Право/9. Гражданское право

Іщук Н. О.

Національний університет Державної Податкової Служби України,Україна

Проблеми розвитку та шляхи удосконалення права інтелектуальної власності

XXI століття, в яке не так давно увійшло людство, ознаменувало початок нової ери – ери високих технологій, глобальної інформатизації і динамічного економічного зростання. Не дивно, що людське суспільство за допомогою свого розвитку головну роль в столітті, що наступило, відвело інтелектуальному продукту, який складає основу економіко-правової категорії «інтелектуальна власність».

35% вартості бізнесу, а у високотехнологічних, наукомістких галузях це значення досягає 70%-80% – це доля інтелектуальної власності в сучасному промисловому підприємстві. Сьогодні цінність цього активу для промисловості – апріорі. Інтелектуальна власність може приносити підприємству значні вигоди, обумовлені створенням і збільшенням статутного капіталу, підвищенням інвестиційної привабливості, створенням бази для інноваційних перетворень отриманням додаткового прибутку від виробництва і реалізації продукції при монопольному використанні інтелектуально власності, а також від продажу ліцензій [1, 8].

Окремі проблеми інтелектуальної власності досліджували вчені різних галузей права: М.Паладій, В.О.Потєхіна, В.Л. Демьохін, цивільного права (О.М. Мельник, О.А. Підопригора, О.О. Підопригора, О.Д. Святоцький, Р.Б. Шишка та інші), адміністративного права (Н.П. Дригваль, Ш.Г. Запорожець, Г.В. Корчевний, О.М. Тропіна та інші) та кримінального права (П.П. Андрушко, П,С. Берзін, Н.О. Гуторова, О.О. Дудоров, О.Е. Радутний та інші). Проаналізувавши позиції ряду вчених, можна прийти до висновку, що Україна поки що суттєво відстає за обсягом використання результатів інтелектуальних досягнень в національній економіці у порівнянні з розвинутими країнами.

У зв’язку зі значною і постійно зростаючою роллю, яку відіграє інтелектуальна власність і в загальносвітовій економічній системі, і в діяльності окремо взятого підприємства, перед суб’єктами економіки гостро постає проблема максимізації ефекту, що отримується за допомогою використання інтелектуальної власності. Ось чому дослідження системи функціонування, управління і оцінки інтелектуальної власності на промисловому підприємстві є завданням насущним і невідкладним. Успішно вирішити це завдання – означає забезпечити підприємству власність високої конкурентоспроможності і можливість стійкого розвитку [3].

Незважаючи на реформування патентно-ліцензійної діяльності прийняття ряду нормативних актів у сфері оціночної діяльності, введення інновацій в господарський обіг досі не носить в Україні масовий характер. Передусім, це пояснюється тим, що складні проблеми, пов’язані із оцінкою інтелектуальної власності і створенням інноваційного клімату для впровадження нововведень залишаються досі не вирішеними [2].

Відсутність фінансування перспективних проектів для їх комерційної реалізації, недостатність правової охорони об’єктів права інтелектуальної власності, яку необхідно отримувати в іноземних державах – все це потребує коштів, яких не мають українські науково-дослідні організації та установи, а також малі та середні підприємства. Результатом такого стану справ є науково-технологічне аутсайдерство України, «відплив» інтелектуального потенціалу, втрата значних коштів, які мали б надходити від продажу ліцензій та експорту наукоємної продукції. І як наслідок – загроза опинитись на узбіччі світового провалу [5].

Шляхами удосконалення, а насамперед розв’язання цих проблем, на думку автора, здійснення наступних дій:

- створення законодавчої бази в сфері інтелектуальної власності, що відповідає міжнародним нормам, запровадження ефективних механізмів захисту прав інтелектуальної власності та розбудова дієздатної інфраструктури, що буде забезпечувати реалізацію законодавчих норм.

- запровадження сучасної моделі інтеграції інтелектуального потенціалу нації в світовий ринок, враховуючи національно специфіку процесів перетворення інтелектуального надбання в конкурентоспроможну продукцію.

- активно співпрацювати з представниками українського бізнесу, і безумовно, необхідна жорстка політична воля щодо здійснення розроблених стратегічних програм інноваційного розвитку економіки України, адже найкраща стратегія не буде втілена в життя, якщо не розробити її механізми реалізації.

- комерційна реалізація патентоспроможних результатів науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт, які повинні фінансуватися за рахунок коштів Державного бюджету, спрямованих на розвиток науки, та інших коштів. Фундація, одночасно буде здійснювати оцінку конкурентоспроможності та комерційної привабливості українських винаходів, допомогу у їх патентуванні та продажу ліцензій, маркетинг, менеджмент та юридичне супроводження.

Список використаних джерел.

1. Інтелектуальна власність: теорія і практика інноваційної діяльності: Підр. / За ред.. М.В. Вачевського. - К.:ВД Професіонал, 2005.- 448с.

2. Інтелектуальна власність: [підручник] / В.Д. Базилевич. - К.: Знання, 2006. - 413 с.

3. Інтелектуальна власність: Навч.пос. За ред. В.О.Потехіна. - К.: ЦУЛ, 2008 .- 414с.

4. Право інтелектуальної власності: Підр. За ред.. О.А Підопригори, О.Д. Святицького. - К.: Видавничий дім “Ін Юре”, 2002. - 624 с.

5. Охорона права інтелектуальної власності: авторсько-правовий аспект: [монографія] / Б.Р. Шишка. - Х.: Вид-во ХНУВС. - 2002. - 368 с.

6. Право інтелектуальної власності: [навчальний посібник] / В.С. Дроб’язко, Р.В. Дроб’язко. - К.: Юрінком Інтер, 2004. - 512 с.

7. Цивільний кодекс України від 16.01.2003 р. № 435-IV.

8. Сутність інтелектуальної власності в умовах економіки знань : Журнал «Інтелектуальна власність» За ред.. О.В. Пархоменко. - К.: ТОВ «Аспект-2003», 2011. - № 11.