Явтушенко Вікторія

студентка факультету транспортних систем

 Харківського національного автомобільно-дорожнього університету

(науковий керівник – кандидат філологічних наук, доцент Нікуліна Н.В.)

 

Словотвірні процеси у транспортній

термінологічній системі

 

Словотвір, на думку багатьох науковців, є основним засобом збагачення словникового складу української мови, поповнює різні тематичні шари лексики новими одиницями, дозволяє повніше усвідомити шляхи цього збагачення, визначити зв’язок лексико-семантичної структури слова з його словотвірними особливостями [1]. Слід зазначити, що в  різних термінологічних системах пріоритети належать різним способам словотворення, продуктивність їх далеко не однакова, про що свідчать дослідження І.Кочан у радіотехнічній        термінології [2],  Н.Ктитарової в термінології металургійної промисловості [3], А.Письмениченка в термінології будівельної індустрії [4].

Термін – це спеціальне слово, але як і загальновживана лексика виражає певне значення не тільки своєю цілісністю, а й окремими своїми елементами. Наприклад, коли ми чуємо слово зупинка, ми відразу розуміємо, що тут ідеться про «пункт для очікування автобуса та посадки і висадки пасажирів». Досягається це за допомогою поєднання словотворчих засобів – морфем, найменших матеріальних частинок слова, що наділені певним значенням. Наприклад, слово трубопровідний складається з морфем: корінь труб- викликає в нашій уяві думку про «довгий порожнистий предмет або пристрій, призначений для переміщення рідини, пари, газу», інтерфікс -о- , що сполучає перший і другий корінь, другий корінь -провід- означає «шлях направлення», суфікс -н- вказує на ознаку, пов’язану з певним предметом або явищем, флексія -ий  оформлює прикметник як частину мови, що називає ознаку. І разом ці частинки передають єдине значення слова, тобто «систему щільно з’єднаних труб і арматури для переміщення на віддаль рідин, газів, сипких тіл».

На думку Н.Нікуліної [5], яка досліджувала автомобільну лексику, найважливішим шляхом українського термінотворення для потреб транспортної галузі, що має безперечні перспективи з урахуванням подальшого розвитку мовного забезпечення науково-технічних галузей, є збагачення термінологічного фонду за рахунок морфологічних способів творення термінів:

1) префіксальний спосіб термінотворення, специфіка якого полягає в тому, що префікси приєднуються до цілого слова, утворюючи нові слова у межах тієї ж частини мови;

2) префіксально-суфіксальний спосіб термінотворення;

3) суфіксальне термінотворення застосовується при творенні термінів, що є, переважно,  повнозначними частинами мови;

4) складання як спосіб термінотворення:  а) об’єднання в одне ціле кількох слів, тобто словоскладання (інженер-механік); б) об’єднання в одне ціле кількох основ, тобто основоскладання (паливопровід);

5) складання основ із суфіксацією, або складно-суфіксальний спосіб, коли процес злучення основ у похідне слово ускладнюється суфіксацією;

6) за допомогою префіксоїдів, тобто початкових елементів складних слів. Це, переважно, префіксоїди іншомовного походження (серво-, транс-, турбо-);

7) за допомогою суфіксоїдів, тобто постпозиційних елементів складних слів (-воз, -граф, -метр, -стат).

Використовуючи транспортну термінологію, що на сьогодення поповнюється новими номінаціями, адже транспорт – це одна з найважливіших галузей економіки і без нього не можливо уявити наше сьогодення, розглянемо ті способи словотвору, що є найбільш продуктивними в межах транспортної  термінологічної системи на сучасному етапі її розвитку: експорт → експортер (суфіксальний спосіб); імпорт → імпортований (суфіксальний спосіб); мито → митні операції (суфіксальний спосіб); трубопровід → трубопровідні лінії (суфіксальний спосіб); буксир → буксировка (суфіксальний спосіб); колесо → колісні машини (суфіксальний спосіб); вантаж → завантажувач (префіксально-суфіксальний спосіб); автобус → автобусна зупинка (суфіксальний спосіб); пропуск → пропускна спроможність (суфіксальний спосіб); вантаж → вантажообіг (основоскладання); транспорт → транспортний засіб (суфіксальний спосіб); вантаження → розвантаження (префіксальний спосіб); пасажир → пасажирські станції (суфіксальний спосіб); водій → водійське посвідчення (суфіксальний спосіб);  причіп → напівпричіп (префіксальний спосіб); рух → рухомий склад (суфіксальний спосіб); автомобіль і будування → автомобілебудування (основоскладання); поршень → поршнева машина (суфіксальний спосіб); гальмо → гальмовик (суфіксальний спосіб); дорожнє і будівництво → дорожньобудівельний (основоскладання); керування → керованість (суфіксальний спосіб); експлуатація → експлуатаційний засіб (суфіксальний спосіб).

Отже, з огляду на поданий вище матеріал, можна констатувати, що пріоритетне місце у морфологічному термінотворенні термінів транспорту посідає суфіксальне словотворення (відбивач, підресорник) і основоскладання (гідропривод, повітрозабір, всюдихід, контейнеровоз, паливопровід).

Література:

1. Ющук І. Українська мова / І.Ющук. – К.: Либідь, 2008. – 640 с.

2. Кочан І. Радіотехнічні   терміни   з   суфіксом  –ість (–ость, –асть) у східнослов’янських мовах / І.Кочан // Мовознавство. – 1983. – № 5. – С. 67-71.

3. Ктитарова Н. Українська термінологія металургійної промисловості: Автореф. дис. канд. ... філол. наук: 10.02.01 / Н.Ктитарова; Дніпропетровський національний університет. – Дніпропетровськ, 2000. – 20 с.

 4. Письмиченко А. Сучасна термінологія будівельної індустрії / А.Письмиченко  // Культура слова. – Випуск 23. – 1982. – С.31-34.

5. Нікуліна Н. Становлення сучасної української термінологічної системи автомобілебудування та ремонту транспортних засобів: Автореф. дис... канд. філол. наук: 10.02.01 / Н.Нікуліна; Харківський національний педагогічний університет ім. Г.С.Сковороди. Харків, 2005. 20 с.