Психология и социология

5 « Психолого-воспитательные проблемы развития личности в современных условиях»

Полюк Світлана Петрівна

Хмельницький інститут соціальних технологій Університету «Україна»

Наслідки впливу відносної депривації

У сучасних умовах, студенти вищих навчальних закладів, як показує практика, після вступу до ВНЗ опиняються в абсолютно незвичайному для них середовищі, вони втрачають звичний круг спілкування, стикаються з абсолютно іншими формами цінностей, іншим рівнем матеріального добробуту і навіть культури. Особливо це стосується студентів, яки проживали у сільській місцевості. Стан відносної депривації, що при цьому виникає, дезорганізує їх поведінку і діяльність, негативно позначається на емоційному стані, міжособистісних стосунках, адаптації у ВНЗ. На нашу думку, саме наслідки депривации негативно відбиваються на ефективному прагненні студентів до самореалізації і самоактуалізації, а також негативно впливають на якість їх професійного становлення, а отже, і на добробут суспільства.

В зв’язку з цим психологічна підтримка депривованих студентів ВНЗ є особливою проблемою, рішення якої вимагає спеціального дослідження.

Уперше теорія відносної депривації була введена С. Стауффером та Р. Мертоном, які вважали, що люди відчувають депривацію у тих випадках, коли оцінюють своє становище як несприятливе порівняно із становищем інших індивідів чи соціальних груп [1, 2].

У глосарії до власної праці з проблем психології кримінальної поведінки К. Бартол стверджує, що це поняття сформулював Г. Сайкс для пояснення економічних злочинів. Суть відносної депривації полягає у відстані між тим, що люди, за їхніми суб’єктивними відчуттями, мають на сьогодні, і тим, що вони хотіли б мати. Особливо спрацьовує відносна депривація тоді, коли багаті й бідні живуть недалеко один від одного [3]. По суті, депривована особистість гостро відчуває розбіжності «Я»-жаданого та «Я»-реального й переживає дискомфортні стани.

Відносна депривація – це оцінка власного положення як гіршого у порівнянні з іншими: собі приписуються менші можливості, утиск у Правах, несправедливий соціальний статус тощо. Поняття депривації є найважливішим пояснювальним концептом по відношенню до переживаного почуття несправедливості. Можна вважати загальновизнаним, що незадоволення викликається передусім відносною, а не абсолютною депривацією. Це означає, що ті, хто об’єктивно характеризуються сприятливішими абсолютними показниками, можуть відчувати велике незадоволення із-за відносної депривації, якщо їх очікування були вищими або вони оточені людьми, які знаходяться в кращому положенні, ніж вони [4].

Відомо, що при зростанні рівня добробуту, матеріального або соціального статусу змінюється і планка, відповідно до якої людина оцінює свої досягнення. Відносна депривація виникає в результаті «порівняння, націленого вгору», вважає Д. Майєрс, і стає джерелом фрустрації та наступної можливої агресії. Так, у США в середині XX ст., під час впровадження телемовлення, спостерігався сплеск злочинів, пов’язаних із пограбуваннями. Сплеск приходив в кожне місто разом з початком телемовлення. Соціальні психологи пов’язали цей сплеск агресії з багатим життям, яке показували по телевізору, яке викликало відносну депривацію. А оскільки в сучасному суспільстві з його складною соціальною структурою завжди можна знайти більш привілейовані, за тими або іншими параметрами, шари або групи, то явище відносної депривації завжди потенційно присутнє у соціальних порівняннях [5].

Під впливом зовнішніх факторів відбувається порушення усталеної системи оцінок, яке супроводжується появою можливості соціальних порівнянь, результати останніх посилюють почуття незадоволення і нерівності. При цьому важливо зазначити, що здебільшого реальний рівень добробуту залишається впродовж усього періоду порівнянь стабільним, водночас у результаті його зіставлення, він виявляється дещо нижчим порівняно з певним ідеальним рівнем, останній оцінюється як цілком досяжний за умови деяких реконструкцій і перерозподілу засобів і пільг у суспільстві. Окреслені тенденції призводять до посилення почуття незадоволеності, появи фрустраційних настроїв.

Вивчаючи питання, що стосуються наслідків депривации. а також шляхів подолання її наслідків, ми з’ясували, що деприваційний стан, передусім, проявляється в тому, що людина втрачає впевненість в собі, активно проявляє негативні емоції, які виникають на ґрунті неблагополучного минулого. Це, у свою чергу, сприяє сприйняттю і реалізації ненормативної поведінки з метою зняття напруги і відновлення почуття власної гідності шляхом злочинів проти особистості і власності. Цей стан призводить до соціальної апатії, конформізму, підвищеного рівню сугестивності, послаблює механізми психологічного опору і захисту, сприяє появі неадекватної самооцінки (невпевненості в собі, зниженої самоповазі) та низького рівня домагань, що призводить до високого рівня тривожності і агресивності, ригідності, шаблонності мислення і поведінки, проблеми самопрезентації, самоствердження, самореалізації тощо.

Отже, як показує аналіз психологічної літератури, однією з умов виникнення дериваційного стану є побутова ситуація, коли у людини відсутня можливість для задоволення важливої для нього, потреби. У цьому плані можна стверджувати, що в одних і тих же умовах наслідки депривації багато в чому визначатимуться індивідуальними особливостями особистості, зокрема значущістю тих потреб, які особливо пригнічені об’єктивною реальністю.

Література:

1. Stouffe S. A. The American Soldier / S. A. Stouffe. – Princeton, 1949. – 310 с.

2. Мертон Р. Социальная теория и социальная структура / Р. Мертон.– М. : АСТ, Хранитель, 2006. – 880 с.

3. Бартол К. Психология криминального поведения / К. Бартол.– СПб. : Прайм-ЕВРОЗНАК, 2004.– 352 с.

4. Гришина Н. В. Психология конфликта / Н. В. Гришина. – СПб. : Питер, 2000. – 464 с., С.102–113

5. Майерс Д. Социльная психология / Д. Майерс. – СПб. : Питер, 1997 – 688 с., С. 496 (Серия «Мастера психологи»).