Филологические науки / 1. 1.Методика преподавания языка и литературы

Викладач Мормуль О. О.

Національний технічний університет України «КПІ», Україна

Лінгво-соціо-культурна компетенція

Чому саме культура?

З розвитком та поширенням комунікативного підходу до навчання іноземним мовам значно більше уваги почали приділяти використанню мови у визначених культурних та соціальних ситуаціях. Аудіолінгвальний метод, сфокусований навколо окремо взятого речення чи фрази, виявився неспроможним підготовити учнів до реального спонтанного спілкування іноземною мовою, оскільки в житті існують соціальні та культурні правила. Західні моделі комунікативної компетенції розглядають соціокультурний компонент як допоміжний соціолінгвістичної компетенції. Так назви норм поведінки, цінностей, правил спілкування необхідно для вибору правильного мовного реєстру.

Говорячи про важливість та необхідність підвищення соціокультурної компетенції учнів, потенціал та значення стратегічної компетенції зовсім не зменшується, коли інформаційні прогалини можуть бути подолані шляхом перепитування, уточнення, пояснення. Крім того в деяких випадках носії мови не можуть дати відповідь на такі запитання як „що і коли” не тому, що вони не бажають допомогти, а тому, що познайомившись з рідною культурою імпліцитним шляхом, знаходячись в культурному середовищі, вони володіють знаннями-концептами, спроможні лише інтуїтивно визначити , що є що, і дуже рідко коли можуть дати очікуване пояснення.

Таким чином знання культури придає впевненості та можливості для тих, хто вивчає мову, здійснити вибір в дії. В деяких випадках, знаючи відповідь, просто необхідно спитати що до чого, з метою почати бесіду або продовжити розмову. Тому соціокультурна компетенція дозволяє тим, хто розмовляє іноземною мовою почувати себе на одному рівні з носіями мови.

Соціокомунікація

В термін соціокомунікація вкладається сукупність прийомів та засобів усної та письмової передачі інформації представниками визначеної культури та субкультури. До них відноситься мова, в якій ми включаємо специфічні відмінності між існуючими мовними варіантами. Дні відмінності можуть бути в лексиці, граматиці, фонетиці.

Під національною ментальністю ми розуміємо спосіб мислення представників окремої культури чи субкультури, який визначає їх поведінку та очікування подібного з боку інших. Згідно досліджень в області ментальності, нам пропонується розглянути ментальність народу країни, мову якої вивчаємо. В трьох вимірах – загальному, ситуативному, культурному самовизначенні.

До загальних характеристик ментальності відносяться три компоненти_ знання, поведінка та відношення. Яскравим прикладом будуть свята, звичаї, традиції, ритуали, обряди.

Ситуативні характеристики ментальності можуть включати установку ментальності, сприяння та вираження.. для американської ментальності ми виділяємо такі критерії установки як індивідуалізм, орієнтація на майбутнє, невимушеність, суперництво. Дані установки будуть впливати на поведінку індивідів.

Говорячи про ментальність, потрібно згадати ще про один елемент – культурне самовизначення, який може включати в себе вищезгадані загальні та ситуативні характеристики. В суспільстві люди зазвичай групуються за визначеними ознаками - за інтересами, за орієнтацією, за політичними поглядами. Тому учні мають бути ознайомлені з різними культурними угрупуваннями людей.

Рамки навчання культурі

Традиційно рамки навчання культурі позначались графічними кордонами країн, що створювало оманливі стереотипи про носіїв мови.

Так, більшість вважають і вірять, що всі англійці святкують День Валентина та п’ють чай о 5-й годині, всі німці люблять пиво, французи відрізняються високою культурою та модою, однак відвідавши ці країни та побесідувавши з їх представниками, у вас зникне багато стереотипів.

Країна сама по собі є зібранням різних культур. Вивчаючи полікультурних спільнот в країнах, мову яких вивчають, в центрі уваги повинна бути не тільки культура лінгвістичної більшості, але і весь спектр все можливих етнічних, лінгвістичних, професіональних та інших культур.

Література :

1. В.С.Библер “Культура. Диалог культур (опыт определения).” — Вопросы философии, 1989, № 6