися в хитросплетіннях людської психіки. Така собі здорова цікавість: а як же вона улаштована, людина. Людина, інший, ніж ти сам. Такий інтерес мало піддається розвитку, він або є, або його немає. Іншими словами, можна говорити про людинолюбство, дружелюбність, гуманізм [4].

Ще одна важлива якість – толерантність. Це терпимість до іншого, готовність приймати різні прояви людей без агресії і роздратування. Це якість вже, мабуть, більше піддається розвитку, але все ж якщо воно вже є як даність – буде простіше. Адже психолог працює з самими різними людьми, при цьому для ефективної роботи дуже важливо безоціночне прийняття людини [5].

Така якість, як гнучкість і відкритість змінам – ще один чинник, що забезпечує легкість пристосовання до нових умов, це також вміння визнавати свої помилки і швидко змінювати свою поведінку залежно від ситуації, що є важливим для психолога.

Майбутньому психологу необхідна і сензитивність, яка виявляється у здатності відчувати настрій іншої людини, вміти здогадатися про його потреби, відчути біль і радість близьких як свою власну.

Серед інших якостей дослідники називають також уміння ясно висловлювати свої думки і вміння чути і розуміти іншого, адже психолог багато спілкується з людьми. Тому важливим є вміння керувати власними емоціями і рівень розвитку його комунікаційних здібностей та емпатії. Дійсно, складно собі уявити нестриманого, вибухового, вкрай імпульсивного психолога. Всі ці вміння, в принципі, піддаються розвитку [6].

Також до важливих професійних якостей психолога відносять емпатію, когнітивну поінформованість, розуміння емоцій і почуттів іншої людини; вікарна емоційна реакція на емоційні переживання іншої людини, яка відображає ці емоції й наслідує їх.

Прийняття у власній свідомості ролі іншої людини в теорії особистості Г. Саллівана виступає як невербалізований, прихований комунікативний процес, за допомогою якого відносини, почуття і судження передаються від людини до людини без публічного їх промовляння. Цей механізм, на наш погляд визначає емфатичну здатність психолога відчувати емоційний стан іншої людини [4].

Оскільки емпатія включає почуття і думки, то в залежності від міри присутності в ній почуттів і думок її поділяють, відповідно, на афективну (емоційну) і когнітивну. Здатність передбачати емоційні реакції пацієнта іноді відносять до предикативної емпатії.

Емпатичне розуміння не є результатом інтелектуальних зусиль, залежить від багатства власного досвіду психолога, точності сприйняття, його вміння налаштуватися на одну "емоційну хвилю" з клієнтом, на думку деяких авторів – від генетичної схильності [1].

У психотерапії широко використовується техніка емпатичного слухання. Емпатія не передбачає обов'язкового активного втручання з метою надання дієвої допомоги іншому, не передбачає і оціночного реагування. Завдяки емпатії спілкування людей доводиться до рівня довірливого, інтимного.

Можливі негативні ефекти, що супроводжують емпатію: емпатичнa сліпота (неусвідомлюване неприйняття тих почуттів співрозмовника, яких уникаєш в самому собі); неконтрольоване використання емпатії (яку від тебе співрозмовник не завжди чекає і яка може заважати тобі у досягненні власних цілей); маніпулятивний застосування емпатії [3].

Велике значення для практичного психолога мають комунікативні якості: уміння розуміти інших людей і психологічно коректно впливати на них. Психолог повинен вміти працювати з людьми, розбиратися в характерах, володіти не тільки психологічними знаннями, а й психологічною інтуїцією. Комунікативними якостями психолога, важливими для його професійної діяльності, можна вважати привабливість, товариськість, тактовність, ввічливість, вміння слухати і зрозуміти іншу людину. В цілому комплекс цих якостей часто називають "талантом спілкування" [4].

Розвиток комунікативних та експресивних здібностей в професійній діяльності психолога виступають в органічному взаємозв'язку. Компонентами їх прояву виступають: швидкість і легкість знаходити контакт з незнайомими людьми; вільно спілкуватися в суспільстві; здатність слухати іншу людину; здатність співпереживати; прагнення допомогти кожному; здатність визнати свою неправоту; здатність бути самокритичним до себе [4].

Також у діяльності сучасного психолога необхідна впевненість у поведінці з клієнтом. В іншому випадку він не заслужить довіри клієнта. У той же час важливим виявляється відсутність надмірної самовпевненості та віри в непогрішність своїх психологічних висновків. Нетактовність психолога проявляється в його схильності приписувати своїй професії значущість і винятковість. Демонстративність поведінки і самозамилування психолога відштовхує клієнта.

Професійному психологу важливо мати адекватну самооцінку, розуміти індивідуальні особливості своєї особистості, свої здібності, сильні і слабкі сторони характеру. При цьому корисно знати способи компенсації власних особистісних недоліків [2].

Для успішної роботи в сфері наукової психології необхідні відповідні здібності. К.А. Рамуль вважає необхідним і важливим для кожного вченого наступні якості: спонтанна допитливість, здатність тривалий час займатися вирішенням все тієї ж проблеми, порівняно висока ступінь наукової обдарованості, яка передбачає розвиток пам'яті, творчого мислення, фантазії та спостережливості. Однак, на його думку, "для вченого-психолога не представляється необхідним або дуже важливим є володіння певною спеціальною особливістю, крім тих здібностей, які необхідні або дуже важливі для кожного вченого взагалі ...".

Ще одна необхідна якість для психолога – розвиток самопізнання. Обмежене самопізнання означає обмеження волі, а глибоке самопізнання збільшує можливість вибору в житті. Чим більше психолог знає про себе, тим краще зрозуміє своїх клієнтів, і навпаки – чим більше психолог пізнає своїх клієнтів, тим глибше розуміє себе.

Також важливою якістю є прийняття особистої відповідальності. Оскільки багато ситуацій в роботі виникають під контролем психолога, він повинен нести відповідальність за свої дії в цих ситуаціях. Розуміння своєї відповідальності дозволяє вільно і свідомо здійснювати вибір у будь – який момент консультування – погоджуватися з доводами клієнта чи вступати в продуктивне протистояння. Особиста відповідальність допомагає більш конструктивно сприймати критику. У таких випадках критика не викликає механізмів психологічного захисту, а служить корисним зворотним зв'язком, що поліпшує ефективність діяльності і навіть організацію життя [4].

У професійній діяльності психолог не може бути успішним в усьому. Не всі методи і прийоми роботи виходять однаково добре. Не до всіх видів діяльності проявляється інтерес і схильність. Тому психолога важливо формувати індивідуальний стиль професійної діяльності з урахуванням його індивідуальних особистісних особливостей.

Значущим у роботі психолога також є розвиток організаційних здібностей, яке полягає у швидкості, глибині, легкості і міцності процесу оволодіння знаннями, вміннями і навичками [5].

Важливими моральними якостями психолога безумовно вважаються доброзичливість, шанобливе ставлення до людей, чуйність, альтруїстична гуманність, інтелігентність.

Загальне ставлення до життя і діяльності проявляється в таких значущих для психолога особистісних якостях як відповідальність, організованість, оптимізм, відкритість, допитливість, спостережливість, самостійність суджень, креативність, гнучкість поведінки, здатність до рефлексії своїх переживань [6].

Для психолога важливі такі емоційні прояви особистості як невимушеність, природність і щирість у спілкуванні, стійкість до стресу, емоційна стабільність, здатність до співпереживання.

До необхідних вольових якостей психолога відносяться наполегливість, терплячість, самовладання. Ще однією важливою рисою є самоактуалізація – спосіб життя, при якому людина точно знає чого хоче, вміє ставити цілі і досягати їх легко, із задоволенням, використовуючи свій внутрішній потенціал.

«Людина, що самоактуалізується зовсім не та, в якій щось додалося ззовні, а саме та, у якої нічого не можна забрати, - писав Абрахам Маслоу у своїх роботах. – Це питання не зовнішніх придбань, а внутрішньої наповненості» [2].

Психолога має відрізняти уважне ставлення до людей, вміння контролювати себе і тримати ситуацію під контролем. Він не тільки вміє подолати свій страх і не показати його оточуючим, він вміє прорахувати ризик, спрогнозувати неймовірний хід розвитку подій і серйозно підготуватися до самих несподіваних поворотів долі. Адже тільки знайшовши впевненість у собі, у своїх силах, можна ефективно діяти [5].

Таким чином, основою успішної професійної діяльності психолога є високий рівень розвитку особистості фахівця, який в свою чергу є умовою, що забезпечує можливості системного бачення професійної діяльності, побудови концепції своєї професійної діяльності та її подальшого розвитку.

Таким чином, для успішного виконання професійної діяльності психолог повинен відповідати вимогам професії, що відбивається у рівні розвитку низки психологічних якостей, а саме: емпатія, толерантність, доброзичливість, гнучкість, впевненістю у собі та своїх діях, креативним мисленням, сенситивністю, психологічним тактом, прагненням до саморозвитку та самоактуалізації, комунікативними та організаційними здібностями, вмінням самостійно приймати рішення, відкритістю та щирістю.

Але професія психолога передбачає не лише розвиток зазначених якостей та потребує певних знань, але й може чинити негативний вплив на особистісне життя психолога, піддає його ризикам та негативним впливам. У зв’язку зі специфікою професійної діяльності психолога, особливі вимоги надаються його емоційній стійкості, адже ризиками у професійній діяльності психолога виступають стресові ситуації, емоційне вигоряння, надмірна замученість до особистісних проблем клієнтів.

Безперечним є той факт, що недостатній розвиток названих психологічних якостей знижує ефективність виконання професійної діяльності психологом. Ця закономірність виявляється вже на етапі навчання студентів-майбутніх психологів, особливо під час проходження ними різних видів практик – психодіагностичної, психоконсультативної, психокорекційної, реабілітуючої.

Так, в ході діагностичного дослідження, в якому брали участь понад 300 студентів-психологів, встановлено, що ті студенти, які отримали високі бали з проходження різних видів психологічної практики (100 - 75 балів) більш впевнені у собі, володіють такими професійно-психологічними якостями, як емпатія, толерантність, відповідальність, дисциплінованість, ініціативність, сензитивність, гнучкість і відкритість змінам, мають креативні здібності та нестандартне – творче мислення, вміють керувати власними емоціями, дотримуються етичних норм у професійній діяльності, вміють організовувати групи людей, можуть працювати з психологічною документацією, проводити індивідуальні та групові консультації, а також реабілітаційно – корекційну роботу.

Студенти з низьким рейтингом (нижче 50 балів) мають багато труднощів у проходженні психологічних практик. Такі студенти не вміють на достатньому рівні організовувати групи людей, знаходити спільну мову з учасниками навчального процесу, постійно скаржаться на недостатній рівень теоретичного матеріалу та практичних навиків, не мають творчого мислення, не достатньо володіють професійно-психологічними якостями, тобто, емпатія розвинена на низькому рівні, можлива низька самооцінка, що виражається у не контактності, не гнучкості у спілкуванні, не вміють креативно мислити та спонтанно діяти, відсутня аутосимпатія, критичність.

Під час практик у студентів-майбутніх психологів виникають проблеми, які в основному пов’язані з недостатньо розвиненими комунікаційними, організаційними навичками, труднощами у спілкуванні з учнями, вчителями, батьками, студенти скаржилися на недостатність теоретичної інформації, а також практичних навичок, труднощі у заповненні документації тощо. З’ясовано, що ці проблеми виникають саме у тих студентів, які прийшли на навчання без чіткого уявлення про особливості роботи психолога, здебільшого вони прагнули отримати безпосередні готові рекомендації для подолання власних проблем та складнощів. Тобто роботу з усунення цієї проблематики необхідно починати ще зі школи в рамках профорієнтації, починаючи з формування адекватного уявлення про особливості роботи психолога.

Нами розроблена розвивально-корекційна програма, робота за якою може проводитися за двома векторами. Це просвітницька робота зі старшокласниками, яка включає наступні заходи: цикл бесід з метою роз’яснення особливостей професійної діяльності психологів, вимог до особистості фахівця, принципів та завдань професійної діяльності психологів, виступи практикуючих психологів, перегляд фільмів на психологічну тематику та їх аналіз, психодіагностична процедура яка визначає схильність старшокласників до професії психолога).

Другим напрямком програми є тренінг, спрямований на розвиток професійно важливих психологічних якостей студентів-психологів. Всі вправи тренінга розподілені нами по блоках, в залежності від того, на розвиток якої характеристики вони спрямовані: розвиток комунікативних та організаційних здібностей, емпатії, толерантності, впевненості в собі та своїх діях, креативності та творчого мислення, психологічного такту, самоактуалізації, протистояння стресу, саморозвитку, саморозумінню.

Станом на сьогодні здійснюється подальша робота із зазначеної проблематики, яка полягає в поширенні спектру вивчення тих психологічно важливих якостей, які сприятимуть ефективній роботі психолога та можуть бути сформовані під час навчання студентів за спеціальністю «Психологія» та «Практична психологія», а також в продовженні апробації корекційно-розвивальної програми з метою виявлення її ефективності.

Література:

1. Бойко В. В. Энергия эмоций в общении: взгляд на себя и на других. М., 1996.- 469с.

2. Бондаренко А. Психологическая помощь: теория и практика. Учeб. пособие для студентов старших курсов психологических факультетов и отделений университетов. - М: Независимая фирма «Класс»,- 2001.-С.27-64.

3. Елдышова О.А. Проблема «выгорания» в профессиональной деятельности психолога и способы профилактики. //«Вестник Костромского государственного университета им. Н.А. Некрасова» научно-методологический журнал, 2007, т.13, серия Психологические науки «Акмеология образования», №5.

4. Карандашев В.Н. Введение в профессию. М.: Смысл, 2000. - 288 с.

5. Куликов Л.В. Практическая психология: Советы и рекомендации. СПб., 1994. – 293 с.

6. Таланов В.Л., Малкина-Пых И.Г. Справочник практического психолога. – СПб.: Сова, М.: ЭКСМО, 2005. – 928 с.