Сучасна релігійна ситуація в Україні

Становлення нації – це, безперечно, складний, тривалий та суперечливий процес. У суспільстві сучасної незалежної України майже постійно, упродовж двадцяти років, відбуваються трансформаційні процеси. Але неодмінною передумовою поступового розвитку суспільства нації є стабільність. Необхідно підкреслити, що ключовим чинником стабільності суспільства може стати релігійна система, тому що релігійність людини сприяє її терпимості, толерантності. Релігійна ситуація в сучасній Україні досить невизначена, бо існують проблеми у духовному розвитку українців, а також не є однозначним відношення державних структур до релігії. Ця проблема набуває особливої актуальності в умовах складного становлення української державності. Адже національне відродження потребує приділяти більше уваги рушійним силам націєтворчих процесів, умовам і факторам, які мають вплив на особливості, характер та динаміку їхнього розвитку.

Поширення релігійності серед усіх верств населення досить складне явище. У сучасному непередбачуваному суспільстві людина бажає знайти в релігії те, що більше ніде знайти вона не зможе – надію, духовну рівновагу та спокій, у яких має потребу кожен, особливо, якщо він знаходиться в кризовому життєвому становищі.

Соціологічні опитування свідчать: зростання загальної кількості релігійновіруючих людей в Україні після проголошення державної незалежності зовсім не означає, що ця віра є глибокою, існує завжди на рівні переконання. Дуже часто це навіть не віра, а данина звичаю, наслідування поведінки інших, бажання «підстрахувати» себе при вирішенні якогось питання, бути захищеним, мати підтримку. Величезна кількість тих, хто час від часу відвідує церкву, живе не за законами релігійної моралі, а так, як вважає за потрібне. До віруючих відносять себе близько 60 % громадян України; до невіруючих – близько 10 %. Майже кожен п'ятий дорослий українець вагається між вірою і невір'ям; кожен двадцятий – є байдужим до питання віри [1].

Однак потрібно відмітити підвищення росту релігійності серед молоді. Аналізуючи причини цього явища, можна виділити такі основні напрями: спроби самовираження та самореалізації молодої людини, данина новим, модним віянням, прагнення знайти морально-етичну шкалу життєвих цінностей у постійно змінному світі. Сучасні соціологічні дослідження показали, що майже 40 % молоді впевнені в необхідності релігії і її можливості допомагати й втішати в скрутні моменти життя. Лише 10 % опитаних молодих людей в Україні демонструють негативне відношення до релігії [3]. Це ті, хто вважають релігію долею слабких духом людей.

Панівною релігією в Україні є християнство, що представлене православними, протестантськими і католицькими конфесіями. У значно менший мірі представлені іудаїзм і іслам.

Поряд з відомими традиційними релігіями – християнством, ісламом, які охоплюють своїм впливом більшість віруючого населення, релігійне життя зв’язане також і з новими релігійними вченнями й культами – нетрадиційними релігіями, що знаходять своє місце в Україні (баптисти, адвентисти Сьомого дня та ін.). Слід зазначити, що до недавнього часу багато цих об’єднань діяли в умовах конспірації через негативне відношення до них з боку суспільства і традиційних церков.

Релігійна ситуація в Україні на теперішній час досить складна: звичайний українець вже не відчуває певної довіри до знайомих йому католицтва та православ’я, але й довіритися нетрадиційним релігіям він побоюється; різні релігійні об’єднання більше орієнтуються на формування і затвердження свого авторитету на політичній арені і таке інше. Для підвищення довіри до релігії в цілому необхідно або забезпечити комфортне існування різних релігій в Україні, або ж викоренити їх і залишити лише декілька головних, щоб вони могли стабільно функціонувати.

Список використаної літератури

1. Павлов Ю.В. Соціокультурні виміри сучасного українського суспільства // Збірник наукових праць «Актуальні філософські та культурологічні проблеми сучасності» №23 – К.2009 – С.69-75

2. Кагалик С. Релігійний чинник інтеграції українського суспільства в оцінці В.Липинського та сучасних дослідників // Вісник КНУ ім. Т. Шевченка – К.2007 – С.36-39

3. Кагал В. Релігія та українське націє творення // Вісник КНУ ім. Т. Шевченка – К.2009 – С.54-56

4. Здіорук С.І. Суспільно-релігійні відносини: виклики Україні XXI століття // Монографія – К.2005 – С.450-463

5. Саган О.Н. Роль українського православ’я в розвитку культури народу // Роль бібліотек монастирів, соборів та інших установ в розвитку культури України – К.1993 – С.11-13