Словотвірні
процеси у транспортній
термінологічній системі
Словотвір, на думку багатьох науковців, є основним
засобом збагачення словникового складу української мови, поповнює різні
тематичні шари лексики новими одиницями, дозволяє повніше усвідомити шляхи
цього збагачення, визначити зв’язок лексико-семантичної структури слова з його
словотвірними особливостями [1]. Слід зазначити, що в різних термінологічних системах пріоритети належать різним
способам словотворення, продуктивність їх далеко не однакова, про що свідчать
дослідження І.Кочан у радіотехнічній термінології [2], Н.Ктитарової в термінології металургійної промисловості [3],
А.Письмениченка в термінології будівельної індустрії [4].
Термін – це спеціальне слово,
але як і загальновживана лексика виражає певне значення не тільки своєю
цілісністю, а й окремими своїми елементами. Наприклад, коли ми чуємо слово зупинка, ми відразу
розуміємо, що тут ідеться про «пункт для очікування автобуса та посадки і
висадки пасажирів». Досягається це за допомогою поєднання словотворчих
засобів – морфем, найменших матеріальних частинок слова, що наділені певним
значенням.
Наприклад, слово трубопровідний
складається з морфем: корінь труб- викликає в нашій уяві думку
про «довгий порожнистий предмет або
пристрій, призначений для переміщення рідини, пари, газу», інтерфікс -о-
, що сполучає перший і другий корінь, другий корінь -провід- означає «шлях направлення», суфікс -н-
вказує на ознаку, пов’язану з певним предметом або явищем, флексія -ий оформлює прикметник як частину мови, що
називає ознаку. І разом ці частинки передають єдине значення слова, тобто «систему щільно з’єднаних труб і арматури для
переміщення на віддаль рідин, газів, сипких тіл».
На думку Н.Нікуліної [5], яка досліджувала автомобільну
лексику, найважливішим шляхом українського термінотворення для потреб
транспортної галузі, що має безперечні перспективи з урахуванням подальшого
розвитку мовного забезпечення науково-технічних галузей, є збагачення
термінологічного фонду за рахунок морфологічних способів творення термінів:
1) префіксальний
спосіб термінотворення, специфіка якого полягає в тому, що префікси
приєднуються до цілого слова, утворюючи нові слова у межах тієї ж частини мови;
2) префіксально-суфіксальний
спосіб термінотворення;
3) суфіксальне термінотворення
застосовується при творенні термінів, що є, переважно, повнозначними частинами мови;
4) складання як
спосіб термінотворення: а) об’єднання в
одне ціле кількох слів, тобто словоскладання (інженер-механік);
б) об’єднання в одне ціле кількох основ, тобто основоскладання (паливопровід);
5) складання основ
із суфіксацією, або складно-суфіксальний спосіб, коли процес злучення основ
у похідне слово ускладнюється суфіксацією;
6) за допомогою
префіксоїдів, тобто початкових елементів складних слів. Це, переважно, префіксоїди
іншомовного походження (серво-, транс-, турбо-);
7) за допомогою
суфіксоїдів, тобто постпозиційних елементів складних слів (-воз,
-граф,
-метр, -стат).
Використовуючи транспортну термінологію,
що на сьогодення поповнюється новими номінаціями, адже транспорт – це одна з найважливіших галузей економіки і без нього
не можливо уявити наше сьогодення, розглянемо ті способи словотвору, що є
найбільш продуктивними в межах транспортної
термінологічної системи на сучасному етапі її розвитку: експорт → експортер (суфіксальний
спосіб); імпорт → імпортований
(суфіксальний спосіб); мито → митні
операції (суфіксальний спосіб); трубопровід
→ трубопровідні лінії (суфіксальний спосіб); буксир → буксировка (суфіксальний спосіб); колесо → колісні машини
(суфіксальний спосіб); вантаж → завантажувач
(префіксально-суфіксальний спосіб); автобус
→ автобусна зупинка (суфіксальний спосіб); пропуск → пропускна спроможність (суфіксальний спосіб); вантаж → вантажообіг (основоскладання);
транспорт → транспортний засіб
(суфіксальний спосіб); вантаження →
розвантаження (префіксальний спосіб); пасажир
→ пасажирські станції (суфіксальний спосіб); водій → водійське посвідчення (суфіксальний спосіб); причіп
→ напівпричіп (префіксальний спосіб); рух → рухомий склад (суфіксальний спосіб); автомобіль і будування → автомобілебудування (основоскладання); поршень → поршнева машина
(суфіксальний спосіб); гальмо →
гальмовик (суфіксальний спосіб); дорожнє
і будівництво → дорожньобудівельний (основоскладання); керування → керованість
(суфіксальний спосіб); експлуатація
→ експлуатаційний засіб (суфіксальний спосіб).
Отже, з огляду на поданий вище матеріал, можна
констатувати, що пріоритетне місце у морфологічному термінотворенні термінів
транспорту посідає суфіксальне словотворення (відбивач, підресорник) і основоскладання (гідропривод, повітрозабір, всюдихід, контейнеровоз, паливопровід).
Література:
1. Ющук І. Українська мова / І.Ющук. – К.: Либідь, 2008.
– 640 с.
2. Кочан І. Радіотехнічні терміни
з суфіксом –ість (–ость, –асть) у східнослов’янських
мовах / І.Кочан // Мовознавство. – 1983. – № 5. – С. 67-71.
3. Ктитарова Н. Українська термінологія
металургійної промисловості: Автореф. дис. канд. ... філол. наук: 10.02.01 /
Н.Ктитарова; Дніпропетровський національний університет. – Дніпропетровськ,
2000. – 20 с.
4. Письмиченко А. Сучасна термінологія
будівельної індустрії / А.Письмиченко // Культура слова. – Випуск 23. –
1982. – С.31-34.
5.
Нікуліна Н. Становлення
сучасної української термінологічної системи автомобілебудування та ремонту
транспортних засобів: Автореф. дис... канд. філол.
наук: 10.02.01 / Н.Нікуліна; Харківський національний педагогічний університет ім.
Г.С.Сковороди. – Харків, 2005. – 20 с.