Филологические науки / 6. Актуальные проблемы перевода

К.і.н. Леміш Н.О.

Конотопський інститут Сумського державного університету, Україна

ОСОБЛИВОСТІ ПЕРЕКЛАДУ ТОПОНІМІЧНИХ НАЗВ ТА ЇХ ПОХІДНИХ

Попри існування значної кількості офіційно затверджених довідкових посібників та словників, що містять пояснення правописних норм, досі залишається проблемою правильне визначення граматичних норм перекладу топонімічних назв українською [1-7]. Автором пропонується розглянути питання методики перекладу таких назв з російської мови; узгоджуваності цих назв із означуваним словом; правопису утворених від них прикметникових форм. При перекладі передаються лише фонетичні й структурні особливості української (чи якоїсь іншої) мови, якщо вони не руйнують адресну або інформативну функцію мовної конструкції. При передачі російських географічних назв слід орієнтуватися на об’єкт, на його соціальний, національний або культурно-історичний контекст (наприклад, село Красне, а не Червоне чи Красноє адже в історичному контексті ця назва походить не від назви кольору, а від старослов’янського слова «красиве»; Красноармійськ, а не Червоноармійськ, Красний Луч, а не Червоний Луч, Красна площа, а не Червона площа (в м. Москві). Проте при інтернаціоналізації або регіоналізації географічної назви з прозорим значенням компонентів (але з яскраво вираженою адресною функцією) переклад стає єдино можливим способом підкреслити загальносвітову або невизначену належність об’єкта, наприклад (таблиця 1):

Таблиця 1

Норми перекладу географічних назв

№	Визначення норми	укр. написання	рос. написання
1.	перекладаються українськими відповідниками географічні назви, що мають при собі номенклатурні терміни або прикметники на означення розмірів, взаємного розміщення та сторін світу, що виступають у складі географічних назв	Північний Льодовитий океан, Південні авіації, майдан Незалежності, Нижній Новгород, Південноукраїнська АЕС	Северный Ледовитый океан, Южные авиации, площадь Независимости, Нижний Новгород, Южноукраинская АЕС
але:
2.	не перекладаються українськими відповідниками географічні назви запозичення з російської мови, що мають визначену належність об’єкта	Сєвероморськ, Владимир, Первомайськ, Южне, Южноукраїнськ	Североморск, Владимир, Первомайск, Южное, Южноукраинск

Українські географічні назви передаються відповідно до вимови за нормами українського правопису. Складність становить розрізнення перекладу з російської мови на українську назв міст з чергуванням [о] – [і] кінцевих –поль або –горськ. В українській мові такий переклад ілюструватиметься двома варіантами -поль та –піль; -горськ та -гірськ, тоді як у російській існує лише один нормативний варіант –поль та –горск.

За таких умов слід зважати на походження самих географічних назв (таблиця 2).

Таблиця 2

Норми перекладу назв міст на поль або –горськ

№	Визначення норми	укр. написання	рос. написання
1.	у назвах грецького походження (грецьке «polis» – «місто») маємо вживати -поль	Маріуполь, Тирасполь, Мелітополь, Нікополь, Севастополь, Сімферополь	Мариуполь, Тирасполь, Мелитополь, Никополь, Севастополь, Симферополь
2.	у назвах від українського слова «поле» маємо вживати -піль	Бориспіль, Крижопіль, Ольгопіль, Тернопіль	Борисполь, Крижополь, Ольгополь, Тернополь
3.	у назвах від слова «гори», що при чергуванні [о] змінюється на [і] у закритому складі – «гір»	Святогірськ (бо йдеться про «Святі гори»)	Святогорск
4.	у назвах від слова «город» залишається [о]	Углегорськ (бо йдеться про місто «город вугілля» в Сахалінській обл.)	Углегорск

Визначення походження географічної назви впливає на вибір суфіксів -ов, -ев, -єв чи -ів, -їв, а також відмінкових закінчень –о або –е в назвах, що мають ознаки присвійних прикметників при їх перекладі з російської мови на українську (таблиця 3):

Таблиця 3

Норми перекладу назв міст на -ов, -ев, -єв чи -ів, -їв

№	Визначення норми	укр. написання	рос. написання
1.	при передачі географічних назв з суфіксом -ов, -ев, -єв, в основі яких лежать російські прізвища чи імена	Ворошиловськ (від прізвища Ворошилов), Єнакієве (від прізвища Єнакієв)	Ворошиловск, Енакиево
2.	при передачі географічних назв з суфіксом -ів, -їв, в основі яких лежать українські прізвища чи імена	Васильків (від Василь), Київ (від Кий)	Васильков Киев
3.	уживання закінчення -о в географічних назвах, що позначають населені пункти Росії	Іваново, Домодєдово, Внуково,	Иваново, Домодедово, Внуково,
4.	уживання закінчення -е в географічних назвах, що позначають населені пункти України	Ханжонкове, Мукачеве, Рівне, (але: Дубно)	Ханжонково, Мукачево, Ровно, Дубно

В офіційних документах, військовій та географічній літературі не узгоджуються з пояснюваною родовою назвою у формі непрямого відмінка прикладки, що означають назви (таблиця 4):

Таблиця 4

№	Визначення норми	укр. написання	рос. написання
1.	не відмінюються назви: станцій	до станції Боярка, до станції Носівка, на станції Вирівка	к станции Боярка, к станции Носовка, на станции Выровка
2.	селищ міського типу	у селищі міського типу Ставище, до селища міського типу Катюжанка	в поселке городского типа Ставище, к поселку городского типа Катюжанка
3.	сіл	із села Шаповалівка, з села Малинівка, до села Хоружівка	из села Шаповаловка, в село Малиновка, в село Хоружовка
але:
4.	відмінюються назви: міст	до міста Києва, у місті Одесі	в город Киев, в городе Одессе

При цьому відмінювання географічних назв, що походять від присвійних прикметників, відрізняється від відмінювання відповідних прізвищ (таблиця 5):

Таблиця 5

№	Визначення норми	укр. написання (відмінювання)	рос. написання (відмінювання)
1.	прізвища Кіров, Пушкін	Кіровим, Пушкіним	Кировым, Пушкиным
2.	географічні назви Кіров, Пушкін	Кіровом, Пушкіном	Кировом, Пушкином

Не узгоджується також перша частина складних географічних назв при творенні прикметникових форм (таблиця 6):

Таблиця 6

№	Визначення норми	укр. написання	рос. написання
1.	друга частина є прикметником	Кам’янець-Подільський – Кам’янець-Подільського району	Каменец-Подольский – Каменец-Подольского района
2.	друга частина є числівником	Горлівка Друга – у Горлівкодругому Будинку культури та відпочинку	Горловка Вторая – в Горловковтором Доме культуры и отдыха
3.	друга частина є іменником	Біла Церква – Білоцерківський район, Липова Долина – Липоводолинська установа	Белая Церковь – Белоцерковский район Липовая Долина – Липоводолинское учреждение
4.	перша і друга частини є іменниками	Кизил-Орда – Кизил-Ординська область	Кизил-орда – Кизил-ординская область

Незважаючи на значну кількість правил, що намагаються нормувати переклад, проблема співіснування різних варіантів однієї й тієї ж топонімічної назви залишається невирішеною.

Література:

1. Мозговий В. І. Українська мова у професійному спілкуванні. Модульний курс : навч. посіб. / В. І. Мозговий. — К. : Центр навч. літ., 2008.

2. Плотницька О.Д. Ділова українська мова / О.Д. Плотницька. – К. : Наукова думка, 2004.

3. Російсько-український словник ділової мови / Уклад.: Мокровольський О., Шокало О. – К., 2002.

4. Словник труднощів української мови: близько 15 тис. слів / Д.Г. Гринчишин, А.О. Капелюшний, О.М. Пазяк / За ред. С.Я. Єрмоленко. – К. : Рад. школа, 1989.

5. Словник української мови (в 11-ти томах). — К. : Наукова думка, 1970 —1980.

6. Український правопис. – К. : Наукова думка, 2004.

7. Чак Є.Д. Складні випадки правопису та слововживання / Є.Д. Чак. – К., 1998.