Орел M.В.

Національний гірничий університет, Україна

КОМПЕТЕНТНІСНИЙ ПІДХІД ДО НАВЧАННЯ ПЕРЕКЛАДУ

Перспектива інтеграції української вищої школи в глобальну і, в першу чергу, європейську систему вищої освіти − це один із пріоритетів державної політики, який зафіксований в “Національній доктрині розвитку освіти” та “Програмі дій щодо реалізації положень Болонської декларації в системі вищої освіти і науки України”.

План заходів по реалізації положень Болонської декларації в системі вищої професійної освіти передбачає: інтеграцію української вищої школи в загальноєвропейський освітній простір із збереженням головних досягнень і традицій української вищої школи; створення системи управління і контролю за якістю освіти; впровадження сучасних інформаційних навчальних технологій; участь у європейському ринку освітніх послуг; розробку і впровадження нових державних освітніх стандартів на основі компетентнісного підходу. Впровадження компетентнісного підходу в систему вищої освіти дозволить:

− створити такі освітні стандарти вищої освіти, які забезпечать більшу прозорість і співставлення з європейськими освітніми системами;

− здійснити не просто переробку діючих освітніх програм із підготовки бакалаврів, дипломованих спеціалістів, але й спроектувати їх у новому компетентно-методологічному ключі, коли в основі стандартів будуть лежати не кількісні параметри, а характеристики, що відображають якісні результати освітнього процесу, виражені інтегрованою мовою компетенцій;

− зміцнити позиції вищої освіти України в загальноєвропейському освітньому й дослідницькому просторі;

− підготувати випускників як активних суб’єктів нової освітньої парадигми − освіта протягом усього життя.

Теоретичні проблеми компетентнісного підходу до навчання перекладу розглядалися у дослідженнях С. Бондар, І. Єрмакова, О. Кононко, Л. Сохань, О. Овчарук, І. Родигіної, Д. Рум’янцевої, О. Савченко, Т. Сорочан, В. Циби, С. Шишова, А. Хуторського та ін.

Поняття “компетенція” означає коло питань, з якими людина добре обізнана; “компетентний” − такий, що володіє знаннями у певній галузі; має право, керуючись своїми знаннями чи повноваженнями, робити або вирішувати що-небудь, судить про що-небудь. Іншими словами, компетентність – це стійка готовність і здатність людини до діяльності зі “знанням справи”. Останнє залежить від “таких п’яти основних елементів: глибоке розуміння суті завдань і проблем, які розв’язуються; наявність досвіду в даній сфері; уміння обирати засоби і способи діяльності, адекватні конкретним обставинам місця і часу; почуття відповідальності за досягнуті результати; здатність навчатися на помилках та привносити корективи у процес досягнення мети”.

Експерти різних міжнародних організацій пропонують чимало визначень компетентності та переліків її компонентів. Досить містким є, на нашу думку, тлумачення поняття “компетентність”, представлене фахівцями проекту DeSeCo (Definition and Selection of Key Competencies):

1) компетентність виявляється тільки в реальній дії (на яку впливають мотиви, цілі та наміри діючого), що здійснюється в певній ситуації. Зовнішні вимоги – соціальний контекст ситуації входить до компетентності поряд із індивідуальними здібностями і схильностями;

2) компетентність, окрім когнітивних компонентів, включає рухові й розумові навички, знання, мотивацію, ціннісні й етичні орієнтації, установки та інші соціальні та поведінкові компоненти, тобто все те, що може бути мобілізоване для ефективної дії;

3) компетентності здобуваються і розвиваються через дії і взаємодії в найрізноманітніших формальних і неформальних освітніх ситуаціях;

4) ключові компетентності суттєві для успіху в різних сферах життя будь-якої людини і суспільства. Виокремлення ключових компетенцій залежить від цінностей певного соціуму, від того, що робить людину успішною соціально, економічно й особистісно в конкретному соціумі;

5) щоб впоратися із складними вимогами сучасного життя, людині необхідно досягти певного рівня когнітивної складності, що базується на критичному мисленні, рефлексії і цілісному баченні життя.

Згідно з трактуваннями українських науковців, компетентність – це підхід до знань як інструменту розв’язання життєвих проблем, прийняття рішень у різних сферах життєдіяльності людини, це загальна здібність, що ґрунтується на знаннях, досвіді, цінностях, набутих завдяки навчанню, вихованню, інтеграції у простір соціальних і культурних відношень, міжособистісної інтеграції і спілкування.

Всередині компетентнісного підходу виділяються два базових поняття: “компетенція” і “компетентність”, при цьому, “компетентність” − поняття більш широке й означає володіння особистістю певним набором компетенцій. Компетентнісний підхід направлений на розвиток компетентності студентів як сукупність якостей, які потрібні для функціонування в конкретній галузі діяльності.

Нині проблема компетентності набуває нового звучання. Багато науковців говорять вже не просто про компетентність, а про професійну компетентність, як показник відповідності фахівця вимогам професійної діяльності.

Введення компетентнісного підходу вимагає серйозних змін в освітній методології. Метою навчання кожної компетенції стає досягнення студентом певного чітко визначеного результату, під нього підбирається відповідний зміст матеріалу й технології оцінювання. Формування компетенції виступає як кінцевий результат процесу навчання. Такий підхід дозволяє більш чітко визначити всі етапи навчання й обгрунтувати їх необхідність як для студентів, так і для їх наставників, тобто зробити процес навчання майбутніх перекладачів доступним і прозорим.

Література:

1. Національна доктрина розвитку освіти. − К., 2002.

2. Програма дій щодо реалізації положень Болонської декларації в системі вищої освіти і науки України. − К., 2004.