Автор Григорчук О.А.

Національний університет «Юридична академія України

імені Ярослава Мудрого»

Створення та діяльність органів прокуратури на території України в період 1920-1930 рр.

Виникнення і розвиток інституту прокуратури в УСРР базувалися на об’єктивній суспільній потребі виконання цілої низки державно-управлінських і судових функцій. Недарма цей інститут в тому чи іншому вигляді притаманний практично усім державним утворенням, що досягли певного історичного ступеня розвитку. Незважаючи на поліфункціональність органів прокуратури, їх основне завдання – забезпечення одноманітного і правильного виконання законів на всій території того чи іншого державного утворення.

Еволюція державного механізму УСРР в 20-і роки визначалась як соціально-економічними (введення нової економічної політики), так і політико-правовими (утворення СРСР) чинниками. У 1922 р. перебудова народного господарства в УСРР на засадах нової економічної політики була вже в основному завершена. Постанова ВУЦВК від 14 вересня 1921 р., в якій зокрема вказувалось: “…Доручити Наркомюсту приступити до найшвидшої розробки питань цивільного, матеріального і процесуального права, в цілях приведення чинного законодавства у відповідність з основами нової економічної політики радянської влади”. До 1922 р. радянське державне будівництво в Україні, як і в інших майбутніх союзних республіках, не зосереджувало в полі свого зору питання дотримання законності й формування єдиної вертикалі, покликаної її забезпечити. Однак, функції, які з часом відійшли до прокуратури, були об’єктивно необхідними, і цей вакуум так чи інакше заповнювався.

Виникнення прокуратури, перші кроки її організації проходили в обстановці досить гострих дискусій. Головним питанням тут була залежність чи незалежність місцевих органів прокуратури від місцевих же органів влади.

У підготовленому за дорученням В.І. Леніна наркоматом юстиції РСФРР на рубежі 1921-1922 рр. проекті декрету про державну прокуратуру в якості її основних завдань визначалося: посилення нагляду органів юстиції за законністю діяльності усіх державних органів, а також організація боротьби зі злочинами . Утворення прокуратури було реакцією державного механізму на зміни соціально-політичної обстановки з введенням непу.

Підготовчі заходи, котрі вплинули на процес утворення прокуратури, розпочались в УСРР вже у другій половині 1921 р. В цей час ВУЦВК санкціонував роботи стосовно розробки основ законодавства з основних галузей права та його кодифікації . Висловлюючись сучасною мовою, у “пакеті” з цією постановою Всеукраїнського ЦВК Рад йшла ще одна, спрямована на підвищення авторитету органів юстиції, в першу чергу на місцях . В ній зокрема відзначалось: “Тверде встановлення Радянського ладу на території УСРР і перехід до мирного будівництва настійливо вимагають, щоб діяльність всіх органів Радянської влади і посадових осіб була суворо погоджена з чинними законоположеннями, щоб радянськими органами і усім населенням було ясно засвоєно, що проведення в життя революційної законності є однією з самих нагальних потреб Республіки”.

Необхідність створення прокуратури, як органу, покликаного забезпечити єдине розуміння і застосування закону на території всієї його дії, підживлювалась дійсно реальними потребами практики. В цьому плані спільні процеси протікали в усіх радянських республіках. Цікаво, що Москва вбачала І Всеукраїнський з‘їзд працівників юстиції як своєрідний полігон. Представник наркомюсту РСФРР у своєму виступі, зокрема заявив, що робота цього з’їзду має величезне значення для наступного Всеросійського з‘їзду . На з’їзді обговорювався і проект положення про прокурорський нагляд, розроблений Народним комісаріатом юстиції РСФРР. Він був у цілому схвалений

Днем фактичного народження радянської прокуратури стало 26 травня 1922 р., коли постановою 3-ї сесії ВЦВК ІХ скликання було затверджене Положення про прокурорський нагляд в РСФРР.

Вже “Положення про прокурорський нагляд” 28 червня 1922 р. надало прокуратурі в самому загальному вигляді вельми суттєві процесуальні повноваження: “…опротестування в касаційному порядку вироків і визначень, винесених судом, а також опротестування, в порядку вищого судового контролю, вироків судів першої інстанції, що вступили в законну силу, і касаційних рішень рад народних суддів”.

Окрему групу повноважень органів прокуратури становили питання нагляду за утриманням під вартою осіб в усіх, без винятку, місцях ув’язнення. До її компетенції належало також звільнення з-під варти осіб, що незаконно утримуються. Це стосувалося і тих, хто був позбавлений волі у справах, розслідуваних ДПУ.

Формувались і організаційні засади створення органів прокурорського нагляду на місцях та в Збройних Силах. Формувалась система губернських прокуратур, очолюваних відповідними прокурорами, призначуваними Прокурором УСРР. Він же призначав і звільняв військових прокурорів

1 серпня 1923 р. ВУЦВК прийняв постанову, якою затверджувалось нове “Положення про Народний комісаріат юстиції УСРР” . Пункт “а” статті 1 вказував: “На Народний комісаріат юстиції покладається: а) загальне керівництво, організація та інструктування всіх діючих на території УСРР судових установ, Прокуратури, органів слідства, нотаріату і судових виконавців”.

1 листопада 1923 р. заступник народного комісара юстиції – прокурора республіки М. Рейхель та військовий прокурор Українського військового округу В. Розвадовський підписали циркуляр, у якому визначалась компетенція органів прокуратури УСРР щодо військових частин та установ, військово-слідчих органів та особливих відділів ДПУ в місцевостях, де не було військової прокуратури . У ньому, зокрема, вказувалось: “…В губерніях та округах, де немає військового прокурора або його помічника, губернські прокурори й їх помічники виконують всі функції й мають всі права військового прокурора, повідомляючи про свою діяльність військового прокурора відповідного корпусу”.

23 жовтня 1925 р. сумісною постановою ВУЦВК і РНК УСРР було введене в дію затверджене 2-ю сесією ВУЦВК ІХ скликання “Положення про судоустрій УСРР”. В зв’язку з тим, що ст.ст. 95-111 цього Положення були присвячені визначенню загальних правових засад діяльності органів прокуратури в УСРР, “Положення про прокурорський нагляд в УСРР” 28 червня 1922 р. втратило чинність.

Певним підсумком перших років роботи органів прокуратури в УСРР став розгляд її роботи на ІІ Всеукраїнському з’їзді працівників юстиції, який відбувся з 26 лютого по 3 березня 1924 р. і відіграв велику роль в розвитку правоохоронної системи в УСРР, зокрема органів прокуратури.

Протягом другої половини 1926 – початку 1927 рр. генеральна прокуратура УСРР перевірила фактично всі окружні прокуратури. Підсумком цього став Наказ “Про порядок та методи роботи округових прокуратур” від 15 липня 1927 р. Розділ ІІ цього об’ємного документу присвячений структурі окружних прокуратур. Вони мали складатися з двох відділів: а)загального нагляду; б) нагляду за судово-слідчими установами й державного обвинувачення.

Чергове “Положення про судоустрій УСРР”, прийняте ВУЦВК і РНК УСРР 11 вересня 1929 р., мало в своїй основі попереднє Положення.

Взагалом можна умовно поділити період з 1920 року по 1930 рік на два періоди. Перший, це період формування та створення. В даний час відбувалось становлення законодавчої бази в республіці. Тому створення прокуратури, як окремого органу, було лише питанням часу. Та другий, період існування, оскільки після створення прокуратури в 1920 році, до кінця 1930 років суттєвих змін в основній діяльності прокуратури невідбувалось. Приймались зміни та уточнення, що не впливали на основне призначення та діяльність.

Література:

1. Арсеньев Б. Из истории учреждения советской прокуратуры /К 25-летию советской прокуратуры //Советское государство и право, 1947, №5.

2. Глух Ф.К. Из истории прокуратуры Украины //На страже советских законов, М.,1972.

3. Мурашин Г.А. Органы прокуратуры в механизме советского государства. – К.,1972.

4. Проект организации Государственной Прокуратуры СССР: Доклад тов. Мазуренко //Вестник советской юстиции. – 1926. - №14-15.