Ворожцову Т.В. - викладач

Черниш Ю., Матвійчук Н.-студенти

Аналіз впливу кризових явищ на інститут шлюбу в Україні

Шлюб належить до фундаментальних соціальних інститутів. Шлюб і сім’я входять до п’ятірки основних цінностей особистості практично у всіх культурах. Незважаючи на існуюче різноманіття типів і форм шлюбу, він виконує однакові, дуже важливі для суспільства і особистості функції [3].

Для країни, що переживає соціально-економі трансформації, ставлення до сім’ї як головного середовища формування суспільства є своєрідним мірилом цивілізованості. Постає гостра потреба в обґрунтуванні засад не лише регіональної політики, але й регіональної сімейної політики. В Україні впродовж десятиліття незалежності регіональна політика не належала до пріоритетів внутрішньої політики держави, що означало. В свою чергу, відсутність структурованого і ефективного регіонального управління. Розробка концепції регіональної політики в Україні, на жаль, набула характеру чергової “кампанії”, єдиним результатом якої стало-кілька проектів концепцій державної регіональної політики України, а розвиток засад регіональної сімейної політики завершився схваленням Концепції державної сімейної політики [6].

Дедалі гостріше в сучасному суспільстві постає проблема гомосексуальних меншин. Чимало уваги цьому питанню приділяють біологи, соціологи, юристи, політики у всьому світі. Проте гомосексуалізм-явище ще недостатньо досліджене та вивчене. Спроби його дослідити здійснили, такі іноземні психологи, як З. Фрейд, Де-від К. Світзер, та українські психологи С. Глузман, А. Кравчук, Л. Липець.

Якщо аналізувати іноземний досвід поширення одностатевих шлюбів , то у Нідерландах у 2001р. вперше у світі для одностатевих пар було впроваджено шлюб. Міністерство юстиції Данії, Ісландії, Норвегії, Швеції, Нідерландів прийшли до згоди, що партнерство, зареєстровані в одній країні, будуть визнані будь-якою іншою країною. У багатьох країнах Західної Європи ( Данія, Ісландія, Норвегія, Швеція, Бельгія, Нідерланди, Франція і Німеччина), деяких регіонів США, Австралії, Канаді, Іспанії існує можливість офіційно узаконити стосунки між гомосексуальними партнерами шляхом регістрації спеціального партнерства, більш-менш подібного за своїми правами та обов’язками на офіційний шлюб [1].

Однак, Українська держава не визнає одностатеві союзи чи гомосексуальний шлюб. Згідно із ч. 1ст.21 Сімейного кодексу України “ шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану ”. Хоча він набув розповсюдження серед деяких соціальних груп. Основною метою шлюбу є народження та виховання дітей, а не бажання чи не здатність до зачаття дитини є підставою для розірвання шлюбу, про що свідчать ч. 2 ст. 49 та ч. 2 ст.50 СК України. У одностатевих парах зачаття та народження дитини не можливе, тому не виконується основна суспільна функція шлюбу[4].

Розглянемо, які явища впливають на трансформацію інституту шлюбу:
1) Безробіття;

2) Посилена міграція населення;

3) Послаблення родинних зв’язків;

4) Економічна незалежність жінок;

5) Ослаблення примусових повноважень держави у сфері особистого життя людей;

6) Підвищення середнього віку вступу в шлюб;

7) «репродуктивна революція», завдяки якій пари, раніше приречені на бездітність , отримали можливість мати дітей;

8) Зміна гендерних ролей [2].

Від «шлюбної революції» хтось виграє, а хтось програє. З одного боку, поширення альтернативних типів шлюбів і прирівнювання їх до офіційних шлюбів призводить до проблеми ідентифікації шлюбу як соціального інституту, невизначеності у виконані шлюбних ролей, моменту їх початку і закінченню, обсягу прав і обов’язків подружжя. З іншого боку, шлюб не знаходиться на межі вимирання. Добре функціонуючий шлюб залишається надзвичайно корисним і ефективним методом організації взаємних зобов’язань в особистих стосунках і підвищення благополуччя людей. Проте, слід розуміти, що сьогодні, в умовах гендерної рівності й свободи вибору, для того, щоб шлюб був успішний, потрібні інші якості навички й моделі поведінки, ніж у минулом [5].

Висновки. Очевидно, слід усвідомити кілька принципових речей. Зрівняння прав сексуальних меншин із більшістю матиме наслідки у реорганізації соціальної інфраструктури ( у сенсі пенсійного забезпечення, пільг, які можуть мати гетеросексуальні сім’ї тощо). Поширений стереотип щодо емансипації гомосексуалів як “моди”, котра охоплює «вершки» суспільства, також не має вагомих підстав. Просто ці люди є менш залежними від оцінок оточення, а тому можуть будувати життя у максимальному просторі комфорту. Але це аж ніяк не означає, що геєм не може бути сантехнік чи двірник, а обов’язково дизайнер або художник, а лесбіянкою – не може бути дочка священика.

Список використаної літератури

1. Мондімор Ф.М. Гомосексуальність: природна історія .Пер. з англ. Л. Володіної. – К.: У-факторія. – 2008. -333 с.

2. Хайнце Е. сексуальна орієнтація – право людини. Пер.з англ. З. Баблоян, м. Дмитрієвої і Н. Іванова. –М.: Ідея-Прес. – 2009. – 366

3. Кравчук А. Не пара // Український юрист. – 2010. - № 11. – С 3.
4. Ромовська З.В. Сімейний кодекс України: Науково-практичний коментар. – К., 2003. – С 65.

5. Липець Е. Чи потрібно легалізувати в Україні одностатеве партнерство?//Юриспруденція, теорія і практика – С. 36.

6. Глузман С. Картина в голубых тонах // Сб. научн. очер¬ков. – 2007. – 27 марта. – С.11.