Филологические науки/7. Язык, речь, речевая коммуникацияК.ф.н. Львова Н.Л., Мочернюк Ю.Б.Чернівецький національний університет ім. Ю.Федьковича, Україна
Авторський дискурс та його особливості
Питання, пов’язані з категорією авторського дискурсу, належать до числа тих
суперечливих проблем мовознавства, які на кожному новому етапі розвитку
лінгвістичної науки не втрачають своєї актуальності. Дослідники єдині в тому,
що без усвідомлення поняття авторського стилю неможливо визначити композиційну
своєрідність твору, проникнути в глибини тексту, встановити особливості
словесної архітектоніки твору.
Дослідження стилю автора як однієї з характеристик тексту набуло широкого
розвитку в сучасному мовознавстві. Вперше цю категорію розробив і ввів у
науковий обіг В.В.Виноградов, а подальші дослідники збагатили і розширили її.
Вченими визначено, що текст складається із відносно великих і відносно малих
складових частин, які прийнято називати компонентами або елементами тексту. Ці
елементарні складові тексту можуть бути одиницями всіх рівнів: фонемами,
морфемами, лексемами, синтагмами (див. Тураєва З.Я., Fleischer. W., Michel G.).
Ми надаємо перевагу терміну „елементи тексту".
Вибір автором лексичних одиниць у художньому тексті залежить від декількох
факторів. Найважливішими можна вважати три наступні: властивості позамовної
дійсності, специфіку структури мови та відношення автора до об'єктів оточуючої
дійсності.
Різноманітність об'єктів, явищ та відношень позамовної дійсності викликає
необхідність існування в мові різноманітних засобів найменування цих об'єктів,
властивостей та відношень між об'єктами. Звідси випливає, що вживання тієї чи
іншої лексичної одиниці в тексті буде залежати в першу чергу від того, що (які
об'єкти зовнішнього світу) описує автор. Однак кожна мова володіє специфічним
набором лексичних засобів позначень об'єктів зовнішнього світу, і тому
реалізація в тексті тієї чи іншої лексичної одиниці також залежить від
наявності в мові певних засобів позначення об'єктів зовнішнього світу. Нарешті,
вибір певної лексичної одиниці з числа тих, якими володіє лексична система
даної мови, може бути зумовленим ставленням автора до предметів, які він
зображає у своєму творі. Вказані вище три чинники можна умовно назвати „будова
зовнішнього світу", „будова мови" та „відношення автора до
описуваного ним предмету" (у сучасному мовознавстві ці поняття прийнято
називати „сигматика", „семантика" та „прагматика").
Оскільки текст є результатом добору засобів мови, то на нього впливають
багато факторів: особистість автора, тема, форма викладу, закони мови, жанру,
стилю. Під час дослідження тексту взяти до уваги всі ці чинники фактично
неможливо. Тому, в даній роботі, ми враховували тільки їх рівнодію, що
виражається в частоті одиниць тексту. Таким чином, частота — одна з функціональних
характеристик тексту, яка стає актуальною проблемою сучасного мовознавства
(див. Best K.-H., Eggers H.).
Авторський дискурс — характерна для письменника манера вибору і вживання
слів. Він широко використовується у творчій діяльності, різних видах мистецтва,
у культурі й освіті. Як у всіх зазначених сферах, так і в белетристиці
(красному письменстві - художній літературі) це стиль покликаний крім
інформаційної функції найсуттєвішу - естетичну: впливати засобами художнього
слова через систему образів на розум, почуття та волю читачів, формувати ідейні
переконання, моральні якості й естетичні смаки.
Основні ознаки:
-
найхарактерніша ознака художнього відтворення дійсності – образність (образ -
персонаж, образ колектив, образ - символ, словесний образ, зоровий образ);
- поетичний
живопис словом навіть прозових і драматичних творів;
- естетика
мовлення, призначення якої - викликати в читача почуття прекрасного;
- експресія
як інтенсивність вираження (урочисте, піднесене, увічливе, пестливе, лагідне,
схвальне, фамільярне, жартівливе, іронічне, зневажливе, грубе та ін.);
-
зображуваність (тропи, епітети порівняння, метафори, алегорії, гіперболи,
перифрази, тощо; віршова форма, поетичні фігури); конкретно-чуттєве живописання
дійсності;
- відсутня
певна регламентація використання засобів, про які йтиметься далі, та способів
їх поєднання, відсутні будь-які приписи;
- визначальним є суб'єктивізм розуміння та відображення (індивідуальне
світобачення, світовідчуття і, відповідно, світовідтворення автора спрямоване
на індивідуальне світосприйняття та інтелект читача).
Основні
мовні засоби:
- наявність
усього багатства найрізноманітнішої лексики, переважно конкретно-чуттєвої
(назви осіб, рече, дій, явищ, ознак);
-
використання емоційно-експресивної лексики (синонімів, антонімів, анонімів,
фразеологізмів);
-
запровадження авторських новаторів (слів, значень, виразів, формування
індивідуального стилю митця);
- уведення до
творів, зі стилістичною метою, історизмів, архаїзмів, діалектизмів,
просторічних елементів., навіть жаргонізмів;
- широке
використання різноманітних типів речень, синтаксичних зв'язків, особливості
інтонування та ритмомелодики;
- повною
мірою представлені всі стилістичні фігури (еліпс, періоди, риторичні питання,
звертання, багатосполучниковість, безсполучниковість та ін.).
За родами й
жанрами авторський стиль поділяється на підстилі, які мають свої особливості
мовної організації тексту:
- епічні
(прозові: епопея, казка, роман, повість, байка, оповідання, новела, художні
мемуари, нарис);
- ліричні
(поезія, поема, балада, пісня, гімн, елегія. епіграма);
- драматичні
(драма, трагедія, комедія, мелодрама, водевіль);
- комбіновані
(ліро-епічний твір, ода, художня публіцистика, драма - феєрія, усмішка).
Отже, авторський дискурс – це дискурс, який впливає засобами художнього
слова через систему образів на розум, почуття та волю читачів, формує ідейні
переконання, моральні якості й естетичні смаки.
Література:
1.Медведева Л.М. Части речи и
залог (на материале английского языка) / Л.М.Медведева. – Киев: Вища школа.
Изд-во Киев, ун-та, 1983. – 144 с.
2.Никитин М.В. Знак - значение –
язык /М.В. Никитин. – СПб.: РГПУ им. А.И. Герцена, 2001. – 226 с.
3.Шаховский В.И. Дейксис в сфере
эмоциональной речевой деятельности / В.И. Шаховский, В.В. Жура //Вопросы
языкознания. – 2002. – № 5. – С. 38-56
4.Жигадло В.А. О
словообразовательных значениях суффиксов -ful, -ly, -some. /В.А. Жигадло //
Сочетаемость языковых единиц в германских и романских языках. – К.: Наукова
думка, 1983. – 147 с.
5.Лопатюк Н.І. Когнітивна функція
якісних прислівників на -ly в художньому тексті / Н.І.Лопатюк // Мовні і
концептуальні картини світу: Збірник наук. пр. – К.: Видавничий Дім Дмитра
Бураго. – 2004. – Вип. 14, кн. 1. – С. 257-260.
6. Суворина К.М. Интенсивы в
современном английском языке. Автореф. дис. канд. филол. наук / К.М.Суворина. –
М., 1976. – 21 с.
7. Лех О.С.
Сполучувальні властивості найчастотніших прикметників розміру(на матеріалі
німецької мови) // Матеріали ІІ Міжнародної науково- практичної конференції
«Науковий потенціал світу - ’2005». – Дніпропетровськ: Наука і освіта 2005,
19-30 вересня 2005р., Том 18 (Філологія). – с.25-26.
8. Гіков Л.В.
Практикум зі стилістичного аналізу художнього тексту. – Чернівці: Рута,
2006. – 42 с
9.
Літературознавчий словник-довідник / P. T Гром'як, Ю. І. Ковалівтаін. —
К.:ВІД"Академія",1997.—752с
10. Воробьева
О. П. Текстовые категории и фактор адресата: - К.: Вища шк., 1993.-200с.